Рішення № 75220356, 03.07.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/4162/18

Провадження № 2/265/1144/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

03 липня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Вайновського А.М.,

при секретарі Злидіній Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,-, -

В С Т А Н О В И В:

10 травня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. В обґрунтування позову зазначив, що 30 травня 2012 року відповідач взяв у нього у борг грошові кошти в сумі 18020,00 доларів США, 06 листопада 2018 року – 43600,00 доларів США та 04 лютого 2014 року – 10000,00 доларів США, про що надав йому відповідні розписки. Відповідач в обумовлені договорами позики грошові кошти не повернув та ухиляється від їх повернення. Просив стягнути з відповідача на свою користь суми боргу за договорами позики з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних у загальній сумі 2164060,84 гривень.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат ОСОБА_3 у судове засідання не прибули, надавши заяву про розгляд справи у їх відсутність, якою позовні вимоги підтримали повністю, а також зазначили про згоду на вирішення справи у заочному порядку.

Відповідач ОСОБА_2, будучи у встановленому порядку повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, про причини своєї неявки не повідомив, будь-яких заяв, що стосуються суті справи, не надав.

За наведених обставин, зважаючи на наявність згоди позивача та його представника, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 223, 280 ЦПК України, та доходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, з розписки, наявної у матеріалах справи, вбачається, що 30 травня 2018 року позичальник ОСОБА_2 взяв у борг у позикодавця ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 18020,00 доларів США, строком користування на 42 місяці.

Крім того, згідно із розпискою від 06 листопада 2012 року позичальник ОСОБА_2 взяв у борг у позикодавця ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 43600,00 доларів США, які зобов’язався повернути у строк до 06 лютого 2018 року.

Крім того, згідно із розпискою від 04 лютого 2014 року позичальник ОСОБА_2 взяв у борг у позикодавця ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10000,00 доларів США, строком користування на 22 місяці.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність (оперативне володіння) другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових кошт або таку кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, за змістом ст.ст. 524, 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виражене та виконане у грошовій одиниці України – гривні. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно із розрахунком заборгованості, представленим позивачем ОСОБА_1, сума боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних станом на 10 травня 2018 року за договорами позики становить 2164060,84 гривень, а саме: за договором позики від 30.05.2012 – 640768,40 гривень; за договором позики від 06.11.2012 – 1173297,70 гривень; за договором позики від 04.02.2014 – 349994,74 гривень.

Вказаний розрахунок, зокрема, в частині розрахунку основних сум боргу, інфляційних втрат та 3% річних, відповідає вимогам чинного законодавства, проведений вірно із урахуванням відповідних офіційних індексів інфляції у спірний період та офіційного курсу НБУ.

Відповідач ОСОБА_2, не прибувши у судове засідання, не побажав реалізувати своє право на спростування доводів позову, тим самим не оспорює факту неналежного виконання ним грошового зобов’язання та наявності підстав для стягнення з нього вказаних сум боргу.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість пред’явленого позову та вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 суму боргу у загальному розмірі 2164060,84 гривень, тим самим задовольнивши позов по суті у повному обсязі.

Вирішуючи позов в частині розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, що подається фізичною особою, встановлюється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі від 704,80 гривень до 8810,00 гривень.

При зверненні із даним позовом до суду позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у загальному розмірі 18717,63 гривень, тобто фактично було переплачено.

Отже, у відповідності до положень ст.ст. 133, 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати з оплати судового збору у загальному розмірі 8810,00 гривень, а у стягненні решти суми судового збору відмовляє за безпідставністю.

При цьому суд зауважує, що сума судового збору, внесена позивачем понад встановлену законом, може бути повернута за його клопотанням на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

На підставі ст.ст. 526, 625, 1046, 1048, 1049 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 259, 263-265, 280, 281, 285 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, суму боргу за договором позики від 30 травня 2012 року у розмірі 640768 (шістсот сорок тисяч сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок, суму боргу за договором позики від 06 листопада 2012 року у розмірі 1173297 (один мільйон сто сімдесят три тисячі двісті дев’яносто сім) гривень 70 копійок, суму боргу за договором позики від 04 лютого 2014 року у розмірі 349994 (триста сорок дев’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто чотири) гривень 74 копійок, а разом 2164060 (два мільйони сто шістдесят чотири тисячі шістдесят) гривень 84 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) гривень 00 копійок.

У стягненні решти витрат з оплати судового збору – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи можуть отримати інформацію, щодо розгляду справи на офіційному веб-порталі судова влада України http://court.gov.ua/sud0538/.

Повний текст рішення складено 03 липня 2018 року.

Суддя _____