Рішення № 75220315, 11.07.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/890/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Меркуловій Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача – ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», про стягнення матеріальної та моральної шкоди в результаті ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до першого відповідача – ОСОБА_2 та другого відповідача – ПАТ СК «Українська страхова група», за якою просить суд: стягнути з ОСОБА_2 суму спричиненої йому в результаті дорожно-транспортної пригоди матеріальної шкоди в сумі 22 654,00 гривні, а також моральну шкоду в сумі п’ять тисяч гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.

28.11.2016 року відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_1 на вул. Електрозаводській в м. Ужгороді за умов сильної ожеледиці не обравши безпечної швидкості руху не впорався з керуванням та здійснив зіткнення з автомобілем «Субару-Форестер» держзнак АО 0330 В А під керуванням позивача. В результаті ДТП належна йому автомашина НОМЕР_2 отримала значні технічні пошкодження передньої частини, та механізмів підвіски. Про факт ДТП позивач негайно повідомив страхову компанію де оформив страховий поліс на автомашину. ОСОБА_2 в свою чергу також повідомив свою страхову компанію, оскільки люди в результаті ДТП не постраждали. Відповідач ОСОБА_2 на місці ДТП визнав свою вину в даній пригоді.

ОСОБА_2 на місце ДТП викликав свого страхового агента ОСОБА_3. Оглянувши автомашини на місці ДТП ОСОБА_4 повідомила, що за страховим полісом ОСОБА_2 можлива страхова виплата на користь позивача в розмірі 49500 гривень. Відповідач ОСОБА_2 та його страховий агент запропонували скласти євро протокол, а в разі якщо шкода буде перевищувати страхову виплату ОСОБА_2 різницю йому компенсує за власний кошт, на що він дав свою згоду. Після чого було оформлено євро протокол та всі необхідні документи до нього. На місце ДТП позивач викликав евакуатор і за власний кошт доставив свою автомашину на СТО.

15 грудня 2016 року батько відповідача ОСОБА_5 передав позивачеві гроші для придбання запасних частин на автомашину в розмірі 650 доларів США, або 17 095 гривень. Зазначені кошти та суму яку необхідно було оплатити запчастини, позивач додавши свої власні кошти передав на СТО («автосервіс Дан», с. Минай Ужгородського району, ПП ОСОБА_6В.).

У відповідності до п. 4 страхового полісу № АІ\9256004, що надав відповідач ОСОБА_2 страхова сума за шкоду заподіяну майну складає 100 000 гривень. 10 січня 2017 року позивачеві було проведено перерахування страховою компанією страхової суми за спричинену шкоду в розмірі 38 тисяч 626 гривень 36 копійок.

Згідно акту № 01 прийомки виконаних робіт вартість запчастин, та ремонтних робіт на СТО склала 69 145,00 гривень, позивач запропонував відповідачу ОСОБА_2, суму яка перевищила страхову виплату та надану ним суму коштів добровільно відшкодувати, згідно попередньої домовленості.

Відповідач ОСОБА_2 відмовився від даної пропозиції та запропонував позивачеві даний спір вирішувати в судовому порядку.

Тому із посиланням на норми ч. 1 ст. 1166, ст. 1187 ЦК України, позивач просить суд стягнути на його користь суму завданої матеріальної шкоди.

З вини відповідача ОСОБА_2 на протязі більше місяця, позивач та його сім'я були позбавлені можливості користуватися власним транспортним засобом. В силу професійної діяльності, необхідність пересування по області, позивач вимушений був орендувати автомашину. Окрім того, такі дії відповідача принижують його честь і гідність як голови ветеранської організації м. Ужгорода. Позивач хворіє на цукровий діабет і потребує спокою, та регулярного відвідування лікувальних установ. Натомість був вимушений витрачати час на ремонт автомашини. З цієї підстави вважає, що таким діями відповідач ОСОБА_2 спричинив йому і моральну шкоду, а тому керуючись ч. 2 ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду, в розмірі 5000,00 гривень.

За ухвалою від 23.02.2017 року судом було відкрито провадження у цивільній справі № 308/890/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

21.04.2017 року позивачем було подано до суду заяву за якою він у відповідності до ст. 174 ЦПК України заявив про відмову від позову щодо другого відповідача - ПАТ СК «Українська страхова група» після ознайомлення із письмовими запереченнями цього відповідача.

За ухвалою від 21.04.2017 року судом було прийнято заяву позивача від 21.04.2017 року про відмову від позову щодо другого відповідача - ПАТ СК «Українська страхова група» та закрите провадження у справі № 308/890/17 в частині позовних вимог позивача ОСОБА_1 до другого відповідача – ПАТ СК «Українська страхова група», про стягнення матеріальної та моральної шкоди в результаті ДТП.

За ухвалою від 21.04.2017 року за клопотанням позивача судом було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», 03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32 – А, ідентифікаційний код 30859524.

Позивач після оголошення перерви в судове засідання не прибув, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи був судом належним чином повідомлений особисто.

Представник відповідача в судове засідання після оголошення перерви також не прибув, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи його було повідомлено належним чином особисто.

Відповідач заперечив проти задоволення позову судом з підстав зазначених у письмових запереченнях.

Від третьої особи до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності її представника.

Проте, оскільки судом було практично повністю розглянуто справи по суті суд вважає за можливе завершити розгляд справи за їх відсутності.

Судове засідання у справі було призначене на 06.07.2018 року на 16 год. 30 хв., однак через неявку в судове засідання всіх учасників справи судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. У відповідності до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання рішення суду було відкладено на строк не більш як десять днів, тому у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2016 року відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_1 на вул. Електрозаводській в м. Ужгороді за умов сильної ожеледиці не обравши безпечної швидкості руху не впорався з керуванням та здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3 під керуванням позивача ОСОБА_1 В результаті ДТП належна позивачу автомашина НОМЕР_2 отримала значні технічні пошкодження передньої частини, та механізмів підвіски. Про факт ДТП позивач негайно повідомив страхову компанію де оформив страховий поліс на автомашину. Відповідач ОСОБА_2 в свою чергу також повідомив свою страхову компанію, оскільки люди в результаті ДТП не постраждали. Відповідач ОСОБА_2 на місці ДТП визнав свою вину в даній пригоді.

ОСОБА_2 на місце ДТП викликав свого страхового агента ОСОБА_3. Оглянувши автомашини на місці ДТП ОСОБА_4 повідомила, що за страховим полісом ОСОБА_2 можлива страхова виплата на користь позивача в розмірі 49500 гривень. Відповідач ОСОБА_2 та його страховий агент запропонували скласти євро протокол, а в разі якщо шкода буде перевищувати страхову виплату ОСОБА_2 різницю йому компенсує за власний кошт, на що він дав свою згоду. Після чого було оформлено євро протокол та всі необхідні документи до нього. На місце ДТП позивач викликав евакуатор і за власний кошт доставив свою автомашину на СТО.

Як зазначено у ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Факт дорожньо – транспортної пригоди 28.11.2016 року, а також заподіяння ушкоджень автомобілю НОМЕР_3, який належить позивачеві ОСОБА_1 відповідачем не оспорюються, відтак суд визнає цей факт встановленим.

Позивач вважає, що в результаті ДТП йому завдано матеріальної шкоди, яка складається із наступного:

-вартість запасних частин та ремонту на СТО 69 145,00 грн.;

-вартість нової резини – 1 550,00 грн.;

-ремонт деформованого л.п. диска, монтаж колеса – 830,00 грн.;

-вартість доставки автомашини евакуатором з місця ДТП - 450,00 грн.;

-вимушена оренда автомашини (32 дні) на час ремонту власної – 6 400,00 грн.;

на загальну суму: 78 375,00 грн.;

при цьому компенсовано відповідачем 17 095,00 грн.;

виплачено страховою компанією 38 626,36 грн.

решту суми у розмірі 22 654,00 грн.

позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач не визнає позов в цій частині, його заперечення зводяться до того, що позивач не надав доказів, які б підтверджували його витрати на купівлю нової гуми в сумі 1 550,00 грн., ремонт деформованого л.п. диска та монтаж колеса в сумі 830,00 грн., доставку автомобіля евакуатором з місця ДТП в сумі 450,00 грн. та вимушена оренда автомашини (32 дні) на час ремонту власної. З наданих позивачем документів не випливає, що для відновлення транспортного засобу який належить ОСОБА_1 необхідно здійснювати заміну автошин, ремонтувати деформований лівий передній диск, а також неможливість подальшого руху автомобіля ОСОБА_7, внаслідок чого необхідно було скористатись послугами евакуатора, тобто не вбачається причинно – наслідкового зв’язку між діями відповідача і отриманими позивачем збитками.

Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ 675099 автомобіль НОМЕР_2 належить ОСОБА_1.

Відповідно до акту від 11.01.2017 року № 01 прийомки виконаних робіт по ремонту автомобіля ОСОБА_8 підприємця ОСОБА_6, ідентифікаційний номер 22580604032, було проведено ряд ремонтних робіт на суму 69 145,00 грн., які оплачені позивачем за квитанцією від 11.01.2017 року у сумі 21 730,00 грн. та за розрахунковою квитанцією АМАК № 043138 ПП ОСОБА_6 на суму 47 415,00 грн., тобто оплачені позивачем повністю.

За платіжним дорученням від 10.01.2017 року № 340 третя особа – ПАТ «СК «Українська страхова група» також перерахувала позивачеві у якості страхового відшкодування 38 626,36 грн.

Встановленим також є факт, що відповідач сплатив позивачеві в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 17 095,00 грн., оскільки цей факт не оспорюються сторонами.

Оцінювачем ОСОБА_9 була складена ремонтна калькуляція № 3СЦВ від 04.01.2017 року з якої вбачається необхідність використання для ремонту запасних частин: як покришки на суму 1 843,00 грн. та зняття та встановлення колеса (тобто його монтаж) на суму 19,00 грн., диск колеса і покришку п.л. монтувати (колесо демонтовано) 95,00 грн., що загалом складає 1 957,00 грн., та відповідно до акту від 11.01.2017 року № 01 такі роботи не були проведені.

На підтвердження оренди транспортного засобу позивач надав суду договір оренди від 29.11.2016 року, укладений із ОСОБА_10 на оренду легкової автомашини «ОСОБА_11 1.8 20» державний знак НОМЕР_4 2002 року випуску, що належить їй на праві власності строком на 30 робочих днів з розрахунку орендної плати 200 грн. на добу, проте суду не надані жодних доказів сплати цих коштів ОСОБА_10 позивачем.

Як зазначено у ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частина 1 статті 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відтак, доводи відповідача знайшли своє підтвердження, оскільки сторонами договору оренди від 29.11.2016 року транспортного засобу не було дотримано нотаріальної форми його укладення, такий договір є нікчемним і не створює юридичних наслідків, відтак суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 6 400,00 грн. ймовірно переданих позивачем на його виконання.

Суду також не підтверджено належними і допустимими доказами необхідність доставки автомашини евакуатором з місця ДТП та оплату такої послуги у сумі - 450,00 грн., відтак суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до статей 1166, 1167, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов’язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, – незалежно від наявності вини.

ОСОБА_11, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною другою статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

З урахуванням викладеного суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування неоплаченої відповідачем та третьою особою вартості ремонту транспортного засобу на суму 13 423,64 грн. та запасних частин: як покришки на суму 1 843,00 грн. та зняття та встановлення колеса (тобто його монтаж) на суму 19,00 грн., диск колеса і покришку п.л. монтувати (колесо демонтовано) 95,00 грн., що загалом складає 1 957,00 грн., тобто вимоги у загальній сумі 15 380,64 грн., у задоволенні решти вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Що ж стосується моральної шкоди, то з урахуванням того факту, що з вини відповідача ОСОБА_2 на протязі більше місяця, позивач був позбавлений можливості користуватися власним транспортним засобом, що викликало незручності в організації його життя та побуту, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача у сумі 2 000,00 грн., у задоволенні решти позову слід відмовити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат у встановленому законом порядку, суд не вбачає підстав у відповідності до ст. 141 ЦПК України для їх стягнення з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 81, 83, 141, 223, 229, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, м. Ужгород, вул. Панькевича, 77/7, номер паспорту та ІПН – суду невідомі, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, 113, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 А, номер паспорту та ІПН – суду невідомі, суму спричиненої в результаті дорожно-транспортної пригоди матеріальної шкоди в розмірі 15 380,64 грн. (п'ятнадцять тисяч триста вісімдесят гривень 64 копійки), а також моральну шкоду в сумі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_12