Постанова № 75222501, 10.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/2084/17 Провадження №33/773/258/18 Суддя в 1 інстанції: Павлусь О. С. Категорія: ст. 472 МК УкраїниДоповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 року місто Луцьк

Суддя Апеляційного суду Волинської області Денісов В.П.,

з участю представника митниці – ОСОБА_1,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2, його захисника,

розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 22.12.2017 щодо нього,

В С Т А Н О В И В:

Даною постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.472 МК України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 27103 (двадцять сім тисяч сто три) гривні 38 копійок з конфіскацією в дохід держави товару: печі для приготування піцци в кількості 1 шт., арт.781014, вартістю 18463,91 грн., та плити грильової в кількості 1шт., арт.745101, вартістю 8639,47 грн., вилучених згідно з протоколом та опису затриманих предметів №2708/20500/17 від 04.08.2017 року..

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Волинської митниці ДФС 2683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) гривні 05 копійок витрат по справі за зберігання товару та в користь держави 320 гривень судового збору.

ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 04.08.2017 приблизно о 13 год. 31 хв., слідуючи з ОСОБА_3 в Україну через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС смугою митного контролю «червоний коридор», в якості водія автомобіля марки «Mercedes Benz Vito 113», р.н.з. ВК 2552 ВО, не задекларував, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей про наявність, кількість, найменування та вартість переміщуваного ним товару: печі для приготування піцци в кількості 1 шт., арт.781014, вартістю 18463,91 грн., та плити грильової в кількості 1шт., арт.745101, вартістю 8639,47 грн., який знаходився в вантажному відсіку автомобіля серед задекларованого товару, без ознак приховування, що було виявлено під час здійснення митного контролю шляхом повного огляду транспортного засобу, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 472 МК України.

У поданій 16.04.2018 апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову судді від 22.12.2017 та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Посилається на те, що умислу на вчинення адміністративного правопорушення в нього не було, вилучений товар він провозив без ознак приховування. Стверджує, що мав намір задекларувати весь товар, тому поїхав через «червоний коридор», де в працівників митниці мав запитати як правильно декларувати товар. Однак, працівник митниці забрав заповнену декларацію та не повернув її. Таким чином, апелянт вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою.

У своєму клопотанні ОСОБА_2 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді, оскільки пропустив даний строк з поважних причин. Зокрема, він не брав участі у розгляді справи, копію оскаржуваної постанови отримав поштовим зв’язком випадково від сусідів лише 06.04.2018.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_2 та його захисника, які підтримували апеляційну скаргу та просили поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати постанову судді, пояснення представника митниці ОСОБА_1, який заперечував апеляційну скаргу і просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, перевіривши доводи скарги та вивчивши матеріали справи, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови слід задовольнити, оскільки він не брав участі у розгляді справи, даних про дату вручення йому копії оскаржуваної постанови в матеріалах справи немає, а з його слів про зміст постанови він дізнався 06.04.2018. Тому, на думку апеляційного суду, строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом із поважних причин.

Згідно з вимогами ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Згідно з ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявления за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій і точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення).

Диспозицією ст.472 МК України передбачено відповідальність за незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Висновки судді про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Зокрема, вина ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного правопорушення повністю стверджена дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи: протоколом про порушення митних правил №2708/20500/2017 від 04.08.2017, зі змістом якого ОСОБА_2 ознайомився та будь-яких зауважень не мав (а.с.1-3); копією контрольного талону для проходження по «червоному коридору» серії ТАВ №810423 від 04.08.2017, відповідно до якого ОСОБА_2 в автомобілі марки «Mercedes Benz Vito 113», р.н.з.ВК2552ВО, через митний кордон України слідував один (а.с.4); актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №205010/2017/311935 від 04.08.2017, у якому зафіксовано факт виявлення під час повного огляду автомобіля марки «Mercedes Benz Vito 113», р.н.з.ВК2552ВО, незадекларованого товару: піч для приготування піцци -1 шт., плити грильової - 1шт., який знаходився в вантажному відсіку транспортного засобу (а.с.6); письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 04.08.2017, якими підтверджено його умисність дій, так як товар він не задекларував з причин його перевищення дозволених норм ввезення на митну територію України (а.с.7-8); копією фіскального чеку №45 від 03.08.2017, відповідно до якого вартість незадекларованого товару становить 3754,33 польських злотих, що згідно з офіційним курсом НБ України станом на 04.08.2017 становить 27103, 38 грн. (а.с.9); митною декларацією ОСОБА_2 від 04.08.2017, у якій останній задекларував лише валюту та товар, загальною вагою 45 кг., вартістю 500 євро, до якого не входить виявлений під час огляду товар, а також власноручним підписом засвідчив свою обізнаність з тим, що повідомлення у митній декларації недостовірних відомостей тягне за собою відповідальність згідно із законом (а.с.12); службовою запискою головного державного інспектора УПМП від 04.08.2017 (а.с.13).

Таким чином, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 та обґрунтовано наклав на нього безальтернативне стягнення, яке визначене санкцією ст.472 МК України - у виді штрафу в розмірі 100% вартості переміщуваних предметів з їх конфіскацією.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що вилучений товар під час митного контролю він не приховував, що є однією з підстав відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, не заслуговують на увагу, оскільки в разі приховування даного товару дії ОСОБА_2 могли бути кваліфіковані за іншою статтею Митного Кодексу України, яка передбачає більш суворіше адміністративне стягнення.

Що стосується прохання захисника про звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП у зв’язку із малозначністю правопорушення, то воно не ґрунтується на вимогах Закону.

Так, ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні правопорушення, яке ставиться у провину, не визнав, у вчиненому не розкаявся.

Обставини, що пом’якшують його відповідальність за вчинене правопорушення, відсутні.

Крім того, ОСОБА_2 до місцевого суду надав недостовірні відомості про його перебування на лікуванні, що підтверджується відповіддю головного лікаря Центральної міської лікарні м.Рівне, відповідно до якої ОСОБА_2 з 31.08.2017 і по 10.11.2017 на стаціонарному лікуванні в Центральній міській лікарні не перебував, за медичною допомогою не звертався (а.с.42).

Таким чином, враховуючи особу ОСОБА_2, характер вчиненого ним правопорушення, результатом якого є намір ухилитися від сплати митних платежів, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для застосування щодо ОСОБА_2 вимог ст.22 КУпАП.

Постанова судді є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_2, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити апелянту строк на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 22.12.2017.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 22.12.2017 щодо нього – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області ОСОБА_4