Постанова № 75220461, 04.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/593/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 липня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ДЖУГИ С.Д., КУШТАНА Б.П.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 303/593/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 березня 2018 року, повний текст якого складений 22 березня 2018, головуючий суддя Куцкір Ю.Ю., -

встановив:

ОСОБА_1 01.02.2018 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 мотивуючи наступним. Сторони 28.01.2006 уклали шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3. Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 09.06.2011 шлюб розірваний, рішенням цього ж суду від 11.04.2011 стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі по 300,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Син проживає з позивачем, перебуває на повному його утриманні і з часом потребує значно більшого догляду та витрат коштів на розвиток і навчання. Батько не цікавиться сином, не бере участі у його вихованні, вважає, що 300,00 грн аліментів замінюють батьківське піклування. Відповідач здоровий, займається неофіційною діяльністю, пов'язаною із веденням сільського господарства, володіє трактором марки МТЗ-80, працює охоронцем і має доходи.

Тим часом, стягувані аліменти є явно недостатніми та не покривають навіть частково витрати, необхідні для утримання і розвитку дитини. Позивач має значні труднощі із матеріальним забезпечення дитини, а через свій стан здоров'я змушений був звільнитися з роботи на заводі «Флекстронікс».

Посилаючись на ці обставини, на норми ст.ст. 180, 182, 184, 192 СК України, на інші положення законодавства, вказуючи на встановлені законом розміри прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та виходячи з того, що розмір стягуваних аліментів слід збільшити до 70% від розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, позивач ОСОБА_1 просила збільшити розмір стягуваних на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 11.04.2011 з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів до 1200,00 грн, але не менше 70% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення сином повноліття.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 22.03.2018 позов задоволено, вирішено: збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 11.04.2011 у справі № 2-1320/11, та стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_3, виданий 20.02.2007 Мукачівським РВ УМВС України в Закарпатській області, місце проживання: АДРЕСА_2, аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1200,00 грн щомісячно з моменту набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

витребувати з Мукачівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області виконавчий лист № 2-1320/11, виданий Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області;

стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Відповідач ОСОБА_2 не оспорюючи рішення суду щодо необхідності збільшення розміру аліментів, оскаржив рішення стосовно визначення цього розміру, вважає у цій частині рішення необґрунтованим, постановленим без з'ясування обставин, що мають значення в справі. Зазначає, зокрема, що працює сторожем у ПАТ «Закарпаттяобленерго» і його середньомісячний дохід становить близько 4000,00 грн. Відповідач одружений, його дружина ОСОБА_5 не працює, він проживає із сім'єю дружини, де є неповнолітній син дружити та її непрацездатні батьки. Крім того, на утриманні позивача перебувають його мати та хвора мати дружини, яка потребує стороннього догляду. Тому визначений судом розмір аліментів є надмірним, ставить відповідача та його сім'ю у важке матеріальне становище. Не відмовляючись від свого обов'язку брати участь в утриманні та матеріальному забезпеченні сина, відповідач вказує на можливість сплачувати аліменти в розмірі, не більшому за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Просить рішення суду змінити, встановивши розмір аліментів у 930,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість, просить апеляцію залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Посилається, зокрема, на необґрунтованість доводів позивача про необхідність утримання своєї матері, яка, на жаль, хворіє, позаяк та проживає окремо зі своїм чоловіком та сім'єю молодшого сина (брата відповідача), матеріально забезпечена, не потребує стороннього догляду, а відповідну довідку апелянт одержав від неї обманним шляхом. Крім того, розмір аліментів, що його просить встановити відповідач, є меншим від установлених рівнів прожиткового мінімуму для дитини з урахуванням динаміки їх зміни.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України у відсутність учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, не дає оцінки рішенню в частині, яка не оскаржується, та бере до уваги відповідні обставини остільки, оскільки це необхідно для розгляду апеляції, водночас суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч.ч. 1, 4, 6 ЦПК України). Спірні правовідносини регулюються нормами СК України щодо обов'язку батьків утримувати дитину та його виконання.

Встановлено та підтверджується документально, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали шлюб 28.01.2006, що його в подальшому було розірвано заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 09.06.2011, і є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якого рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 11.04.2011 стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 300,00 на дитину щомісячно, починаючи з 14.03.2011 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 4-7). На виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду від 11.04.2011 видано судом 29.05.2012 виконавчий лист (а.с. 8). Дитина перебуває на утриманні матері, сторони проживають нарізно: позивач із сином у будинку АДРЕСА_2, відповідач у будинку АДРЕСА_1 (а.с. 9, 12, 14 та ін.).

ОСОБА_2 19.02.2016 уклав шлюб із ОСОБА_5 (а.с. 27). Відповідач працює у ПрАТ «Закарпаттяобленерго» сторожем Мукачівського МРЕМ, за період з листопада 2017 року по березень 2018 року йому була нарахована зарплата в сумі 20836,99 грн (середньомісячна 4167,40 грн) (а.с. 28). Матері відповідача ОСОБА_6, 1958 р.н., поставлений діагноз у Обласному онкологічному диспансері, де вона перебувала на лікуванні у 2018 році, що підтверджується довідкою онкодиспансеру від 18.04.2018 (а.с. 29). Щодо матері дружини ОСОБА_7, 1957 р.н., надано висновок огляду терапевтом від 20.04.2018, в якому зазначено, зокрема, про наявність діагнозу «цукровий діабет ІІ типу» та про необхідність постійного стороннього догляду за хворою (а.с. 30).

Із часу стягнення аліментів рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 11.04.2011 обставини, що мали значення для визначення судом розміру грошового утримання з батька для дитини, істотно змінилися. Розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років у 2017 році становив від 1689,00 грн з 01.12.2016 до 1860,00 грн на 31.12.2017, а у 2018 році становить (становитиме) від 1860,00 грн до 2027,00 грн на 31.12.2018. Аліменти у 300,00 грн становлять від близько 18% до близько 15% від відповідних рівнів прожиткового мінімуму.

З урахуванням такої динаміки прожиткового мінімуму доводи позивача про те, що вже лиш з огляду на цей показник матеріальне утримання дитини стало обходитись значно дорожче відповідають дійсним обставинам. Зважаючи на інтереси дитини, такі обставини не можуть повністю залишатися поза увагою суду в спорі, що розглядається. Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, відпочинку дитини тощо, є загальнозрозумілими та не викликають заперечень у сторін чи сумнівів у суду. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ст. 82 ч.ч. 1, 3 ЦПК України). За змістом положень ст.ст. 1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 1, 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (норми матеріального права в редакції, чинній на час пред'явлення позову), прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом, який визначає рівень інших соціальних стандартів і соціальних гарантій, зокрема, у сфері доходів населення.

За таких умов, незмінну і незначну за розміром протягом тривалого часу матеріальну участь батька у матеріальному забезпеченні дитини не можна визнати такою, що враховує реальні обставини та потреби дитини. З часом відносний розмір такої матеріальної участі лише зменшується та перестає відповідати умовам реальної, ефективної участі платника аліментів відповідно до належної з нього дійсної частки у забезпеченні потреб дитини.

За приписами СК України: батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180); за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ст. 181 ч. 3); розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 ч. 2); суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі; розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону; той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 184 ч.ч. 1, 2, 3).

Отже, матеріальне утримання дитини є обов'язком батьків, у контексті виконання якого може йтися лише про порядок надання такого утримання та про його розмір з урахуванням відповідних обставин. Присудження аліментів у твердій грошовій сумі допускається за наявності обставин, що мають істотне значення, безвідносно до характеру доходу платника та способу його одержання.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом збільшено за рішенням суду за позовом одержувача аліментів у разі зміни, зокрема, його матеріального стану та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 192 ч. 1 СК України). При визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров'я, матеріальне становище платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 ч. 1 СК України). За змістом положень ст. 191 ч. 1 і ст. 192 ч. 1 СК України, у випадку звернення по збільшення розміру раніше стягнутих аліментів правило про стягнення аліментів за рішенням суду від дня пред'явлення позову не застосовується, аліменти у збільшеному розмірі, у випадку відповідного задоволення вимоги, стягуються з дня набрання рішенням суду законної сили.

Тож слід визнати, що матеріальне становище одержувача аліментів як одна з умов, із якою пов'язується можливість збільшення розміру аліментів, змінилося, потреба в коштах для утримання і розвитку дитини істотно зросла, тому виникли дійсні підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру як такі. Власне недостатність у матері коштів на утримання дитини сумнівів не викликає, не заперечується по суті й відповідачем, відповідні доводи позивача не спростовані, а позиція відповідача щодо сплати аліментів у розмірі 930,00 грн щомісячно (а.с. 25-26) в сукупності з іншими матеріалами справи вказує на його фактичну спроможність надавати таке матеріальне утримання дитині, прав дитини та позивача така ініціативна позиція відповідача не порушує.

Відповідач отримав 27.02.2018 копію ухвали судді суду першої інстанції від 21.02.2018 про відкриття провадження в справі, якою, серед іншого, йому було запропоновано подати відзив на позов, а відтак, подати й докази на підтвердження своєї позиції, якщо позов ним заперечується повністю або частково (ст.ст. 43, 178, 187, 191 ЦПК України) (а.с. 15, 17). Відповідач не скористався своїм правом подати відзив і докази чи послатися на такі, тому суд першої інстанції мав право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ст. 191 ч. 2 ЦПК України). Водночас суду, вирішуючи питання про розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, належало обґрунтувати свій висновок виходячи, зокрема, з даних про заробіток (дохід) відповідача, позаяк ця обставина має істотне значення в справі та враховується в сукупності та взаємозв'язку з іншими обставинами (вищенаведені норми закону та положення ст. 12 ч. 5, ст. 89, ст. 214 ч. 2, ст.ст. 263-265 ЦПК України). Втім, матеріали справи на час розгляду її судом першої інстанції та рішення суду не містять даних про заробіток (дохід) відповідача чи будь-якої вказівки на розмір такого заробітку (доходу), не вказує жодним чином на це і позивач у заяві, а відтак рішення суду не містить і обґрунтування підстав для стягнення аліментів у розмірі, що перевищує 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (з урахуванням динаміки цього показника у 2018 році).

За таких обставин і за відсутності будь-яких доказів щодо вищенаведеного, апеляційний суд не має підстав залишати поза оцінкою в контексті обставин, що мають значення в справі, докази, що були подані із апеляційною скаргою. Ці докази підлягають оцінці, тому враховуючи як позицію позивача, так і доводи відповідача, який, за визнанням позивача, сплачував присуджені раніше аліменти, а також визнає свій обов'язок сплачувати їх у більшому розмірі як такий, вимогу позивача про стягнення з відповідача 1200,00 грн аліментів на дитину слід визнати недостатньо обґрунтованою, а позов таким, що підлягає задоволенню частково шляхом збільшення розміру стягуваних аліментів до 1000,00 грн на дитину щомісячно. Слід також зважати на необхідність за загальним правилом дотримання паритету (рівності) батьків у виконанні обов'язку з матеріального утримання дитини, якщо не встановлено і не доведено підстав для відступу від такого паритету. З огляду на показники прожиткового мінімуму, половина відповідного значення у 2018 році становить (становитиме) від 930,00 грн до 1013,50 грн. Беручи до уваги результат виконання сторонами обов'язку доказування обставин, що мають значення в справі, слід констатувати, що під час судового розгляду не встановлено і не доведено підстав для відступу від засад щодо загалом рівного обов'язку батьків у матеріальному утриманні дитини. Апеляційний суд не має підстав не враховувати певною мірою і доводи відповідача щодо необхідності матеріальної участі в утриманні (лікуванні) його матері, хвороба якої не заперечується й позивачем.

Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв'язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо. На переконання колегії суддів, з урахуванням фактичних обставин справи, динаміки значення базового соціального стандарту, вимога позивача щодо розміру аліментів є надмірною, а аліменти у твердій грошовій сумі 1000,00 грн на дитину протягом достатньо тривалого часу забезпечуватимуть грошове утримання у розмірі, близькому до половини розміру відповідного прожиткового мінімуму, узгоджуватимуться з вимогами закону, відповідатимуть інтересам дитини і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача. Необхідно враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин, законодавства тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах і т.ін.

Суд припустився й іншої помилки. Так, суд вирішив «стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1200,00 грн щомісячно з моменту набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку», чим фактично прийняв повторно рішення про стягнення аліментів, тоді як за наявності чинного рішення суду про стягнення аліментів, а відтак, і про застосування раніше норм ст.ст. 180-182, 184 СК України, повторне стягнення аліментів законом не передбачено і як таке недопустиме. Цим суд вийшов і за межі пред'явлених позивачем вимог, оскільки вимога про повторне стягнення аліментів не заявлялася (ст. 13 ч. 1 ЦПК України).

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги за встановлення неправильного застосування норм матеріального та процесуального права щодо вищенаведених обставин. Виходячи з викладеного, беручи до уваги встановлені під час апеляційного розгляду обставини та необхідність врегулювання спірних відносин відповідно до закону, суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції. Виходячи з наведеного, з урахуванням положень ст. 367 ч.ч. 1, 4, 6 ЦПК України та на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 2, 4 цього Кодексу, апеляцію слід задовольнити частково, рішення суду змінити, виклавши його резолютивну частину в редакції, що відповідатиме вимогам закону, виключатиме формулювання про повторне стягнення аліментів і визначатиме їх розмір у 1000,00 грн щомісячно на дитину. В іншій частині рішення суду щодо стягнення аліментів на підставі ст. 375 ЦПК України слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367 ч.ч. 1, 4, 6, ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п.п. 2, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 березня 2018 року щодо зміни розміру аліментів змінити, з мотивувальної частини рішення виключити судження про обґрунтованість збільшення розміру аліментів до 1200,00 грн щомісячно, у першому абзаці резолютивної частини рішення слово «задоволити» замінити словами «задовольнити частково», у другому абзаці резолютивної частини рішення слово «стягнути» замінити словами «надалі стягувати», а цифри і слова «1200 (одна тисяча двісті) гривень» замінити цифрами і словами «1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 коп.)».

В іншій частині залишити рішення суду щодо стягнення аліментів без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 10 липня 2018 року.

Судді