Постанова № 75220742, 10.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/10477/17 Номер провадження 22-ц/775/1054/2018

Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 55

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області справу № 243/10477/17 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 травня 2018 року (суддя Хаустова Т.А., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Слов'янськ Донецької області),-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (на час розгляду справи апеляційним судом назва підприємства - Акціонерне товариство «ДТЕК ОСОБА_4 електромережі) про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона працювала в ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на посаді начальника відділу з організації бухгалтерського обліку Дирекції з фінансів. Відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014 на території ОСОБА_4 та Луганської областей було розпочато антитерористичну операцію. Незважаючи на це, керівництвом ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» було прийняте рішення про продовження здійснення своєї господарської діяльності на непідконтрольній території України із залишенням відповідної частки робочого персоналу для нормального функціонування підприємства. Її робоче місце знаходилося на непідконтрольній території України у м. Горлівці Донецької області. 22 березня 2017 року її було звільнено з підприємства. В день звільнення відповідач не виплатив їй всі належні при звільненні суми, а саме заробітну плату з 01 березня 2017 року по 22 березня 2017 року, а також компенсацію за невикористану відпуску. Факт невиплати зазначених коштів підтверджується зверненням Голови ОСОБА_4 обласної організації профспілки до АТ «Систем Кепітал Менеджмент» з вимогою про усунення порушень трудового законодавства України ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» щодо грошових розрахунків із звільненими працівниками. Також, в день звільнення відповідач не видав їй трудову книжку. Направлені письмові вимоги щодо проведення розрахунку з нею, надання копії наказу про звільнення, довідки про заборгованість по заробітній платі та інших компенсаційних виплат, а також вимоги про пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу відповідачем були проігноровані. Вважала, що ніяких перешкод, які б унеможливлювали призвести з нею розрахунок, та видати належну оформлену трудову книжку у відповідача не існували, оскільки заробітну плату вона отримувала через банківську установу на підконтрольній території України. Вважала дії відповідача щодо невиплати сум, які належать їй при звільненні з роботи, незаконними та дискримінаційними за місцем свого проживанням, оскільки заробітна плата за березень 2017 року була виплачена тільки тим працівникам, які знаходились на підконтрольній території України. Вважала, що відповідач зобов'язаний відповідно до діючого трудового законодавства України сплатити їй відпрацьовані дні з 01 березня 2017 року по 22 березня 2017 року, оскільки ніяких правових підстав щодо звільнення відповідача від обов'язку по виплаті заробітної плати, не існувало. Підприємство з 01 березня 2017 року по 12 березня 2017 року працювало у звичайному режимі згідно правил внутрішнього трудового розпорядку. З 13 березня 2017 року у зв’язку з захопленням структурних підрозділів, які знаходилися на непідконтрольній території України, виникли простої не з вини працівника. З урахуванням уточнених позовних вимог просила суд стягнути з відповідача ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 22 березня 2017 року у розмірі 17 340,15 грн., компенсацію за невикористану відпустку - 24 684,40 грн., за затримку видачі трудової книжки середній заробіток за час вимушеного прогулу - 240 450,60 грн., а також витрати на правничу допомогу у сумі 550,00 грн.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції не було надано ніякої правової позиції у рішення суду відносно листа від 12.04.2017 року за підписом Голови ОСОБА_4 обласної організації профспілки ОСОБА_5, у якому зазначається про необхідність виконати роботодавцем вимоги профспілки щодо виплати усіх сум, які належать працівнику при його звільненні з підприємства. Саме цей документ, на думку скаржника, і засвідчував факт заборгованості відповідача перед позивачем із заробітної плати та інших компенсаційних виплат, але судом не було звернуто уваги на це. Також, суд не навів правової позиції щодо помилковості чи безпідставності наведеного позивачем розрахунку із заробітної плати.

Вважає зауваження суду на необхідність наявності первинних документів (табелю обліку робочого часу) безпідставними, оскільки ці документи не мають вже ніякого правового значення для вирішення справи, оскільки після 13 березня 2017 року підрозділи відповідача, які знаходилися на непідконтрольній території України, не працювали у зв’язку з їх захопленням. Таким чином, на підприємстві після 13 березня 2017 року виникла виробнича ситуація, передбачена частиною 3 ст. 113 КЗпП України.

На її думку, що суд першої інстанції безпідставно в порушення вимог ст. 79 ЦПК України прийняв до уваги надані відповідачем докази відносно втрати кадрових та бухгалтерських документів щодо працівників, які працювали на непідконтрольній території України. Заяви та повідомлення, які були направлені відповідачем до правоохоронних органів, фіскальних органів та інших установ не можуть слугувати достовірними доказами того, що документи були втрачені, бо в даному випадку достовірними доказами може бути тільки відповідне рішення суду по кримінальній справі, чи рішення іншого компетентного органу, в якому чітко буде зафіксовано, які самі документи були втрачені.

Вказує, що судом безпідставно був прийнятий до уваги Наказ № 81/5 від 08.05.2015 року, який був винесений відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 263 від 07.05.2015 року для забезпечення ефективного управління і контролю за діяльністю підрозділів і працівників, які виконують роботу на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, оскільки у постанові Кабінету Міністрів України на підставі якого був винесений цей наказ нічого не вказується щодо окремого кадрового обліку працівників в залежності від території знаходження. Вважає, що з травня 2015 року і до дня захоплення у відповідача мають бути усі бухгалтерські та кадрові документи на кожного працівника підприємства, так як уся інформація з неконтрольованій території України безперервно направлялася працівниками, які знаходилися на непідконтрольній території України, у електронному вигляді до головних органів управління підприємства, яке знаходилось у м. Краматорську.

Вважає, що висновки суду про наявність факту настання для відповідача форс-мажорних обставин є безпідставними та такими, які суперечать діючому законодавству України. По-перше, судом були застосовані норми ЦК України, зокрема, ст. ст. 263, 617, що унеможливлює їх застосування у зв’язку з природою виниклих правовідносин. В даному випадку, на думку скаржника, справа повинна розглядатися виключно на підставі норм, передбачених КЗпП України. Відповідно до цього кодексу такого поняття, як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) взагалі відсутні, оскільки відповідно до змісту ст. 617 ЦК України обставини непереборної сили звільняють особу, яка порушила зобов’язання, від відповідальності за порушення зобов’язання, що передбачена ст. 611 ЦК України. Виплата заробітної плати, середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, як за незаконне звільнення працівника, так і затримку видачі трудової книжки, відносяться до основного зобов’язання відповідача і не є відповідальністю у розумінні ст. 611 ЦК України. По-друге, наданий Науково-практичний висновок, який був виданий Торгово-промисловою палатою України на запит відповідача ніяких правових наслідків не породжує, оскільки ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палата України.

Крім того, зазначає, що судом першої інстанції проігнорована та обставина, що позивачем було використане своє право, передбачене абзацом 2 пункту 4 Інструкції про Порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 08.06.2001 року № 259/34/5 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» отримати свою трудову книжку по пошті, на підтвердження чого суду було надана копія відповідної заяви, а також право позивача, яке абзацом 3 пункту 6.1 вказаної Інструкції, щодо отримання дублікату трудової книжки у зв’язку з її втратою з вини підприємства без стягнення її вартості. А отже, висновки суду про відсутність вини відповідача про порушення позивачем спеціального порядку отримання дублікату трудової книжки та звільнення відповідача від надання дублікату трудової книжки є такими, які не ґрунтуються на законі чи іншому нормативно-правовому акті України. Висновки суду щодо недоведеності позивачем суми компенсації за невикористані дні відпустки вважає безпідставними та такими, які не відповідають фактичним обставинам справи. Також вважає, що суд безпідставно проігнорував розрахунок, який був наданий позивачем щодо компенсації за невикористану відпустку, який був зроблений на підставі ст. 6 Закону України «Про відпустки» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідачем до суду був надісланий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 – без задоволення.

Вказує, що ОСОБА_4 обласної організації профспілки, на який посилається позивач як на доказ її позовних вимог, не містить відомостей щодо наявності заборгованості заробітної плати та розміру цієї заборгованості перед позивачем. Крім того, позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт наявності заборгованості по заробітній платі та її розмір, а тому суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Жодних доказів того, що всі бухгалтерські та кадрові документи на кожного працівника підприємства, знаходяться на контрольованій території України, позивачем не надано.

Посилається на той факт, що розрахунок середнього заробітку, виконаний позивачем, не відповідає вимогам діючого законодавства України, оскільки здійснений виходячи з повного розміру доходів позивача за останні 12 місяців без відокремлення сум, які не підлягають врахуванню.

Представник підприємства – ОСОБА_6 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Від представника позивача адвоката ОСОБА_3 надійшла заява у якій він просить розглянути справу за його відсутності.

Згідно із частиною 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працювала в ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на посаді начальника відділу з організації бухгалтерського обліку Дирекції з фінансів. 31 березня 2017 року ОСОБА_2 була звільнена з роботи на підставі пункту 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджено Наказом № 262-к від 22 березня 2017 року.

ОСОБА_2 працювала у підрозділі ПАТ«ДТЕК Донецькобленерго», виробнича діяльність якого здійснювалась у місті Горлівці, на території проведення АТО.

Наказом № 289-ОД від 08 травня 2015 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 263 від 07 травня 2015 року для забезпечення ефективного управління і контролю за діяльністю підрозділів і працівників, які виконують роботу на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, ведення і зберігання документації на персонал, який знаходиться на непідконтрольній території, покладено на працівників дирекції по персоналу, який знаходяться на непідконтрольній території (а. с.63).

Згідно Наказу № 188-а-ОД від 17 березня 2017 року «Про зміни в організації ведення діяльності», виробнича діяльність підприємства з застосуванням майна ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», над яким втрачено контроль з 13 березня 2017 року вважати припиненою у зв’язку з втратою контролю над усім рухомим та нерухомим майном ПАТ «Донецькобленерго», а також запасами, документами архівами, комп’ютерними системами, системами обліку, програмним забезпеченням, що розташовано у зоні антитерористичної операції, на території, яка не контролюється українською владою в Донецькій області та у місті ОСОБА_4 (а. с. 86).

17 березня 2017 року Технічним директором ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» за вихідним № 01/1723/ис повідомлено Міністерство економіки розвитку і торгівлі України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Державну інспекцію енергетичного нагляду України, Державну інспекцію з експлуатації електричних станцій і мереж, Державну службу України з питань праці, Головного управління з держпраці у Донецькій області, Державну аудиторську службу України, Державну регуляторну службу України, Міністерство соціальної політики України, Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального захисту інвалідів, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Міністерства інфраструктури України, Антимонопольного комітету України, Державної екологічної інспекції, Міністерства оборони України про те, що ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» є юридичною особою, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Основним видом діяльності є розподілення електроенергії. При цьому нерухоме майно та рухоме майно, необхідне для здійснення господарської діяльності Товариства, розташоване на території Донецької області в зоні проведення АТО. Окрім того, первинна, бухгалтерська та інша документація Товариства, бази даних облікової системи також знаходяться у зоні проведення АТО. 13 березня 2017 року за місцем знаходження адміністративних і виробничих потужностей Товариства надійшли документи, які свідчать про незаконне блокування господарської діяльності. Товариство на даний час втратило контроль над здійсненням своєї господарської діяльності, оскільки невідомими особами висунуто вимогу про заборону відчуження майна, яким, в тому числі, є майно, продукція та кошти Товариства та заборонено встановлювати обтяження на майно, що є однім із способів забезпечення ведення господарської діяльності. У зв’язку з таким блокуванням керівництво Товариства обмежене у розпорядженні документацією про фінансово-господарську діяльність, комп’ютерною технікою, автомобільним транспортом. Посадові особи товариства позбавлені можливостей забезпечувати належні та безпечні умови праці та діяльність підприємства, задля недопущення настання шкідливих наслідків для навколишнього середовища та майна третіх осіб, у посадових осіб товариства відсутня можливість забезпечувати безпеку життя та здоров’я співробітників.

На даний час будь-які представники Товариства не мають доступу до кадрового діловодства та не контролюють схоронність всіх особових справ та інших документів, які стосуються трудової діяльності співробітників товариства (а. с. 67-69).

З метою притягнення осіб до відповідальності, за вчинення дій у період з 13 березня 2017 року, спрямованих на неправомірне втручання в діяльність ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та привласнення його майна, що мають ознаки злочину, зокрема, передбачені ч. 3 ст. 206 КК України, порушено кримінальне провадження № 1207100000000150 (а. с. 63-65).

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року розпочато проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-рзатверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операції та визначені населені пункти, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження. До переліку таких міст включене м. Горлівка.

Наказом ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» від 08 травня 2015 року 289-ОД здійснено розподіл кадрового та бухгалтерського обліку по контрольованій та неконтрольованій державною владою території.

Підставою припинення трудових відносин позивача за згодою сторін було припинення виробничої діяльності підприємства та втрата контролю над майном та документацією з 13 березня 2017 року у зв’язку із захопленням підприємства невідомими особами.

З Науково – правового висновку, зробленого Торгово-промисловою палатою, щодо унеможливлення виконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс мажорних обставин (обставини непереборної сили), вбачається, що Торгово-промисловою палатою України Публічному акціонерному товариству «ДТЕК Донецькобленерго» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Горлівка. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 13 березня 2017 року ( а. с. 104-123).

Відповідно до матеріалів справи, пояснень представника позивача та представника відповідача в судовому засіданні, роботодавець фактично відсутній за фактичним місцем ведення діяльності та розташування офісу, зокрема у м. Горлівка, місцем роботи позивача по справі, і цей факт зумовлений поважними причинами.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 не перемістилася з непідконтрольної території, продовжила працювати на тій частині підприємства, яка перебувала на окупованій території у місті Горлівка Донецької області.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що нарахування заробітної плати за березень 2017 року є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Судом достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією. Також, дійшов висновку про відсутність вини відповідача у порушення вимог ст. ст. 47, 83, 115, 116, 235 КЗпП України перед ОСОБА_2, яка була звільнена в період встановлення обставин непереборної сили, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Зазначені висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.

Як встановлено ч. 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно частині 1 статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частиною п’ятою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

В свою чергу, частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до ст. ст. 117, 235 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні та видачі трудової книги включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 працювала в ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та була звільнена 22 березня 2017 року на підставі ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 року розпочато проведення антитерористичної операції. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операції та визначені населені пункти, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження.

Наказом ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» від 08.05.2015 року №289-ОД здійснено розподіл кадрового та бухгалтерського обліку по контрольованій та неконтрольованій державною владою території.

Позивач ОСОБА_2 не перемістилась з непідконтрольної території, продовжила працювати на тій частині підприємства, яка перебувала на території проведення антитерористичної операції.

Науково-правим висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року №2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з 13 березня 2017 року (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідач, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітників як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та, будучи позбавленим можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати. Також відповідач втратив доступ до трудових книжок своїх працівників, з огляду на що уповноважена особа відповідача з 13 березня 2017 року не має можливості здійснити записи щодо прийому чи звільнення таких працівників, а також будь-які інші юридично значимі правові дії, на підставі яких могли б виникати чи припиняти свою дію певні правовідносини.

Втрата контролю і доступу ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, а тому немає можливості ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» виконати зобов'язання перед працівниками згідно зі статями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України.

Згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Управління Пенсійного фонду України від 05 вересня 2017 року, заробітна плата позивачу за березень 2017 року не нараховувалась, страхові внески не сплачувались.

Розрахунки позивача щодо розміру не виплачено розрахунку при звільненні та суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки ґрунтуються на припущеннях, які, виходячи з положень ч. 6 ст. 81 КЗпП України (Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.), не можуть бути прийняті судом як правильні.

Факт звільнення ОСОБА_2 з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Також не можна вважати простоєм з вини підприємства не виконання позивачем роботи у період з 13 по 22 березня 2017 року в розумінні ст. 34 КЗпП України (Простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Ч. 1 ст. 34 КЗпП України) У даному випадку такі обставини не мали місце.

Отже, доводи апеляційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.

За таких обставин, у трудових правовідносинах між відповідачем ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та його працівниками, зокрема, позивачем ОСОБА_2 з 13 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, які на ньому працювали, в період існування яких відповідач ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» об'єктивно, з причин від нього не залежних був позбавлений можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача.

Отже, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 382-384 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: В.Б. Азевич

Судді: О.В. Агєєв

ОСОБА_7

Повний текст постанови складено 11 липня 2018 року.

ОСОБА_8 Азевич