Рішення № 75219191, 07.06.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/6256/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участю секретаря Поварніциної А.С.,

представника ОУПФУ ОСОБА_1,

представника ГТУЮ ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Костянтинівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

13 грудня 2017 року позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду із адміністративним позовом до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі за текстом – ОУПФУ), Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі за тестом – ГТУЮ) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала наступними обставинами. Так, вона народилася 17.04.1958 року, є пенсіонеркою за віком та перебуває на обліку в ОУПФУ. 05.12.2017 року нею була подана заява до ОУПФУ про переведення її з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». Рішенням ОУПФУ від 11.12.2017 року їй було відмовлено, оскільки на неї, на думку відповідача, не розповсюджується Закон України «Про державну службу» №889, вона не має стажу державної служби та не має права на пенсію державного службовця. Вважає, що вказане рішення не ґрунтується на законі, оскільки станом на 01 квітня 2015 року вона мала більше 29 років стажу роботи на посаді, яка прирівнюється до стажу роботи на посаді державного службовця. Тому просила визнати рішення ОУПФУ незаконним та скасувати його, а також зобов’язати ОУПФУ перевести її з пенсії за віком на пенсію за віком у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну службу» з 05 грудня 2017 року.

Крім того зазначила, що 23.11.2017 року вона звернулась до другого відповідача - ГТУЮ із заявою про видачу довідок про стаж та заробіток для обчислення пенсії державного службовця. Відповіддю від 30.11.2017 року ГТУЮ їй було відмовлено у видачі довідок з мотивів відсутності посади «завідуючої нотаріальної контори» в Законі України «Про державну службу» №889. Вважає дії ГТУЮ незаконними з тих самих підстав, що і дії ОУПФУ. Форми довідок для обчислення пенсії державних службовців затверджені Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 р. №1-3, серед яких, зокрема затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Тому просила визнати вказані дії ГТУЮ незаконними та зобов’язати ГТУЮ видати їй довідки про стаж державної служби та про заробітну плату для обчислення пенсії державного службовця станом на 01 грудня 2017 року.

У судове засідання позивачка та її представник не з’явились, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОУПФУ у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав письмовий відзив на адміністративний позов. Згідно вказаного відзиву ОУПФУ фактично визнає наявність у позивачки ОСОБА_3 понад 20 років стажу державної служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби України за раніше діючим законодавством. Але переведення позивачки на відповідну пенсію не можливо, і ОСОБА_3 буде мати таке право при наявності довідок про складові заробітної плати державного службовця, виданих у відповідності до вимог діючого законодавства (а.с.63-64).

Представник відповідача ГТУЮ у судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_3 в частині вимог, які стосуються ГТУЮ, заперечував у повному обсязі. Підтримав письмовий відзив на адміністративний позов згідно якого також визнано факт наявності у позивачки ОСОБА_3 стажу роботи з 31.07.1995 року на посаді завідуючої Часів-Ярської державної нотаріальної контори, який зараховується до стажу державної служби. Також визнано факт звернення ОСОБА_3 23.11.2017 року до ГТУЮ із заявою про надання довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (надбавка за ранг, за вислугу років) та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за 60 календарних (останніх місяців роботи) перед зверненням за пенсією, але у відповідності до Закону України «Про державну службу» від 01.05.2016 р. №889 державні нотаріуси, завідувачі державних нотаріальних контор не мають надбавки за ранг та надбавку за вимогу років, передбачених цим Законом, а тому ГТУЮ може надати позивачки лише довідку про стаж державної служби, для чого ОСОБА_3 слід звернутись із відповідною заявою (а.с.69-72).

З’ясувавши вищенаведену позицію сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Судом встановлено та повністю визнається сторонами, що позивачка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 31.07.1995 року по теперішній час працює на посаді завідуючої Часів-Ярської державної нотаріальної контори. З 18.04.2015 року ОСОБА_3 знаходиться на обліку в Костянтинівському ОУПФУ як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року. 05 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до відповідача ОУПФУ із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ. Рішенням ОУПФУ від 11 грудня 2017 року ОСОБА_3 було відмовлено у переведенні виключно на підставі того, що робота на посаді завідуючої державної нотаріальної контори у відповідності до Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ до стажу державної служби не зараховується (а.с.8-9). 23.11.2017 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до відповідача ГТУЮ щодо видачі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, за вислугу років) та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за 60 календарних місяців роботи перед зверненням за пенсією. 30.11.2017 року відповідачем ГТУЮ у задоволенні вказаної заяви було відмовлено із посиланням на ст. 51 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ, оскільки посада завідувача державної нотаріальної контори не відноситься до жодної з груп оплати праці державного службовця (а.с.14).

Таким чином, сторонами визнається наявність у позивачки ОСОБА_3 понад 20 років стажу, прирівняного до стажу державної служби. У відповідності до ч.1 ст.78 КАС України наведені обставини доказуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

Відповідно до статті 1 цього Закону державна служба в Україні це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон № 3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Спеціальним законом, що визначає статус державного нотаріуса є Закон України «Про нотаріат».

Згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» від 01.10.2008 року №614-VІ Державні нотаріуси в частині оплати праці та пенсійного забезпечення прирівнюються до державних службовців відповідних категорій. Стаж роботи державних нотаріусів у державних нотаріальних конторах зараховується до стажу державної служби. Вказаний закон чинний на час винесення судом цього рішення.

Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229, п.8 Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до абз.2 п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1994 р. №283, період роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах нотаріату зараховується до стажу державної служби. Вказана постанова втратила чинність лише з 01.05.2016 року з моменту набуття чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ.

Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (надалі - Закон №889-VIII) для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної ОСОБА_2 України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної ОСОБА_2 України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (надалі - Закон №3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Як було зазначено вище, сторони, у тому числі і відповідачі, визнають наявність у позивачки ОСОБА_3 понад 20 років стажу державної служби. Відтак, у відповідача ОУПФУ були відсутні законодавчі підстави для відмови позивачці у переході з пенсії за віком на пенсію за віком, відповідно до положень Закону України «Про державну службу».

Щодо доводів, наведених ОУПФУ у відзиві на позов, про відсутність довідок про складові заробітної плати державного службовця, виданих у відповідності до вимог діючого законодавства, суд зазначає наступне: по-перше, зазначені вимоги не були підставою для відмови ОСОБА_3 у переході на іншу пенсію під час винесення спірного рішення; по-друге, зазначені твердження суперечать вимогам п.3 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якого переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Зазначені документи, копії яких містяться у матеріалах справи, були у пенсійній справі позивачки на час винесення спірного рішення (а.с.10-13).

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОУПФУ підлягають задоволенню у повному обсязі, а рішення ОУПФУ про відмову у переведенні ОСОБА_3 на інший вид пенсії скасуванню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 до ГТУЮ суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.ст.9,77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відмова ГТУЮ позивачці ОСОБА_3 у видачі довідок про стаж державної служби та про заробітну плату для обчислення пенсії державного службовця від 30.11.2017 року є надуманою, та такою, що суперечить вимогам законодавства, на яке, у тому числі, вказаний відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень. Так, відповідно до вищенаведених норм Закону №889-VIII, а саме п.12, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної ОСОБА_2 України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної ОСОБА_2 України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року №1-3 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 08.02.2017 року №180/30048), затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Тобто відмова ГТУЮ є незаконною, законні підстави для відмови ОСОБА_3 у видачі відповідної довідки навіть у випадку подання заяви не такого, на думку ГТУЮ, змісту, - відсутні. Тому позов ОСОБА_3 і у цій частині підлягає задоволенню.

Оскільки вимоги позивачки ОСОБА_3 до ГТУЮ є похідними від первісних вимог до ОУПФУ, суд вважає, що документально підтверджені судові витрати позивачки у вигляді сплати судового збору під час подання позову в сумі 640,00 грн. слід стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань ОУПФУ (а.с.1).

Керуючись ст.ст. 2, 77, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати рішення Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11 грудня 2017 року щодо відмови ОСОБА_3 в переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» незаконним та скасувати його.

Зобов’язати Костянтинівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перевести ОСОБА_3 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» з 05 грудня 2017 року.

Визнати дії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо відмови ОСОБА_3 у видачі довідок для обчислення пенсії державного службовця незаконними.

Зобов’язати Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області видати ОСОБА_3 довідки про стаж державної служби та про заробітну плату для обчислення пенсії державного службовця станом на 01 грудня 2017 року.

Стягнути з Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 07 червня 2018 року. Складання повного рішення суду відкласти на строк не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи, тобто, до 17 червня 2018 року.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Артемівська), буд. 408а, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Костянтинівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, м. Костянтинівка Донецької області, вулиця Ціолковського, будинок 25, ЄДРПОУ 37544278.

Суддя