Постанова № 75219483, 05.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/12474/16-ц

Провадження № 22-ц/772/953/2018

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 рокуСправа № 127/12474/16-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Берегового О.Ю.,

суддів Сопруна В.В., Марчук В.С.,

за участю секретаря судового засідання Сніжко О.А., позивача ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року ухваленого в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державної акціонерної компанії «Укрресурси» про стягнення середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні, компенсації втраченої частини коштів та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з даним позовом до Державної акціонерної компанії «Укрресурси» про стягнення середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні, компенсації втраченої частини коштів та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що наказом №1 від 01 грудня 2015 року відповідач вніс зміни в дату його звільнення, змінивши її на 01 грудня 2015 року та 26 грудня 2015 року і видав йому трудову книжку, однак розрахунку при звільненні з ним не провів.

Раніше рішеннями судів на його користь з даного відповідача була стягнута компенсація за частину невикористаних відпусток. Крім цього, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2016 року стягнуто на його користь середньомісячний заробіток за затримку розрахунку при звільнені за період по 10 травня 2016 року.

Вважаючи, що не проведення з ним повного розрахунку порушує його трудові права просив стягнути з ДАК «Укрресурси» на його користь компенсацію за додаткові щорічні невикористані відпустки за період з 09 травня 2012 року по 26 грудня 2015 року на суму 49950,00 грн., середньомісячний заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 11 травня 2016 року по 10 червня 2016 року в розмірі 13500,00 грн. або на день вирішення справи в суді та компенсацію втраченої частини коштів, внаслідок затримки в термінах їх виплати та інфляції згідно його розрахунку, а також моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн. (а.с.1-2).

В подальшому позивач ОСОБА_3 зменшив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь середньомісячний заробіток 13500 грн. за час затримки повного розрахунку за період з 11 травня 2016 року по 10 липня 2016 року в розмірі 27000,00 грн. або на день вирішення справи в суді, компенсацію втраченої частини коштів в розмірі 1 401 325,00 грн. та завдану йому моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн., а всього разом суму 1 528 325 грн. (а.с.45).

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з Державної акціонерної компанії «Укрресурси» (01601, м.Київ, Музейний провулок, 12, код ЄДРПОУ 00036044) на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 11.05.2016 року по 10.07.2016 року в сумі 18 000,00 грн. та компенсацію втрати частини заробітку внаслідок затримки в термінах його виплати в розмірі 26 478,66 грн., а всього 44 478,66 грн.

Стягнуто з Державної акціонерної компанії «Укрресурси» (01601, м.Київ, Музейний провулок, 12, код ЄДРПОУ 00036044) на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що у зв'язку із непроведенням з працівником повного розрахунку при звільненні, наявні правові підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та вважав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати

Частково не погоджуючись з таким рішенням суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного розрахунку судом розміру стягнення та відповідно неправильного вирішення справи, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій з урахуванням доповнень просив заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення середньомісячного заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 11 травня 2016 року по 10 липня 2016 року з 18 000,00 грн на суму 27 000,00 грн., в частині стягнення компенсації втрати частини заробітку внаслідок затримки термінів її виплати в сумі 26 478,66 грн. - залишити без змін. Також просив доповнити рішення суду стягненнями втраченої частини зарплати внаслідок затримки термінів виплати доплати за сумісництво посад за період 01 березня 2002 року по 01 грудня 2015 року, компенсацією, що згідно уточненого розрахунку № 2 становить суму індексації 1060419 грн. та за затримку терміну виплати середньомісячного заробітку за затримку видачі трудової книжки за період з 09 травня 2012 року по 26 грудня 2015 року компенсацію, що згідно уточненого ним розрахунку становить суму індексації 241 293 грн. Крім цього, просить стягнути понесені ним витрати на надання йому правової допомоги в сумі 1500 грн та моральну шкоду в сумі 200 000 грн. В іншій частині просив рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд при обчисленні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, помилково взяли до уваги лише суму окладу на основній посаді у розмірі 9 тис. грн, не врахували додатково ще 4 500 грн щомісячної доплати за сумісництво посад. Також вважав, що при визначенні суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати суди помилково не взяли до уваги наданий ним розрахунок.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 29 вересня 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_3 залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з такими судовими рішеннями ОСОБА_3 оскаржив їх в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 07 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 29 вересня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до державної акціонерної компанії «Укрресурси» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до державної акціонерної компанії «Укрресурси» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до державної акціонерної компанії «Укрресурси» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати не відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що з 11 листопада 1992 року ОСОБА_3 працював заступником директора по будівництву Вінницького заводу «Модуль», правонаступником якого є відповідач.

Наказом ДАК «Укрресурси» від 01 грудня 2015 року змінено дату звільнення ОСОБА_3 з 08 травня 2012 року на 01 грудня 2015 року на підставі рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25 січня 2001 року.

В день звільнення позивача відповідачем не проведені всі належні йому виплати.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2016 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до ДАК «Укрресурси» та стягнуто з останньої на його користь середньомісячний заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 01 січня 2016 року по 10 травня 2016 року. При розгляді даної справи встановлено, що на день ухвалення рішення з позивачем такі виплати не проведені.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 104 ЦК України порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Поняття банкрутства, порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом, порядок та умови застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредитора визначаються Законом України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон), у редакції чинній на момент вирішення справи судами.

За цим Законом банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури (стаття 1 вказаного Закону).

Згідно положень статті 38 Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Системний аналіз положень Закону дає підстави для висновку, що з моменту визнання боржника банкрутом він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, зокрема виключається можливість виникнення нових додаткових зобов'язань боржника.

Як встановлено апеляційним судом та не заперечувалось позивачем в судовому засіданні, у відповідності до постанови Господарського суду міста Києва від 06 квітня 2012 року Державну акціонерну компанію "Укрресурси" (01001, м. Київ, пров. Музейний, 10, ідентифікаційний код 000360044) визнано банкрутом.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що порядок припинення юридичної особи в процесі банкрутства встановлюється Законом, положення якого виключають можливість виникнення нових зобов'язань щодо юридичної особи, яка визнана банкрутом, в тому числі і зобов'язань щодо компенсаційних виплат за порушення права на оплату праці, доводи позивача про наявність підстав для стягнення на його користь середньомісячного заробітку за час затримки повного розрахунку за період з 11 травня 2016 року по 10 липня 2016 року, тобто після визнання ДАК "Укрресурси" банкрутом, а також компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, не ґрунтуються на вимогах закону.

Відтак, відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про його часткове задоволення.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до державної акціонерної компанії "Укрресурси" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до державної акціонерної компанії "Укрресурси" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10 липня 2018 року.

Суддя-доповідач: /підпис/

Судді: /підпис/ /підпис/

Згідно з оригіналом: О. Ю. Береговий