Ухвала суду № 75221281, 10.07.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6937/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.07.2018 місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., за участю секретаря судового засідання Гайданки Г.В., прокурора Попович В.Я., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_3, погоджене прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Закарпатської області молодшим радником юстиції ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 «А», Хустського району Закарпатської області, та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, одруженого, має на вихованні одну малолітню дитину, що працює на посаді менеджера зі збуту ТзОВ «ВК. Шина», раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у кримінальному провадженні № 12018070050000546, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.04.2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Закарпатської області молодшим радником юстиції ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 29 квітня 2018 року, приблизно об 11 год. 38 хв., водій ОСОБА_1, керуючи належним йому технічно-справним транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Hyundai» моделі «Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1, разом з двома пасажирами, а саме, дружиною ОСОБА_5 та малолітньою донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, які сиділи на задньому пасажирському сидінні, рухався по вул. Івана Франка в м. Хуст, зі сторони населеного пункту м. Тячів у напрямку центру м. Хуст, та проїжджаючи до цілодобової автомийки самообслуговування «EXPRESSO 0-24 GOLD», що знаходилася зліва по ходу його руху, напроти АЗС «АВІАС», водій ОСОБА_1, діючи всупереч вимог п. п. 1.3, 2.3 «б» та 10.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, перед початком зміни напрямку свого руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав перевагу у русі зустрічному транспортному засобу та почав виконувати маневр повороту ліворуч через зустрічну смугу руху, маючи намір заїхати у другий – вільний бокс автомийки, чим не забезпечив безпеку дорожнього руху та допустив зіткнення із зустрічним двоколісним мотоциклом марки «Honda» моделі «Gold Wing», реєстраційний номер АТ6116AA, під керуванням водія ОСОБА_7, який у той час, разом з пасажиром ОСОБА_8, рухався по своїй правій смузі руху та з моменту виникнення йому небезпеки для руху вже був позбавлений технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення шляхом застосування гальмування.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир двоколісного мотоцикла марки «Honda» моделі «Gold Wing», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_8, згідно з висновком судово-медичної експертизи трупа № 46 від 30.05.2018 року отримала тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток основи черепа; крововиливу під м’яку оболонку головного мозку в правій тім’яно-скроневій ділянці (противоудар); крововиливу під м’які тканини голови зі сторони внутрішньої поверхні лівої скронево-тім’яної ділянки; розриву нижньої долі лівої легені; переломів ребер: зліва 4, 5, та 6 – по задньо-аксілярній лінії, 7 та 8 – по лопаточній лінії, 9, 10 та 1 – по навколо хребтовій лінії з розривом плеври та крововиливами в навколишні тканини, та переломів ребер справа 9 та 10 – по навколо хребтовій лінії; розриву симфізу з зміщенням тазового кільця; синців в ділянках лівої орбіти, дистальної фаланги по тильній поверхні II пальця правої кисті; забійно-рваної рани в лівій скронево-тім’яній ділянці; саден лівої поверхні тулуба, в ділянці лівого ліктьового суглобу. Вищевказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини облицювання автомобіля, що діяли по механізму удару з наступним наданням тілу динамічного прискорення, послідуючим падінням, ударянням та ковзання тіла по твердих підлеглих покривах дороги під час ДТП, є прижиттєвими, характерними для пасажира мотоциклу і вкладаються у час пригоди, що мала місце 29.04.2018 року, та згідно з п. 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 pоку № 6, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв’язку з настанням її смерті.

Крім того, в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій двоколісного мотоцикла марки «Honda» моделі «Gold Wing», реєстраційний номер НОМЕР_2, потерпілий ОСОБА_7, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 117 від 05.07.2018 року отримав тілесні ушкодження у вигляді: важкої політравми; відкритої черепно-мозкової травми із вдавленим переломом зовнішньої кортикальної пластини тім’яної кістки зліва; лінійного перелому лобної кістки зліва без зміщення; забою головного мозку середнього ступеню; забійної рани тім’яної ділянки голови; закритого перелому обох кісток лівої гомілки в нижній третині із зміщенням; закритої травми тазу з розривом симфізу та крижово-клубового з’єднання справа із зміщенням; рваної рани клубової ділянки справа; закритого перилунарного вивиху лівої кисті з переломом човникоподібної кістки із зміщенням; забою грудної клітки; рваної рани калитки з вивихом правого яєчка. Вищевказані тілесні ушкодження виникли внаслідок ударяння об виступаючі частини облицювання мотоцикла та автомобіля з послідуючим падінням, ударянням та ковзанням тіла по твердих підлеглих покривах дороги під час ДТП і вкладаються в час події, яка мала місце 29.04.2018 року, є небезпечні для життя і по цій ознаці згідно з п. 2.1.3 «б» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 1.3, 2.3 «б» та 10.1 Правил дорожнього руху, якими визначено: п. 1.3 – учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; п. 2.3 «б» – для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 10.1 – початок руху та зміна його напрямку, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Невиконання водієм ОСОБА_1 вказаних вимог Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв’язку з наслідками, які настали, зокрема отриманням ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до її смерті та отриманням ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень.

06.07.2018 року ОСОБА_1 у встановленому ст. ст. 42, 276-278 КПК України порядку повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме, порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

Слідчий зазначає, що вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.04.2018 року та схемою до нього, протоколом огляду транспортних засобів від 12.06.2018 року, протоколом огляду речей та перегляду відеозапису від 15.06.2018 року, протоколом додаткового огляду місця події від 15.06.2018 року, протоколом слідчого експерименту від 19.06.2018 року, висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 № 46 від 30.05.2018 року, висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_7 № 117 від 05.07.2018 року, висновком судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу – двоколісного мотоциклу марки «Honda» моделі «Gold Wing», реєстраційний номер НОМЕР_2, за № 10/148 від 14.06.2018 року, висновком судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу – автомобіля марки «Hyundai» моделі «Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1, за № 10/147 від 14.06.2018 року, висновком транспортно-трасологічної експертизи за №10/149 від 19.06.2018 року та висновком судової автотехнічної експертизи за № 10/155 від 03.07.2018 року.

За твердженням слідчого приймаючи до уваги викладене та те, що підозрюваний ОСОБА_1 має закордонний паспорт, перебуваючи на волі з метою переховування від органів досудового розслідування та суду може виїхати за межі України, чим ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов’язків, незаконно впливати на потерпілого, свідків в цьому кримінальному провадження, вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, а застосування більш м’яких запобіжних заходів як особисте зобов’язання, особиста порука та застава, будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно з домашнім арештом, а тому, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

З посиланням на викладене слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила задовольнити, посилаючись на наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваному ОСОБА_1 обґрунтовано інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які наведені у внесеному клопотанні.

Підозрюваний у судовому засіданні просив розглянути можливість застосування відносно нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний період доби. Також підозрюваний повідомив, що у нього дійсно наявний закордонний паспорт для виїзду за кордон, строк дії якого ще не закінчився.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечив щодо внесеного клопотання, пояснивши, що повідомлена його підзахисному підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, є необґрунтованою. Захисник просив врахувати, що ОСОБА_1 є одруженим, має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце проживання та місце роботи, де характеризується позитивно.

Заслухавши позиції прокурора з приводу внесеного клопотання, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018070050000546, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.04.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

У рамках даного кримінального провадження 06.07.2018 року повідомлено про підозру ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров’я підозрюваного; міцність соціальних зв’язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.

За приписами ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться у долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про наявність обґрунтованої підозри на даному етапі досудового розслідування, яка за матеріалами клопотання підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 № 46 від 30.05.2018 року, висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_7 № 117 від 05.07.2018 року, висновком транспортно-трасологічної експертизи за № 10/149 від 19.06.2018 року, висновком судової автотехнічної експертизи за № 10/155 від 03.07.2018 року та іншими матеріалами кримінального провадження.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та долучених до клопотання.

Водночас, слідчий суддя зазначає, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує тяжкість покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, дані про особу підозрюваного ОСОБА_1, який раніше не судимий, є молодим за віком, наявність у нього постійного місця проживання та місця роботи, де він характеризується виключно з позитивної сторони, сімейний стан підозрюваного, який має досить міцні соціальні зв’язки, оскільки одружений та на його утриманні перебуває малолітня дитина.

Також слідчий суддя бере до уваги ту обставину, що підозрюваний затриманим у порядку, визначеному ст. ст. 208, 209 КПК України, не був, а сам злочин, у вчиненні якого він підозрюється, відноситься до необережних.

Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється з 29.04.2018 року, при цьому матеріали клопотання не містять жодних даних, що ОСОБА_1 переховувався від органу досудового розслідування, якимось чином перешкоджав досудовому розслідуванню, здійснював тиск на потерпілих чи свідків, іншим чином перешкоджав досудовому розслідуванню.

Слідчий суддя також виходить із забезпечення конституційного права підозрюваного на працю, встановленого ст. 43 Конституції України, згідно з якою передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Крім того, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя також враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув’язнення.

З результатами розгляду даного клопотання слідчим суддею встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_9 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється та суворість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, що оцінені в сукупності з даними про особу підозрюваного.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому, найбільш м’яким запобіжним заходом є особисте зобов’язання, а найбільш суворим – тримання під вартою.

Стороною обвинувачення на підтвердження необхідності застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту не надано жодного підтвердження та не наведено достатніх доводів на обґрунтування застосування саме такого запобіжного заходу. Відтак, оцінюючи доводи сторони обвинувачення про необхідність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту слідчий суддя констатує, що стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризику, передбаченому ст. 177 КПК України.

Виходячи з встановлених слідчим суддею обставин, з урахуванням даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що в силу характеру діяння, в якому підозрюється ОСОБА_1, та потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, стороною обвинувачення не доведено на даному етапі досудового розслідування необхідність застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту з метою запобігання ризику переховування від органу досудового розслідування та суду, а тому в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту слід відмовити.

Разом з тим, приймаючи до уваги наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді особистого зобов’язання, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім та зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків та запобігти вищезазначеному ризику.

Відповідно до ст. 179 КПК України особисте зобов’язання полягає у покладені на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу.

Водночас, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за їх першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 177-179, 181, 186, 194, 196, 309, 376, 392, 395 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_3, погодженого прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Закарпатської області молодшим радником юстиції ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_1 – відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, запобіжний захід у виді особистого зобов’язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні процесуальні обов’язки:

прибувати до слідчого, прокурора та суду за їх першою вимогою;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Виконання зазначених обов’язків покласти на підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 04 вересня 2018 року, включно.

Згідно з ч. 6 ст. 194 КПК України обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов’язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов’язки скасовуються..

Попередити підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що в разі невиконання покладених згідно з ухвалою слідчого судді обов’язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 КПК України контроль за виконанням особистого зобов’язання покласти на слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12018070050000546.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ознайомити та вручити підозрюваному ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, під розпис копію ухвали про обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 11 липня 2018 року о 13 год. 10 хв.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_10