Постанова № 75221327, 05.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 297/1756/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 року м. Ужгород Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого судді: Бисага Т.Ю.

суддів: Готра Т.Ю., Кондор Р.Ю.,

секретарі: Микуляк Є.В.

за участі представника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на рішення Берегівського районного суду від 02 лютого 2018 року (Головуючий - Гал Л.Л.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Берегівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатської області про визнання право власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Берегівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатської області про визнання право власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Рішенням Берегівського районного суду від 02 лютого 2018 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 24,3 га, тому числі за рахунок ріллі - 23,4 га в урочище Чорний Мочар, в адміністративних межах Берегівської міської ради Закарпатської області, в порядку спадкування за ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Стягнуто з Берегівської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатської області в користь ОСОБА_2 судові витрати по 5077 (п'ять тисяч сімдесят сім) гривень 25 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду, головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області подало апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

Судом вірно встановлено, що згідно діючого на час прийняття рішення Берегівської міської ради народних депутатів Х111-ї сесії ХХ1-го скликання від 26.06.1992 року «Про надання земель громадянам для ведення селянського господарства», яким серед інших надано ОСОБА_4, батьку позивачки, у приватну власність для створення селянського (фермерського) господарства із земель запасу земельну ділянку площею 24,3 га, та виданого 26 червня 1992 року Берегівською міською радою на підставі цього державного акту НОМЕР_1 на право довічного успадковуваного володіння землею законодавства, а саме у відповідності до ст.14 Закону України «Про власність», земельна ділянка була передана у довічне успадковане володіння ОСОБА_4

При цьому, відповідачі аргументовано вказали, що відповідно до ст. 6 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року №561-Х11 та ст. 4 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 року №2009-Х11, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дійсно було передбачено безоплатна передача у приватну власність громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства земельних ділянок у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку визначеному ст.4 Земельного кодексу (з врахуванням сільськогосподарських угідь, кількості осіб, які працюють у сільському господарстві, якості угідь, іншого). Тобто, така безоплатна межа середньої частки на території Берегівського району складала 1,68 га, а не 24,3 га.

Враховуючи наведене, рішення Берегівської міської ради народних депутатів Х111-ї сесії ХХ1-го скликання від 26.06.1992 року «Про надання земель громадянам для ведення селянського господарства», яким надано ОСОБА_4, батьку позивачки, у приватну власність для створення селянського (фермерського) господарства із земель запасу земельну ділянку площею 24,3 га, є незаконним, оскільки не відповідало вимогам діючих на той час законів.

Також, встановлено, що розпорядженням № 12 Берегівської районної адміністрації «Про реєстрацію фермерських господарств» від 03.05.1994 року створено Фермерське господарство «Майданевич Едуард Петрович», а 02.03.1995 року видано свідоцтво про державну реєстрацію цього суб'єкта підприємницької діяльності, яке діє по теперішній час, здає статистичні звіти, платить податки.

Відповідно до рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25.01.2013 року за позовом дружини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с. 15) - ОСОБА_5 у справі № 701\1312\12, державний акт НОМЕР_1 на право довічного успадковуваного володіння землею, виданий на підставі рішення Берегівської міської ради від 26.06.1992 року (а.с. 11) та державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 15.12.1997 року (а.с. 14) визнані недійсними, а відповідача Берегівську міську раду зобов'язано видати новий державний акт на право власності на земельну ділянку згідно із рішенням Берегівської міської ради народних депутатів від 26.06.1992 року. Крім того, розпорядження голови Берегівської районної ради від 03.05.1994 року № 12 щодо земельної ділянки визнано недійсним у частині «передано у постійне користування» (а.с. 21-23).

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25.01.2013 року є чинним та встановлені в ньому обставини у відповідності до ч.5 ст.82 ЦПК України не доказуються при розгляду даного спору.

Звернути до виконання рішення апеляційного суду ОСОБА_5 не змогла, так як згідно до Закону України «Про державний земельний кадастр» видача державних актів про право на землю з 01.01.2013 року припинилось.

Отже, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що спірна земельна ділянка належала ОСОБА_4 на праві приватної власності. Вказана обставина доведена рішенням Берегівської міської ради народних депутатів Х111-ї сесії ХХ1-го скликання від 26.06.1992 року «Про надання земель громадянам для ведення селянського господарства» серед інших надано ОСОБА_4, батьку позивачки, у приватну власність для створення селянського (фермерського) господарства із земель запасу земельну ділянку площею 24,3 га, актом про перенесення меж в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, що була надана у приватну власність (а.с. 10) та судовим рішенням від 25.01.2013 року, яким зобов'язано видати новий державний акт на право власності на спірну земельну ділянку згідно цього рішення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с. 15). Спадкоємцями за законом за ним були його дружина - ОСОБА_5 та донька - позивачка ОСОБА_2, які отримали свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 18). ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 (а.с. 16), спадкоємцем за законом за нею є позивачка по справі - ОСОБА_2, яка також отримала свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 17,19).

При цьому, судом дійсно встановлено, що захистити право на спірну земельну ділянку позивачки можливо шляхом визнання права власності на неї за позивачкою ОСОБА_2 згідно норм п.2 ч.2 ст.16 та ст.392 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

За таких обставин, відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України,колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області залишити без задоволення.

Рішення Берегівського районного суду від 02 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови буде складено 11 липня 2018 року.

Головуючий

Судді