Справа N 2-783
2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" січня 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого - судді Кучеренко Н.В.
при секретарі - Левандовській О.М.
за участю представника позивача – ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом, у якому просить с тягнути з відповідача заборгованість в сумі 6 774 гривень 28 коп., судовий збір в розмірі 67 гривень 74 копійок і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень, зазначивши, що в ідповідно до укладеного договору № DNH4КР73790278 від 29.10.2006 року ОСОБА_2 29.10.2006 року отримав кредит у розмірі 2338,69 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.10.2008 року. Однак свої зобов’язання відповідач виконує не належним чином, тому просить стягнути суму заборгованості в розмірі 6 774 грн. 28 коп.
Представник позивача в судовому засіданні наполягає на заявлених позовних вимогах та просить повністю задовольнити позов.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що від дійсно отримав кредит в Приватбанку для купівлі мобільного телефону. Однак, в зв’язку з тим, що він працював на Мелітопольському м’ясокомбінаті майже без вихідних та не мав можливості ходити до банку та оплачувати кредит та відсотки, він давав кошти для оплати кредиту та відсотків своїй кумі ОСОБА_3, яка повинна була вносити щомісячно ці суми на відповідний рахунок в банку. Однак, як він з’ясував пізніше, цього вона не робила. Коли він отримав з банку перший попереджувальний лист, він звернувся до ОСОБА_3, яка написала розписку про те, що в період з 2006-2007 р.р. отримувала від нього грошові кошти на погашення кредиту за купівлю мобільного телефону в сумі 2300 грн., однак в подальшому ці гроші не надійшли на банківський рахунок, хоча вона їх оплачувала. Потім він звернувся до міліції з заявою про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за те, що вона шахрайським шляхом заволоділа його грошовими коштами на суму 2300 грн. Однак в порушенні кримінальної справи йому було відмовлено. Тоді він звернувся зі скаргою до Мелітопольського міжрайонного прокурора, в якій просив скасувати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та прийняти рішення про порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ст. 190 КК України.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню за наступними підставами.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і виплати проценти.
Відповідно до укладеного договору № DNH4КР73790278 від 29.10.2006 року ОСОБА_2 29.10.2006 року отримав кредит у розмірі 2338,69 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.10.2008 року.
Згідно умов договору договір складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам.
Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З вимог ст. 525 ЦК України вбачається, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Згідно розрахунку заборгованості, доданого до позову, відповідач станом на 11.11.2009 року має заборгованість – 6 774,28 грн., яка складається з наступного:
-2 232,25 грн. - заборгованість за кредитом;
-3 743,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п. 5.3 умов та правил надання банківських послуг;
• - 500,00 грн. – штраф (фіксована частина);
-298,78 грн. (процентна складова).
Таким чином суд вважає, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання.
До матеріалів справи позивачем надана розписка ОСОБА_3 про те, що в період з 2006-2007 р.р. вона отримувала від ОСОБА_2 грошові кошти на погашення кредиту за купівлю мобільного телефону в сумі 2300 грн., однак в подальшому ці гроші не надійшли на банківський рахунок, хоча вона їх оплачувала.
Також до матеріалів справи додана копія скарги позивача на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, з якої вбачається, що позивач звертався до міліції з заявою про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 Однак в порушенні кримінальної справи було відмовлено.
В теперішній час Мелітопольським міжрайонним прокурором розглядається скарга ОСОБА_2 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 Рішення по вказаній скарзі на теперішній час не прийнято.
Отже на час винесення судом рішення у вказаній справі відсутні докази, які підтверджують винність ОСОБА_3 у скоєні шахрайських дій відносно позивача, тобто скоєнні злочину, передбаченому ст. 190 КК України.
Аналізуючи забрані у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6 774 гривень 28 коп., судовий збір в розмірі 67 гривень 74 копійок і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.
Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 527, 530, 610 ЦК України, ст.ст.15, 57, 59, 107, 208, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ( р/р 29092829003111 ЄДРПОУ 14360570 МФО 305299) заборгованість в сумі 6 774 (шість тисяч сімсот сімдесят чотири) гривень 28 коп., судовий збір в розмірі 67 гривень 74 копійок і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень, а всього 6 962 (шість тисяч дев’ятсот шістдесят дві) гривень 02 копійки.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 20 днів, після подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя:
Судове рішення № 7522130, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області було прийнято 19.01.2010. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 2-783-10. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: