Рішення № 75220628, 03.07.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8660/17

Провадження № 2/161/2187/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої – судді Плахтій І.Б.,

з участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представників відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивує тим, що 14.04.2010 між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_5 було підписано заяву № б/н про отримання банківських послуг, відповідно до умов якої останній отримав кредит в розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки позичальник ОСОБА_5 свої зобов’язання по кредитному договору не виконав, станом на 23.04.2017 у нього утворилась заборгованість перед банком в загальній сумі з процентами та штрафами в розмірі – 17 800,35 грн.

А тому просив, стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором та витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якому вимоги позову визнав частково, зокрема в частині стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитом та процентами в розмірі 10447,02 грн. Проти покладення на останнього додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення штрафу та пені заперечував, посилаючись на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 21.05.2015 року.

У поданій до суду відповіді на відзив представник відповідача зазначав, що заперечення відповідача про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст.61 КУ, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги та відповідь на відзив підтримав з підстав викладених у останніх. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав частково, підтримав поданий ним попередньо відзив.

Заслухавши доводи представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 546, 549, 550, 556 ЦК України.

Судом встановлено, що 14.04.2010 між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_5 було підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, укладено договір № б/н, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 7-24). Умовами кредитування також передбачені порядок нарахування та сплати процентів, погашення боргових зобов’язань, комісії, пені та штрафи.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5, порушуючи умови договору, свої зобов’язання за договором належним чином не виконував, в частині погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування ним.

Так, з дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості за договором (а.с. 5,6) вбачається, що станом на 23.04.2017 у позичальника перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі – 17 800,35 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 7 229,18 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом – 3 217,84 грн., заборгованість по пені та комісії – 6 029,50 грн., штраф передбачений умовами договору – 1 323,83 грн.

Статтею 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, а також у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

А тому, позов в частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотками підлягає до задоволення в повному обсязі в розмірі 10 447,02 грн. (7 229,18 грн. + 3 217,84 грн.).

Разом з тим, заявивши вимогу про стягнення з відповідача пені та штрафу за невиконання умов договору банк застосував подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Застосування до відповідача подвійної відповідальності суперечить вимогам ч.1 ст. 61 Конституції України та ч.3 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення, а зобов’язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Така правова позиція викладена в постанові ВСУ від 21.10.2015 року справа №6-2003цс15.

А отже, вимога про стягнення неустойки в частині стягнення пені до задоволення не підлягає.

До задоволення в частині санкцій підлягає вимога щодо стягнення з відповідача штрафів в розмірі 1 323,83 грн.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про повне виключення цивільно-правової відповідальності за порушення договірного зобов’язання, оскільки останні суперечать вищевказаній правовій позиції.

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що слід стягнути з відповідача в користь позивача кредитну заборгованість в сумі 11 770,85 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 7 229,18 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом – 3 217,84 грн., заборгованість за штрафами 1 323,83 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають до задоволення вимоги позивача про відшкодування відповідачем понесених ним судових витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1054, 1055 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 14.04.2010 року в розмірі – 11 770 (одинадцять тисяч сімсот сімдесят) гривень 85 копійок, з яких: заборгованість за кредитом – 7 229,18 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом – 3 217,84 грн., штрафи – 1323,83 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1057 (одну тисячу п’ятдесят сім) гривень 92 копійки судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 11.07.2018.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій