Рішення № 7521593, 11.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.10                                                                                 Справа № 6/205

За позовом

Луганського обласного комунального теплопостачаючого підприємства “Луганськтеплокомуненрго”, м. Луганськ

до Комунального підприємства “Старобільськтепло”, м. Старобільськ Луганської області

про стягнення 28 772 грн. 23 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача - Силенко О.Ю., дов. № 18/01-01-10 від 01.01.10;

від відповідача - Кобиляцька О.В., доручення № 1 від 01.01.10;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованість в сумі 19 186 грн. 00 коп., інфляційні у сумі 7 103 грн. 79 коп., 3% річних у сумі 1 131 грн. 53 коп., пеню у сумі 7 грн. 89 коп., штраф у сумі 1343 грн. 02 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 11.12.09).

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву № 322 від 27.11.09, за яким останній проти позову заперечує та просить суд визнати фіктивний правочин недійсним.

Позивачем до суду надано заяву від 11.12.09 за № 15/42-17/246 про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, за якою останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 19 186 грн. 00 коп., інфляційні у сумі 7 103 грн. 79 коп., 3% річних у сумі 1 131 грн. 53 коп., пеню у сумі 7 грн. 89 коп., штраф у сумі 1343 грн. 02 коп.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду, у зв’язку з чим позовними вимогами слід вважати вказані вище вимоги.

Також представником відповідача було заявлене усне клопотання про зменшення штрафних санкцій. Вказане клопотання судом відхилене.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

. в с т а н о в и в:

          01.08.07 між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого «Продавець»- позивач у справі зобов’язується передати у власність «Покупця» відповідний товар, а «Покупець»- відповідач у справі –зобов’язується приймати та оплачувати наданий товар на умовах договору згідно накладної.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу відповідний товар, який останній прийняв, але не оплатив, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 19 186 грн. 00 коп., інфляційні у сумі 7 103 грн. 79 коп., 3% річних у сумі 1 131 грн. 53 коп., пеню у сумі 7 грн. 89 коп., штраф у сумі 1343 грн. 02 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 11.12.09).

Відповідач позовні вимоги відхилив.          

Оцінивши матеріали справи та доводи позивача, суд, прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу від 01.08.07, за умовами якого позивач зобов’язався поставити відповідачу відповідний товар, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Матеріалами справи, в тому числі: накладними, довіреностями на отримання товару (арк. справи 14-26) підтверджено, що позивач на виконання умов договору, поставив відповідачу, а останній прийняв товар на загальну суму 19 186 грн. 00 коп. і вказаний факт не спростовано відповідачем.

Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що відповідач здійснює оплату за переданий товар протягом 10 банківських днів з дня його отримання.

За розрахунком позивача, відповідач не оплатив поставлений товар, у зв’язку з чим залишилася заборгованість у сумі 19 186 грн. 00 коп.

З метою отримання вказаної заборгованості позивач направив відповідачу претензію від 27.07.09 (арк. справи 10), яку відповідач отримав та направив відповідь, за якою з вимогами позивача не погодився.

Відповідач доказів оплати поставленого товару не надав та доводи позивача в цій частині не спростував.

Виходячи з наведених вище обставин та матеріалів справи, слід визначити, що позовні вимоги в частині стягнення боргу є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Разом з цим, доводи відповідача за відзивом слід відхилити як необґрунтовані.

Щодо стягнення з відповідача пені у сумі 7 грн. 89 коп. , нарахованої за період з вересня 2007 року по березень 2008 року та штрафу у сумі 1343 грн. 02 коп. слід вказати на таке.

В силу ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Матеріалами справи та наведеними вище обставини підтверджено, що позивач належним чином виконав умови договору, але відповідач в порушення п.4.1 договору оплату в повній мірі не здійснив.

Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що за порушення термінів виконання зобов’язань здійснюється оплата пені в розмірі 0,1% від вартості товарів, по яким допущено прострочене виконання зобов’язання за кожен день прострочки, а за наявності простроченого виконання зобов’язань більш як 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% від суми прострочки.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як було вказано вище, сторони у договорі передбачили певну відповідальність за невиконання своїх зобов’язань, що є їх власним вибором і договором був визначений інший строк нарахування пені.

Факт неналежного виконання умов договору з боку відповідача підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим нарахування пені є обґрунтованим.

Приймаючи до уваги викладене, слід зазначити, що позивач правомірно нарахував пеню і штраф , у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних у сумі 7 103 грн. 79 коп. і 3% річних у сумі 1 131 грн. 53 коп. за період вересень 2007 року –жовтень 2009 року слід вказати наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку інше в договорі сторонами визначено не було.

З урахуванням викладеного слід зазначити, що позивач інфляційні та відсотки нарахував правомірно, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Приймаючи до уваги наведене, позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 19 186 грн. 00 коп., інфляційні у сумі 7 103 грн. 79 коп., 3% річних у сумі 1 131 грн. 53 коп., пеню у сумі 7 грн. 89 коп., штраф у сумі 1343 грн. 02 коп.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Разом з цим, слід звернути увагу позивача на те, що у випадку зменшення позовних вимог судові витрати в цій частині не відшкодовуються.

В той же час, відповідно до положень декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»позивачу слід повернути з Державного бюджету України зайво сплачене за платіжним доручення № 6007 від 11.11.09 державне мито у сумі 0,74 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Старобільськтепло», м. Старобільськ Луганської області, кв. Ватутіна, 14б, код 34962239 на користь:

- Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго», м. Луганськ, кв. Восточний, 22, код 03340529, заборгованість у сумі 19 186 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 7 103 грн. 79 коп., 3% річних у сумі 1 131 грн. 53 коп., пеню у сумі 7 грн. 89 коп., штраф у сумі 1343 грн. 02 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 287 грн. 71 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 226 грн. 13 коп., видати наказ позивачу.

Повернути ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго з Державного бюджету України зайво сплачене за платіжним доручення № 6007 від 11.11.09 державне мито у сумі 0,74 грн. Підставою для повернення державного мита є дане рішення скріплене печаткою господарського суду Луганської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

           Дата підписання рішення –14.01.10.

Суддя                                                   Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В.Цибулько