Постанова № 75218800, 11.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 130/806/18

Провадження № 22-ц/772/1547/2018

Категорія: 35

Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 рокуСправа № 130/806/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого cудді Якименко М.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2018 року, постановлене суддею Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області А.М. Заярним,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Державна екологічна інспекція у Вінницькій області звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, в якому просила стягнути з нього збитки, які були завдані ним внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог Державна екологічна інспекція у Вінницькій області вказувала, що на підставі листа Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області по факту самовільної обрізки зелених насаджень без відповідного дозволу на Площі Миру м. Жмеринка, було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за пошкодження дев'яти дерев до ступеня неприпинення росту породи ялина різних діаметрів за зазначеним адресом. Дозвільні документи на право обрізки дерев були відсутні. Згідно протоколу була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, якою визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.153 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Своїми діями відповідач наніс державі збитків на суму 4925 грн 20.02.2018 . На адресу відповідача була направлена претензія, щодо добровільної сплати суми збитків, яку відповідач добровільно до даного часу не відшкодував. Оскільки правопорушення вчинено на території м. Жмеринка, відтак, кошти у розмірі 4925 грн мають бути перераховані на рахунок Жмеринської міської ради.

РішеннямЖмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2018 року у позові Державної Екологічної Інспекції у Вінницькій області відмовлено.

З таким рішенням позивач не погодився та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважаючи, що при ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, він просив скасувати рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

ОСОБА_3 подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість скарги, вважаючи ухвалене рішення законним, просив її залишити без задоволення , а рішення міськрайонного суду - без змін.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, прийшов до наступного висновку.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції були встановлені такі обставини.

Листом Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області №02-5/10-1392 від 31.05.2017 Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області повідомлено про виявлення факту обрізки дев'яти дерев (ялинок) без рішення та дозволу виконавчих органів влади та повідомлено, що дозвіл на погодження на часткову обрізку гілля зазначених дерев не надавалося.

Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення №006992 від 06.06.2017 відносно ОСОБА_3 за пошкодження дев'яти дерев до ступеня неприпинення росту породи ялина різних діаметрів на Площі Миру по вул. Київській у м. Жмеринка. Дозвільні документи на право обрізки дерев відсутні.

Згідно постанови №04/103 від 12.06.2017 про накладення адміністративного стягнення, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачено ст. 153 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Штраф сплачено добровільно.

Позивач в якості доказу надав до суду польову перелікову відомість (додаток до акту, протоколу, довідки перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та виявлених при її проведені лісо порушень) від 06.06.2017, на підтвердження кількості, діаметру, породи пошкоджених дерев (ялин), з якої був здійснений розрахунок шкоди . Крім того, позивач надав розрахунок розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів у відповідності з протоколом про адміністративні правопорушення від 06.06.2017, який здійснено 12.06.2017 у відповідності до Постанови КМ України від 08.04.1999 №559 «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів", на загальний розмір стягнень складає 4925 грн.

20.02.2018 на адресу відповідача ОСОБА_3 була направлена претензія щодо добровільної сплати суми збитків в сумі 4925 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивачем не надано на підтвердження своїх позовних вимог достовірних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про спричинення відповідачем шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства та розрахунок їх розміру. При цьому суд виходив з того, що постановою про накладення адміністративного стягнення від 12.06.2018 № 04/103 на ОСОБА_3, при розгляді справи про адміністративне правопорушення шкода (збитки) не встановлена, а отже суд зробив висновок, що вона відсутня. Також суд вважав неприйнятним як доказ претензію, направлену ОСОБА_3 щодо добровільної сплати суми збитків в сумі 4925 грн, а також додаток до акту, протоколу, довідки перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та виявлених при її проведені лісо порушень від 06.06.2017, як доказ кількості, діаметру, породи пошкоджених дерев (ялин), та розрахунок розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів у відповідності з протоколом про адміністративні правопорушення від 06.06.2017, який здійснено 12.06.2017, оскільки такі документи не були предметами дослідження при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3, їх копія заздалегідь йому не вручалася та з ними він не був ознайомлений, про що свідчить відсутність його підписів у вказаних доказах в графі «з матеріалами переліку ознайомлений. Заперечень не маю».

Апеляційний суд Вінницької області з таким висновком не погоджується з огляду на таке.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як було встановлено судом першої інстанції Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення №006992 від 06.06.2017 відносно ОСОБА_3 за пошкодження дерев.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа керується «Інструкцією з оформлення Державною екологічною інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення» (затверджена наказом Мінприроди України від 05.07.2004 № 264), відповідно до п.3.4. якої така посадова особа зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа у його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказана вище постанова про притягнення до адміністративної відповідальності самим ОСОБА_3 не оскаржувалась. Адміністративне стягнення - штраф, яке було застосовано до відповідача, був ним добровільно сплачений. Зазначене свідчить про те, що сам відповідач не заперечував факту встановлення наявності шкоди в результаті протиправної винної поведінки. А такі обставини є підставою для відшкодування завданої майнової шкоди.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно вимог вказаної інструкції підлягає встановленню факт заподіяння майнової шкоди, а не її розмір. А тому суд безпідставно вважав, що невстановлення шкоди у постанові про накладення адміністративного стягнення є підтвердженням її відсутності.

Відповідно до матеріалів справи (а.с.11, зворот) Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області була направлена на адресу ОСОБА_3 претензія про відшкодування завданої шкоди з метою досудового врегулювання спору. До такої претензії був доданий розрахунок такої шкоди. А тому висновок суду про те, що такі матеріали відповідачу заздалегідь не вручались є помилковим, а отже суд безпідставно не взяв їх до уваги.

Апеляційний суд також не погоджується з висновком щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження розміру шкоди.

Так, обґрунтовуючи розмір шкоди, позивач посилався на розрахунок збитків, який було здійснено відповідно до вимог Постанови КМУ України від 08.04.1999 № 559 «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів». Суд першої інстанції не взяв до уваги цей доказ, оскільки вважав його неприйнятним, у зв'язку з тим, що він не був предметом розгляду при розгляді справи про адміністративні правопорушення та не був заздалегідь вручений відповідачеві.

Проте такі висновки суду є хибними. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем є належним, допустимим та достовірним доказом, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав, які б ставили під сумнів саме такий розмір шкоди. Крім того, визначений розмір шкоди залишився відповідачем не спростований. Інших розрахунків шкоди ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

За змістом ст. 40 Закону України «Про рослинний світ» порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або адміністративну відповідальність згідно із законами України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.

Отже вказаною статтею Закону передбачено декілька видів відповідальності за порушення законодавства.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, щодо порушення вимог ст. 61 Конституції України про неприпустимість подвійного притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, є безпідставними, оскільки в даному випадку він несе цивільну, а не адміністративну відповідальність, що не є тотожним.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Стаття 47 вказаного Закону визначає, що частин коштів, які стягуються за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності перераховуються до місцевого Фонду охорони навколишнього природного середовища.

Таким чином, у зв'язку з доведеністю факту порушення законодавства про рослинний світ, що мало наслідком завдання шкоди, то така шкода повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, що відповідає вимогам ст.68 вказаного Закону.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем були надані належні, допустимі та достовірні докази, які в своїй сукупності є достатніми для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, вказують на безумовну невідповідність висновків суду обставинам справи, а тому беруться судом до уваги.

Отже, при ухваленні рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а тому воно в силі залишатись не може та підлягає скасуванню.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України визначає порядок розподілу судових витрат між сторонами. Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення вимог Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, то на її користь з ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати (судовий збір), який був сплачений позивачем при зверненні до міськрайонного суду з позовом (1762,00 грн) та при поданні апеляційної скарги (2643,00 грн), що в сумі складає 4405,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.40 Закону України "Про рослинний світ", ст. ст. 47, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 141, 367, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуДержавної екологічної інспекції у Вінницькій області задовольнити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2018 року скасувати.

Позов Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (ЄДРПУО 37979894; адреса: вул. 600-річчя, м. Вінниця, 21100) до ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1 ), про стягнення збитків, які були завдані ним внаслідок порушення природоохоронного законодавства задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державної екологічної інспекції у Вінницькій області завдану майнову шкоду у розмірі 4 925,00 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державної екологічної інспекції у Вінницькій області судові витрати у розмірі 4405,00 (чотири тисячі чотириста п'ять) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя /підпис/ М.М. Якименко

Судді: /підпис/ Ю.Б. Войтко

/підпис/ І.М. Стадник

Відповідно до оригіналу:

Головуючий суддя М.М. Якименко