Вирок № 75223093, 11.07.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №190/747/18

провадження №1-кп/176/118/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 р. м. Жовті Води

Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Крамар О.М.,

за участю секретаря Кіняк Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Жовті Води кримінальне провадження № 12018040550000431 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, такого, що не має дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: м. К’амянське /колишня назва міста - Дніпродзержинськ/, Дніпропетровської області, вул. Аношкіна, 65-Б, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого вироком П’ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 10.05.2018 року за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки, на підставі ст.75 КК України, звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 березня 2018 року, -

з участю учасників судового провадження: прокурора П’ятихатського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_3, судового розпорядника ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2018 року о 16 год. 00 хв., ОСОБА_1, перебуваючи на залізничній колії розташованої на перегоні ст. П’ятихатки - ст. Жовті Води 1 на відстані приблизно 1 км. від першого залізничного переїзду в м. П’ятихатки, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок інших осіб, повторно, скориставшись тим, що свідків та очевидців не було, та за його злочинними діями ніхто не спостерігав, за допомогою ключа відкрутив від залізничної колії дві стикові накладки типу Р65 довжиною 1 м та шириною 6 см кожна, вагою 29,5 кг одна, вартістю 208,23 грн. за 1 метр погонний, загальною вартістю за дві стикові накладки 416,46 грн., які належать ПАТ «Українська залізниця», та викрав їх. З місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив ПАТ «Українська залізниця» матеріальну шкоду, яка згідно висновку товарознавчої експертизи №7 від 21.05.2018 року становить 416,46 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав повністю, щиро розкаявся. Відповідно до ст.63 Конституції України відмовився давати суду показання. При цьому зазначив, що повністю погоджується з фактичними обставинами кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті, погоджується з правовою кваліфікацією вчинених кримінального правопорушення. Не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення. Звернувся до суду із заявою про розгляд кримінального провадження на підставі ч.3 ст.349 КПК України. Зазначив, що наслідки обмеження апеляційного оскарження вироку суду йому зрозумілі.

Представник потерпілого в судовому засіданні погодився на розгляд кримінального провадження на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

Докази вини, здобуті досудовим розслідуванням, обвинувачений визнає повністю і не оспорює їх. Правильно розуміє зміст фактичних обставин кримінального провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються. Дана позиція обвинуваченого є добровільною. Судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст обставин кримінального правопорушення.

Визнавши недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, проти чого не заперечують учасники судового провадження, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, з огляду на те, що обвинувачений в силу вимог ст.63 Конституції України, відмовився давати суду показання, суд обмежився лише дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Отже суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, приходить до висновку про те, що винуватість обвинуваченого «поза розумним сумнівом» у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Зокрема, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості, особу винного, який по місцю проживання характеризується таким чином, що скарг та заяв від сусідів на поведінку обвинуваченого не надходило. Зазначені обставини підтверджуються характеристикою з місця проживання останнього.

На обліку у лікаря – психіатра та лікаря – нарколога в Комунальному закладі «П’ятихатська центральна районна лікарня ДОР» обвинувачений не перебуває. Зазначені обставини підтверджуються медичними довідками.

На обліку у П’ятихатськогому ОРВК обвинувачений не перебуває.

Згідно складеної уповноваженою особою органу пробації – П’ятихатським міськрайонним відділом з питань пробації, досудової доповіді від 10.07.2018 року слідує, що уповноважений орган пробації вважає, що ризик вчинення обвинуваченим нового злочину та ризик небезпеки для суспільства, оцінюється як дуже високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як високий. Орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого не можливе без позбавлення волі. /а.с.п. 49-50/

Обставиною, що відповідно до ст.66 КК України, пом'якшує покарання обвинуваченому, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Про наявність таких обставин в судовому засіданні зазначив прокурор.

Обставин, що відповідно до ст.67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого ОСОБА_1 до вчиненого, його щире каяття, наявність обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченому та відсутність обставини, що обтяжує йому покарання, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання в межах санкції частини та статті, за якою кваліфіковані його дії, у виді позбавлення волі. Остаточне покарання обвинуваченому слід призначити із застосуванням ч.4 ст.70 КК України. Суд вважає можливим звільнити обвинуваченого від призначеного покарання на підставі ст.75 КК України, про що в судових дебатах було зазначено прокурором.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола про Італії» від 17 вересня 2009 року, де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». А у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити «особистий і надмірний тягар для особи».

Підстав для застосування ст.69 КК України суд не вбачає, оскільки для застосування даної норми необхідною умовою є наявність кількох обставин, що пом’якшують покарання.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 під час досудового розслідування та судового розгляду не обирався. Інші заходи забезпечення кримінального провадження по справі також не застосовувалися.

Речові докази у кримінальному провадженні: дві металеві накладки шестиотвірні Р-65 довжиною 1 м. та шириною 6 см. кожна, які передані на зберігання представнику ПАТ «Укрзалізниця», слід залишити ПАТ «Українська залізниця».

Процесуальних витрат не має. Цивільний позов не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.349, ст.ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки 4 місяці.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком з покаранням призначеного за вироком П’ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 10.05.2018 року, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком 2 /два/ роки 6 /шість/ місяців.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України, на обвинуваченого ОСОБА_1 покласти наступні обов’язки:

1. Періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

2. Повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

3. Не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази у кримінальному провадженні: дві металеві накладки шестиотвірні Р-65 довжиною 1 м. та шириною 6 см. кожна, які передані на зберігання представнику ПАТ «Укрзалізниця» - залишити ПАТ «Українська залізниця».

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не обирати.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя