Рішення № 75221915, 13.06.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 13.06.2018

Справа № 334/5127/15-ц

Провадження № 2/334/49/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Ісакова Д.О.,

при секретарі - Адаменко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, ОСОБА_2 при визнання недійсним рішень Запорізької міської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Запорізької міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради № 15 від 24.11.2004 року в частині затвердження рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 373/39 від 23.09.2004 року про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки по вул. Братська, буд. 4 у м.Запоріжжя та рішення Запорізької міської ради № 373/173 від 01.08.2005 року про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 373/39 від 23.09.2004 року, та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 150211 від 14.09.2005 року, виданого ОСОБА_2 за земельну ділянку площею 0,05928 га за адресою: м.Запоріжжя, вул. Братська, буд. 4.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.1981 року, їй на праві власності належить 21/50 частини будинку № 4 по вул. Братська у м.Запоріжжя, який знаходиться на земельній ділянці площею 785 кв.м.

Співвласником іншої частини будинку є відповідач ОСОБА_2.

10.01.2001 року рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя у цивільній справі № 2-1966/2001 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою, яким було задоволено позов ОСОБА_3 та визначений порядок користування земельною ділянкою по вул. Братська, буд. 4 у м.Запоріжжя за варіантом № 1 висновку технічної експертизи від 04.11.1998 року, за яким у користування ОСОБА_3 була виділена земельна ділянка S-1, площею 591 кв.м., а ОСОБА_1 земельна ділянка S-2, площею 204 кв.м., земельну ділянку S-3, площею 1,5 кв.м. залишено у спільному користуванні.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 – відмовлено.

Судове рішення набрало чинності 06.03.2001 року.

На підставі рішення суду державним виконавцем було проведено розмежування земельних ділянок та нею був встановлений паркан відповідно до меж визначених судом.

Після смерті ОСОБА_3 у травні 2004 року її частку у праві власності на будинок успадкувала ОСОБА_2

Проте, відповідач ОСОБА_2 порушила порядок користування земельною ділянкою визначений рішенням суду, пересунула паркан, засипала належну позивачу територію будівельним сміттям та веде будівельні роботи на території позивача. Позивач посилається на те, що позбавлена можливості користуватись виділеною їй часткою земельної ділянки.

З цього приладу позивач зверталась до Ленінського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області, Ленінської райадміністрації.

06.04.2015 року позивач звернулась до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення завданої шкоди.

Під час судового розгляду з документів наданих ОСОБА_2 та відповідно до її пояснень,Ю позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 ще у 2005 році приватизувала частину земельної ділянки за адресою: м.Запоріжжя, вул. Братська, буд. 4 у м.Запоріжжя з порушенням її прав як землекористувача.

Оскільки вона також займалась приватизацією своєї частини земельної ділянки, у червні 2015 року вона отримала відповідь з Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, яким також підтверджується порушення її прав та порядок приватизації земельної ділянки ОСОБА_2

Так у листі Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради № 1538/02-03 від 22.05.2015 року зазначено, що «Розглянувши технічну документацію із: землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Братська, 4 та проаналізувавши надані матеріали, повідомляє» наступне:

Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 10.01.2001 року справа №

2-1966/2001 визначений порядок користування земельною ділянкою по вул. Братській, буд. 4,

згідно з яким вирішено передати гр.ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0204 га.

Згідно розробленої технічної документації передбачено передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0208 га, що суперечить рішенню Ленінського районного суду.

Враховуючи вищенаведене, площа земельної ділянки, яка передбачена до передачі у власність ОСОБА_1 повинна відповідати рішенню суду. В іншому випадку, пропонуємо узгодити із співвласницею жилого будинку ОСОБА_2 схему розподілу земельної ділянки по вул. Братській, буд. 4 згідно ст.88 Земельного кодексу України».

Ця обставина виникла у зв’язку з тим, що у 2004-2005 роках проводилась приватизація частини земельної ділянки ОСОБА_2 з численними порушеннями та недотриманням рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 10.01.2001 року.

Так, рішенням Запорізької міської ради № 15 від 24.11.2004 року було затверджено рішення

виконавчого комітету Запорізької міської ради № 373/39 від 23.09.2004 р. про передачу ОСОБА_2 у спільну часткову власність земельну ділянку по вул. Братська, буд. 4 площею 0,0592 га згідно її частки 3/4 в домоволодінні для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель.

Проте, згідно рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 10.01.2001 року ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка площею 0,0591 га, а не 0,0592 га.

01.08.2005 р. рішенням Запорізької міської ради № ‘37/173 були внесені зміни до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 373/39 від 23.09.2004 року, яким було передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,05928, що складає 74 % від площі 0,0801 по вул. Братська, буд. 4 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель в межах згідно з порядком користування, визначені рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя справа № 2-1966/2001 від 10.01.2001 року, в тому числі: - площею 0, 00008 га спільно з ОСОБА_1.

Що також не відповідає рішенню Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 10.01.2001 року.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 не погоджувала з нею схему розподілу земельної ділянки по вул. Братська, буд. 4 у м.Запоріжжя, згідно ст. 88 ЗК України, у урахуванням змін у розмірах земельної ділянки.

Позивач вважає, що внаслідок порушень з боку ОСОБА_2 при приватизації частини земельної ділянки по вул. Братська, буд. 4 у м.Запоріжжя, порушені її права як землекористувача, оскільки порушені межі та порядок користування визначений рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 10.01.2001 року, а також її право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки, яка є в її користуванні, що підтверджується листом Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради № 1538/02-03 від 22.05.2015 року.

Просить визнати недійсним рішення Запорізької міської ради № 15 від 24.11.2004 року в частині затвердження рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 373/39 від 23.09.2004 року про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки по вул. Братська, буд. 4 у м.Запоріжжя та рішення Запорізької міської ради № 373/173 від 01.08.2005 року про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 373/39 від 23.09.2004 року, та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 150211 від 14.09.2005 року, виданий ОСОБА_2 за земельну ділянку площею 0,05928 га за адресою: м.Запоріжжя, вул. Братська, буд. 4.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 та адвокат ОСОБА_6 заперечували проти позовних вимог, просили у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Представник Запорізької міської ради ОСОБА_7 заперечував проти позову, просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.1981 року позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності 21/50 частини будинку № 4 по вул. Братська у м.Запоріжжя, який знаходиться на земельній ділянці площею 785 кв.м. Вказана земельна ділянка на сьогоднішній день позивачкою не приватизована.

Співвласником іншої частини будинку є відповідач ОСОБА_2.

10.01.2001 року рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя у цивільній справі № 2-1966/2001 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою, яким було задоволено позов ОСОБА_3 та визначений порядок користування земельною ділянкою по вул. Братська, буд. 4 у м.Запоріжжя за варіантом № 1 висновку технічної експертизи від 04.11.1998 року, за яким у користування ОСОБА_3 була виділена земельна ділянка S-1, площею 591 кв.м., що менше між положено на 5 кв.м., а ОСОБА_1 земельна ділянка S-2, площею 204 кв.м., що більше ніж положено на 5 кв.м., земельну ділянку S-3, площею 1,5 кв.м. залишено у спільному користуванні.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 – відмовлено.

Судове рішення набрало чинності 06.03.2001 року.

На підставі рішення суду державним виконавцем було проведено розмежування земельних ділянок та позивачем встановлений паркан.

15.10.2002 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 29/50 частин житлового будинку № 4 по вул. Братській у м.Запоріжжя, розташований на земельній ділянці площею 797 кв.м., що підтверджується договором дарування від 15.10.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_8 (а.с.60).

Рішенням Запорізької міської ради № 15 від 24.11.2004 року затверджено рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 373/39 від 23.09.2004 року в частині передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки по вул. Братська, буд. 4 у м.Запоріжжя. Затверджено розмір земельної ділянки по вул. Братська, буд. 4 у м.Запоріжжя загальною площею 0,0592 га та встановлено зовнішні межі земельної ділянки за рахунок земель Запорізької міської ради. Передано ОСОБА_2 у спільну часткову власність земельну ділянку по вул. Братська, буд. 4 у м.Запоріжжя, площею 0,0592 га згідно її частки 3/4 в домоволодінні для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель (а.с.5, 4).

Рішення Запорізької міської ради № 37/173 від 01.08.2005 року про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 373/39 від 23.09.2004 року, затверджено розмір земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:04:023:0074) площею 0,0801 га по вул. Братська, буд. 4 у м.Запоріжжя та встановлено зовнішні межі земельної ділянки за рахунок земельної ділянки, розмір якої зареєстрований орендним підприємством Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації (площа 0,0797 га) та земель Запорізької міської ради (площа 0,0004 га). Передано гр. ОСОБА_2 у власність земельну ділянку загальною площею 0,05928 га, що складає 74% від площі 0,0801 га по вул. Братська, буд. 4 у м.Запоріжжя для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель в межах згідно з порядком користування визначеним рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя справа № 2-1966/2001 від 10.01.2001 року, в тому числі площею 0,00008 га спільно з гр. ОСОБА_1 (а.с.6).

Відповідачу ОСОБА_2 було надано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 150211 від 14.09.2005 року, площею 0,05928 га за адресою: м.Запоріжжя, вул. Братська, буд. 4 (а.с.7).

Позивач посилається на те, що ОСОБА_2 порушила порядок користування земельною ділянкою, визначений рішенням суду, пересунула паркан, засипала територію будівельним сміттям та веде будівельні роботи на території позивачки.

06.04.2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою за адресою : м.Запоріжжя, вул. Братська, буд. 4. Розгляд справи зупинений до вирішенні спору в іншій справі.

Під час розгляду справи позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 у 2005 році приватизувала частину земельної ділянки за адресою: м.Запоріжжя, вул.. Братська, буд. 4.

У червні 2015 року при оформленні необхідних для приватизації документів позивачу стало відомо, що згідно розробленої технічної документації передбачено передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0208 га, що суперечить рішенню Ленінського районного суду.

Враховуючи вищенаведене, площа земельної ділянки, яка передбачена до передачі у власність ОСОБА_1 повинна відповідати рішенню суду.

Позивачу запропоновано узгодити схему розподілу земельної ділянки по вул. Братська, буд. 4 із співвласницею жилого будинку ОСОБА_2 у відповідності до ст.88 Земельного кодексу України.

Вказані обставини підтверджуються листом Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради від 22.05.2015 року № 1538/02-03 9а.с.43).

Також, при оформленні необхідних для приватизації документів, відповідач не зверталась до позивачки за отриманням погодження меж земельних ділянок, що свідчить про відсутність її підпису на проектно-технічній документації, на підставі якої було видано відповідачу державний акт про право власності на земельну ділянку.

Відповідно дост.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян здійснюється в межах норм, визначених цим Кодексом, і провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ст.118 ЗК України, яка регулює порядок надання земельних ділянок у власність громадянам, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, яку він бажає отримати у власність. Дане клопотання громадянина відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає у місячний строк і надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні, а після його виготовлення приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання земельної ділянки громадянину у власність.

Згідно ч.1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Відповідно до ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав, право власності, оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України).

В статті 393 ЦК України також передбачено, що правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, нормами діючого законодавства передбачено такий спосіб захисту порушених прав, як визнання недійсним відповідного акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, як акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, за умови, що він не відповідає закону і порушує права власника.

Згідно правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 04.06.2014 року у спорах пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як рішення, угоди на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце у разі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішень чи угод. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Таким чином, оскільки рішенням Запорізької міської ради № 15 від 24.11.2004 року в частині затвердження рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 373/39 від 23.09.2004 року про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки по вул. Братська, буд. 4 у м.Запоріжжя та рішення Запорізької міської ради № 37/173 від 01.08.2015 року про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 373/39 від 23.09.2004 року та Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 150211 від 14.09.2005 року, порушують права позивача, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити

Відповідно до ст.133 ЦПК України стягнути в солідарному порядку з Запорізької міської ради, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 81, 89, 263 ЦПК України, ст.ст. 88, 118, 120, 152, 198 Земельного кодексу України,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішень Запорізької міської ради та Державного акту на право власності на земельну ділянку – задовольнити.

Визнати недійсним рішення Запорізької міської ради № 15 від 24.11.2004 року в частині затвердження рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 373/39 від 23.09.2004 року про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки по вул. Братська, буд. 4 у м.Запоріжжя та рішення Запорізької міської ради № 37/173 від 01.08.2015 року про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 373/39 від 23.09.2004 року.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 150211 від 14.09.2005 року, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,05928 га за адресою: м.Запоріжжя, вул. Братська, буд. 4.

Стягнути в солідарному порядку з Запорізької міської ради, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.О.Ісаков