Рішення № 75219753, 10.07.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/1557/2018

Справа № 243/3611/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Слов’янськ

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Кузнецова Р.В.,

за участю секретаря Малиновської І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

02 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності в порядку спадкування. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДН № 037804 виданого 24 січня 2002 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав у приватну власність земельну ділянку площею 0,0680 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території Слов’яногірської міської ради по вул. Батюка, 18 м. Святогірська Донецької області, із призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, номер в АСЗДК, кадастровий номер 1414170500:01:002:0623.

01 травня 2007 року ОСОБА_3 помер. Спадкоємцями за законом виявились його батько - ОСОБА_4, мати - ОСОБА_5, дочка - ОСОБА_6, та син - ОСОБА_7.

Батько померлого ОСОБА_4 та мати ОСОБА_5, у встановлені законом порядок та строки прийняли спадщину після смерті сина, про що отримали відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом в розмірі по 1/4 частці вищевказаної земельної ділянки за кожним.

За життя, ОСОБА_4 був складений заповіт, за яким останній, на випадок своєї смерті заповів позивачеві належну йому 1/4 частку житлового будинку з господарськими та побутовими будовами та спорудами № 18 по вул. Батюка в м. Святогірськ Донецької області, та 1/4 частку земельної ділянки за вказаною адресою - кадастровий номер 1414170500:01:002:0623.

18 вересня 2017 року ОСОБА_4 помер. У встановлені законом порядок та строки позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після його смерті, втім, 13 квітня 2018 року, постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій, позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/4 частку земельної ділянки розташованої за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Батюка Генерала, 18, у зв’язку із тим, що реєстрація права власності у встановленому законом порядку на вказані 1/4 частки земельної ділянки за спадкодавцем ОСОБА_4 проведена не була, а відтак, у нотаріуса відсутні необхідні документи та відомості для вчинення відповідної нотаріальної дії.

Між тим, за вказаним заповітом, позивач оформив спадщину на 1/4 частки житлового будинку з господарськими та побутовими будовами та спорудами за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Батюка Генерала, 18, про що отримав відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

На даний час, ОСОБА_5 проведена державна реєстрація права власності на 1/4 частки земельної ділянки за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Батюка Генерала, 18 з новим кадастровим номером - 1414170500:01:002:1044.

За наведених обставин, позивач позбавлений можливості іншим чином аніж як через звернення до суду реалізувати свої спадкові права, у зв’язку із чим просив суд ухвалити рішення яким визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, який помер 18 вересня 2017 року, на 1/4 частку земельної ділянки розташованої за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Батюка Генерала, 18, кадастровий № 1414170500:01:002:1044.

Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у його відсутності, позов задовольнити (а.с. 79).

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у його відсутності, рішення ухвалити згідно із вимогами діючого законодавства (а.с. 78).

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд, в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.

Згідно із Державним актом на право приватної власності на землю» серії ІV-ДН № 037804, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 553 та виданого 24 січня 2002 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав у приватну власність земельну ділянку площею 0,0680 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території Слов’яногірської міської ради по вул. Батюка, 18 м. Святогірська Донецької області, із призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, номер в АСЗДК, кадастровий номер 1414170500:01:002:0623 (а.с. 30, 31 з.б.).

Після смерті ОСОБА_3 01 травня 2007 року, його батько - ОСОБА_4 оформив спадщину, яка складається із 1/4 частки вищевказаної земельної ділянки, кадастровий номер 1414170500:01:002:0623, що підтверджується Витягом № 25230189 від 05 листопада 2010 року, про реєстрацію в Спадковому реєстрі свідоцтва про право на спадщину, згідно із яким, ОСОБА_4 05 листопада 2010 року в слов’янській державній нотаріальній конторі було отримано свідоцтво про право на спадщину серія: ВРД № 193095 від 05 листопада 2010 року, зареєстроване в реєстрі за № 2-4465 та посвідчене державним нотаріусом Першої слов’янської державної нотаріальної контори (а.с. 12, 12 з.б).

Мати померлого ОСОБА_5 також оформила спадщину, яка складається із 1/4 частки вищевказаної земельної ділянки, кадастровий номер 1414170500:01:002:0623, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05 листопада 2010 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2-4471 та посвідченим державним нотаріусом Першої слов’янської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 Свідоцтва про право на спадщину за законом на решту 2/4 частки вищевказаної земельної ділянки видані на той час не були (а.с. 11).

За життя, ОСОБА_4 був складений заповіт, посвідчений 10 липня 2017 року посадовою особою ОСОБА_2 міської ради і зареєстрованого в реєстрі за № 37, за яким на випадок своєї смерті він заповів позивачеві ОСОБА_1 належну йому 1/4 частку житлового будинку з господарськими та побутовими будовами та спорудами за номером 18 розташованого у місті Святогірськ Донецької області по вул. Батюка, та 1/4 частку земельної ділянки за вказаною адресою - кадастровий номер 1414170500:01:002:0623 (а.с. 67).

Згідно із свідоцтвом про смерть серія: І-НО № 998906, 18 вересня 2017 року ОСОБА_4 помер (а.с. 14).

У встановлені законом порядок та строки позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після його смерті, втім, 13 квітня 2018 року, постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій, позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/4 частку земельної ділянки розташованої за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Батюка Генерала, 18, у зв’язку із тим, що реєстрація права власності у встановленому законом порядку на вказані 1/4 частки земельної ділянки за спадкодавцем ОСОБА_4 проведена не була, а відтак, у нотаріуса відсутні необхідні документи та відомості для вчинення відповідної нотаріальної дії (а.с. 18, 18 з.б.).

Між тим, за вказаним заповітом, позивач оформив спадщину на 1/4 частки житлового будинку з господарськими та побутовими будовами та спорудами за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Батюка Генерала, 18, про що отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом серія: ННВ № 276112 від 20 квітня 2018 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1452 та посвідченим приватним нотаріусом Слов’янського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (а.с. 33).

Згідно листом Міськрайонного управління у Слов’янському районі та м. Слов’янську ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, 24 грудня 2013 року було проведено державну реєстрацію земельної ділянки, яка розташована за адресою: вул. Батюка, 18 м. Святогірськ Донецька область, і її внесено до державного земельного кадастру (Національної кадастрової системи) з новим кадастровим номером 1414170500:01:002:1044 (а.с. 16).

Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності» № 119683277 від 04 квітня 2018 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом» серії ВРД № 193098 від 05 листопада 2010 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2-4471 та посвідченим державним нотаріусом Першої слов’янської державної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_8, ОСОБА_5 здійснила державну реєстрацію свого права власності на 1/4 частки земельної ділянки за кадастровим номером 1414170500:01:002:1044 (а.с. 19, 19 з. б).

Наведене стверджується також наданими на запит суду матеріалами спадкової справи до майна померлого 18 вересня 2017 року ОСОБА_4 (а.с. 40-74).

За приписами ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців.

Згідно із ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Приписами ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє права на спадщину.

Згідно із роз’ясненнями викладеними в Постанові Пленуму ВССУ від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.

При цьому, наприклад, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов’язку у виді втрати права на спадщину. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов’язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК).

Наведена позиція викладена у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24 - 753/0/4-14 від 16 травня 2013 року.

Частина 1 ст. 55 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені чи порушуються, створені чи створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші обмеження прав і свобод.

Згідно із ч. 1 ст. 64 Основного Закону, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Аналіз досліджених у судовому засіданні доказів у своїй сукупності дозволяє суду дійти висновку, що спадкодавцю ОСОБА_4 за життя, на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті сина ОСОБА_3 належала 1/4 частка земельної ділянки за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Батюка Генерала, 18, що підтверджується Витягом № 25230189 від 05 листопада 2010 року, про реєстрацію в Спадковому реєстрі свідоцтва про право на спадщину (а.с. 12, 12 з. б). Однак, у встановленому законом порядку своє право власності на вказане нерухоме майно він не зареєстрував і помер. У зв’язку із цим, оскільки реєстрація права власності на вказане нерухоме майно за спадкодавцем ОСОБА_4 за життя не була проведена, позивач, який прийняв спадщину за заповітом після його смерті, є позбавленим можливості реалізувати свої спадкові права та оформити право власності на належне йому спадкове майно.

З огляду на викладене, аналізуючи норми законодавства та враховуючи роз’яснення ВССУ, суд приходить до висновку, що 1/4 частка земельної ділянки за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Батюка Генерала, 18, за життя дійсно належала ОСОБА_4, а отже увійшла до складу спадщини після його смерті. Враховуючи, що інших спадкоємців, окрім позивача, за заповітом після смерті ОСОБА_4 не встановлено, суд приходить до переконання про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 на 1/4 частку земельної ділянки розташованої за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Батюка Генерала, 18, кадастровий № 1414170500:01:002:1044.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 16, 25,346, 392,1216-1218, 1268, 1296 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263-265, 268, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_3, як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4, який помер 18 вересня 2017 року в місто Слов’янськ, місто Святогірськ Донецької області, право власності на 1/4 частку земельної ділянки розташованої за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, м. Святогірськ, вул. Батюка Генерала (вулиця Батюка), 18, кадастровий номер - 1414170500:01:002:1044.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_10