Постанова № 75222584, 10.07.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/9467/17

Провадження № 3/200/2730/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 року суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Татарчук Л.О., розглянувши матеріал, що надійшов з Головного Управління держпраці у Дніпропетровській області, відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, працюючої заступником директора Департаменту гуманітарної політики ДМР, КЗО «СЗШ №78» ДМР, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП,-

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ДН663/251/АВ/П/ПТ від 25.05.2018 року, ОСОБА_1 допустила порушення вимог законодавства про працю.

Так, у період з 01.03.2018 року по 25.05.2018 року за місцем здійснення господарської діяльності: м.Дніпро, вул.Тополина, буд.37, внаслідок невиконання вимог посадової інструкції, ОСОБА_2 допустила наступні порушення вимог законодавства про працю.

Відповідно до законодавства, днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки. В ході перевірки встановлено, що у Департаменту гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради (далі- Департамент) не своєчасно здійснюється розрахунок з працівниками при звільненні.

Так, ОСОБА_3, прибиральника, було звільнено за власним бажанням (на підставі особистої заяви) 12 березня 2018 року (наказ від 06.03.2018 № 17-к), ОСОБА_4, лаборанта, було звільнено за власним бажанням (на підставі особистої заяви) 30 березня 2018 року (наказ від 30.03.2018 року № 25-к), ОСОБА_5, заступника директора з виховної роботи, було звільнено за угодою сторін (на підставі особистої заяви) 30 березня 2018 року (наказ від 29.03.2018 № 24-к), проте виплата розрахункових коштів ОСОБА_3В, згідно платіжного доручення від 15.03.2018 року № 3588 здійснена лише 15 березня 2018 року, ОСОБА_4 виплата розрахункових (згідно платіжного доручення від 16.04.2018 № 7691) здійснена 16 квітня 2018 року та ОСОБА_5 виплата розрахункових коштів (згідно платіжного доручення від 16.04.2018 № 7691) здійснена 16 квітня 2018 року, що порушує вимоги ч.1 ст. 116 КЗпП України: «При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум».

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов’язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Як зазнавалось вище ОСОБА_3 було звільнено 12 березня 2018, ОСОБА_4 було звільнено 30 березня 2018 року, але виплату розрахункових коштів було здійснено лише 15.03.2018 року та 16.04.2017 року відповідно, але середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку не нараховано та не сплачено, що порушує вимоги ч.1 ст.117 КЗпП України «В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку».

Про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлена належним чином, однак до суду не з’явилася, клопотань про відкладення справи до суду не надавала, у зв’язку із чим, відповідно до ст.268 КУпАП, вважаю за необхідне розглянути дану справу у її відсутність.

Вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, яке виразилося в порушенні вимог законодавства про працю, доведена повністю та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 25.05.2018 року, а також актом перевірки від 25.05.2018 року.

При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1, ступень її вини, майновий стан та обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, вважаю можливим накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 283-284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави у розмірі 510 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп. (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача- Казначейство України (ЕАП),код банку отримувача (МФО) – 899998, рахунок отримувача - 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106,призначення платежу: судовий збір за розгляд справ про адміністративні правопорушення, стягувач – державна судова адміністрація України).

Постанова судді може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Л.О.Татарчук