Постанова № 75219925, 11.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/1217/18 Номер провадження 22-ц/775/1111/2018

Категорія: 33 Номер провадження 22-ц/775/1111/2018

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

судді -доповідача: Новікової Г.В.,

суддів: Халаджи О.В., Мірути О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Слов'янського міськрайонного суду від 23 травня 2018 року (під головуванням судді Старовецького В.І.) у справі № 243/1217/18 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна за представництвом Кабінету Міністрів України, Прокуратури Донецької області, третьої особи: Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди у зв'язку із наданням юридичної допомоги та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна за представництвом Кабінету Міністрів України, Прокуратури Донецької області, за участю третьої особи Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди у зв'язку із наданням юридичної допомоги та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду від 16 лютого 2018 року було відкрито провадження у справі.

У березні 2018 року до суду від представника прокуратури Донецької області надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. В обґрунтування зазначив, що розгляд зазначеного кримінального провадження у справі не закінчено, а прийняті у ньому рішення на теперішній час переглядаються судом касаційної інстанції. Вказав, що ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2017 року за скаргою прокурора у цій справі відкрито касаційне провадження.

Крім того, оригінали матеріалів кримінального провадження, які містять відомості про його рух, прийняті рішення та участь у справі захисника також знаходяться у Верховному Суді та не можуть бути досліджені. Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2017 року зі Слов'янського міськрайонного суду витребувано матеріали зазначеного кримінального провадження. У зв'язку з цим прокурор просив зупинити провадження у цивільній справі до набрання законної сили постанови Верховного Суду у кримінальній справі №243/1463/15-к.

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду від 23 травня 2018 року провадження у справі зупинено до розгляду Верховним Судом кримінальної справи №243/1463/15-к за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у суді апеляційної інстанції, на вирок Слов'янського міськрайонного суду від 08 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що ухвала про зупинення провадження суду постановлена незаконно, з порушенням вимог матеріального та процесуального права та просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Обґрунтовує тим, що ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 08.11.2017 року у справі №243/1463/15-к виправдувальний вирок Слов'янського міськрайонного суду від 27 лютого 2017 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін. Ухвала набула законної сили з дня її проголошення згідно з ч.4 ст.532 КПК України. Тому зупинення провадження у справі на підставі п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України є незаконним.

Також в порушення вимог матеріального права судом не враховано наступне.

Виправдувальний вирок набрав чинності 08 листопада 2017 року, але повідомлення з роз'ясненням куди та протягом якого терміну можна звернутись за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав він не отримав, як це передбачено п.24 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».

Крім того, суд першої інстанції, зупинивши провадження у справі, порушив принцип розумності процесуальних строків, що не відповідає завданню цивільного судочинства та суперечить ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник прокуратури Донецької області просить апеляційну скаргу відхилити,а ухвалу суду залишити без змін, так як розгляд кримінальної справи відносно ОСОБА_1 не закінчено,прийняті у ньому рішення на теперішній час переглядаються судом касаційної інстанції.

Позивач посилається на те, що у межах кримінальної справи до нього застосовано ряд незаконних заходів і зазначає ,що у справі приймав участь адвокат,у зв'язку із чим він поніс витрати на правову допомогу. Перевірити вказані обставини не можливо,так як документи знаходяться в матеріалах кримінальної справи,яка витребувана Верховним Судом.

Відповідно до ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду про зупинення провадження у справі розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи, що по даній справі оскаржується ухвала суду про зупинення провадження у справі, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, вирішення даної справи залежить від результату розгляду кримінальної справи Верховним Судом.

Між тим, зазначений висновок є передчасним і суперечить нормам матеріального та процесуального права.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що вироком Слов'янського міськрайонного суду від 27 лютого 2017 року (за кримінальним провадженням №42014000000001046), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 08 листопада 2017 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим за ч.2 ст.367 КК України та виправдано через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення.

Згідно вироку ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він будучи начальником ЛВ на ст. Слов'янськ УМВС України на Донецькій залізниці, допустив факт неналежного виконання своїх службових обов'язків, а саме ст.2 Закону України «Про міліцію», п.1.1 «Функціональних повноважень начальника ЛВ на станції Слов'янськ УМВС України на Донецькій залізниці», п п. 1.1, 2.1 «Інструкції про дії посадових осіб ЛВ на станції Слов'янськ УМВС України на Донецькій залізниці при загрозі нападу на адміністративне приміщення», п. п. 3.3, 3.9 «Плану оборони адміністративної будівлі ЛВ на ст. Слов'янськ УМВС України на Донецькій залізниці у випадку нападу з метою погрому та захоплення зброї на 2014 рік» через несумлінне ставлення до них, в результаті чого 12.04.2014 невстановленими озброєними особами - представниками незаконного збройного формування «ДНР» було захоплено адміністративну будівлю ЛВ на ст. Слов'янськ, вул. Комяхова, 34а, а також зброю та набої до неї, які зберігались у приміщенні відділу, на загальну суму 219 037, 48, чим заподіяно тяжкі наслідки у виді спричинення матеріальної шкоди державі в особі УМВС України на Донецькій залізниці у вказаному розмірі.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 8 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1.

Звертаючись з позовною заявою про стягнення матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1 в обґрунтування посилався на те, що йому було пред'явлено підозру в скоєні кримінального правопорушення. В межах кримінального провадження відносно нього було застосовано запобіжний захід в вигляді особистого зобов'язання,чим обмежено його конституційні права. Було накладено арешт на все його майно . Під слідством він перебував 33 місяці, що перешкоджало вирішенню спору про його поновлення на посаді. Вироком Слов'янського міськрайонного суду від 27 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 08 листопада 2017 року, його виправдано через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення. Такими діями слідчих органів йому було спричинено моральну шкоду.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пунктом 33 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» визначена наявність передбачених ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Відповідно до положень частини першої статті 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою зупинення провадження у справі не може бути касаційне оскарження попередніх судових рішень у справі, оскільки ці рішення вже набрали законної сили.

Аналогічне положення закріплено й в пункті 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

При неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, підставою для зупинення провадження у цивільній справі може бути лише наявність кримінальної справи на розгляді в суді.

З наведених у зазначеній нормі підстав вбачається, що провадження у справі може бути зупинено лише до закінчення її розгляду по суті.

Розгляд вказаної кримінальної справи судом першої інстанції завершено, оскільки постановлено вирок, який було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 08 листопада 2017 року та набрав законної сили, тобто справа розглянута по суті.

Невірно розтлумачивши вказані норми та роз'яснення, суд першої інстанції зупинив провадження у справі до прийняття рішення Верховним Судом у справі № 243/1463/15-к за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 8 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1, чим порушив норми процесуального права.

Суд першої інстанції, зупиняючи провадження у цій справі до вирішення справи, рішення в якій набрало законної сили, наведених положень процесуального закону не врахував, неправильно вказавши як підставу зупинення провадження у даній справі касаційне оскарження судового рішення у іншій справі.

Також неможливість розгляду обумовлена неможливістю в межах провадження по цивільній справі встановлення юридичних фактів в межах заявленого позову та наведених проти нього заперечень.

Відповідно до ч. 6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Однак, в оскаржуваній ухвалі, суд не навів аргументів на підтвердження того факту, що в межах розгляду цивільної справи неможливо з'ясувати усі необхідні юридичні факти, які є підставами заявленого ОСОБА_1 позову.

Частиною 1 статті 121 ЦПК України встановлено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

Згідно статті 210 ЦПК України суд має розглядати справу по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод&lс; ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції зупинив провадження по справі при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; порушив вказану норму процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цього питання, то відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 369, п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України, апеляційний суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Слов'янського міськрайонного суду від 23 травня 2018 року скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна за представництвом Кабінету Міністрів України, Прокуратури Донецької області, за участю третьої особи Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди у зв'язку із наданням юридичної допомоги та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: