Рішення № 75221315, 05.07.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 05.07.2018

Справа № 320/2875/18

(2/320/2413/18)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Калугіної І.О.,

при секретарі – Горбань Н.А.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа: ОСОБА_4, про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із позовом в якому просить зняти арешт з ? частини квартири АДРЕСА_1, зареєстрованої на праві власності за ОСОБА_4, накладений на підставі постанови винесеної державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції в Запорізькій області в рамках виконавчого провадження № 46676826 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 квітня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 грудня 2017 року за нею було визнано право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 45,5 кв.м., житловою площею 31 кв.м. також було вирішено припинити право власності ОСОБА_4 на вказану частку квартири. Однак, при зверненні до державного реєстратора прав на нерухоме майно з метою реєстрації права власності на частку квартири позивачу було відмовлено у зв’язку із тим, що заяву про реєстрацію прав, пов’язаних із відчуженням нерухомого майна було подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Вирішити питання про скасування арешту з майна в позасудовому порядку позивач не має можливості, у зв’язку із чим вимушена звернутись до суду з вказаним позовом.

Представник позивача - ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі по викладеним у позові доводам та підставам, просила його задовольнити.

Представник відповідача - ОСОБА_2, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, зазначивши, що у відношенні ОСОБА_4 на примусовому у виконанні перебуває декілька виконавчих документів про стягнення боргу на користь Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області та ПАТ КБ «ПриватБанк», який ОСОБА_4 не сплачується. При цьому обтяження на належну її частину квартири накладено до затвердження мирової угоди між позивачем та третьою особою. Крім того зазначила, що відповідно до усталеної судової практики органи державної виконавчої служби можуть брати участь у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, а відповідачами можуть бути сторони виконавчого провадження, тому вважає, що позивачем пред’явлено позов до неналежного відповідача.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 грудня 2017 року, яка набрала законної сили 10 січня 2018 року, було затверджено мирову угоду від 09 жовтня 2017 року, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до умов якої: припинено право власності ОСОБА_4 на належну їй 1\4 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 45,5 кв.м., житловою площею 31 кв.м. Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 45,5 кв.м., житловою площею 31 кв.м., яка була зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02.12.2003 року, видане виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсації у розмірі 100 000 грн. в рахунок отриманої нею у власність ? частину квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_4 на праві власності /а.с.4/.

Згідно з рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 40105690 від 14 березня 2018 року, ОСОБА_3 було відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності приватна квартира з реєстраційним номером 776780623107, що розташована: АДРЕСА_2, у зв’язку із встановленням заяви про державну реєстрацію прав, пов’язаних з відчуженням нерухомого майна, подану після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна /а.с.5/.

Відповідно до інформаційної довідки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження: № 12055724 від 07 квітня 2015 року, є відомості про арешт нерухомого майна, об’єкт обтяження: 1\4 квартири АДРЕСА_3, підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер 46676826 виданий 07 квітня 2015 року, видавник ВДВС Мелітопольського МРУЮ, державний виконавець Буряк Н.С., особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_4 /а.с.6-7/.

Згідно із ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (стаття 56 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до роз’яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», відповідачем в справі за позовом про зняття арешту з майна є або боржник, або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби. Крім того, у матеріалах справи залежно від предмета та підстави позову мають бути належним чином завірені копії акта опису та арешту, постанови про арешт коштів чи майна боржника, вироку, рішення суду або іншого органу, на виконання яких проводився опис і арешт, матеріали.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому в якості відповідача зазначає - Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог до вказаного нею у позові відповідача, суд вважає, що він не є належною стороною.

Неналежна сторона у цивільному процесі - це особа, стосовно якої судом встановлено, що вона не є ймовірним суб'єктом тих прав, свобод, законних інтересів чи юридичних обов'язків, щодо яких суд повинен ухвалити рішення. В разі встановлення неналежності відповідача суд відмовляє у задоволенні позову.

Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області є неналежними відповідачами, так як вони є лише особами, які накладали арешт на користь стягувачів та вносили дані до реєстру заборон відчудження об’єктів нерухомого майна.

Відповідно до вимог ст. 51 ЦПК України заміна неналежного відповідача може здійснюватись лише за клопотанням позивача. Суд не наділений повноваженнями проводити заміну неналежного відповідача за власною ініціативою за відсутності клопотання позивача.

Враховуючи, що позовні вимоги заявлено до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, при цьому зазначений позивачем відповідач у матеріально-правових відносинах із позивачем у спорі, виходячи з його підстав і предмету, не перебуває, а тому позов заявлено до неналежного відповідача, при цьому в силу вимог ст. 51 ЦПК України суд позбавлений можливості залучити осіб до участі у справі в якості співвідповідачів, тому суд приходить до висновку про відмову в позові.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Наведена норма вказує на виключне право державного виконавця як посадової особи органу державної влади щодо накладення арешту на майно боржника саме під час примусового виконання рішення у виконавчому провадженні.

Крім того, відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у випадку наявності будь-якої заборгованості, підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні.

Судом встановлено, що підставою накладення арешту на ? частину квартири АДРЕСА_4 є виконавче провадження № 46676826, яке знаходиться на виконанні в Мелітопольському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відносно боржника ОСОБА_4, тобто існує актуальна заборгованість ОСОБА_4 за зведеним виконавчим провадженням, яка на даний час не погашена, тобто боржником не виконані боргові зобов’язання, через що відсутні законні підстави для скасування арешту накладеного в забезпечення виконання боржником боргових зобов’язань.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З аналізу норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, постає у сукупності із статтею 6 Конвенції, тому у даному випадку, є підстави вважати про зловживання як третьою особою, так і позивачем наданих їм прав.

За таких обставин суд вважає необхідним в задоволення позову відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 51, 258, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 319, 391 ЦК України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа: ОСОБА_4, про зняття арешту з майна – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Суддя: Калугіна І.О.