Рішення № 7521589, 11.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.10                                                                                 Справа № 6/204

За позовом

Луганського обласного комунального теплопостачаючого підприємства “Луганськтеплокомуненрго”, м. Луганськ

до Комунального підприємства “Старобільськтепло”, м. Старобільськ Луганської області

про стягнення 28 580 грн. 09 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача - Силенко О.Ю., дов. № 18/01-01-10 від 01.01.10;

від відповідача - Кобиляцька О.В., доручення № 1 від 01.01.10;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу у сумі 25427 грн. 04 коп., інфляційні у сумі 2542 грн. 71 коп., 3% річних у сумі 597 грн. 65 коп., пеню у сумі 12 грн. 69 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 11.12.09).

Відповідач за відзивами на позовну заяву від 27.11.09 і від 15.12.09 проти позову заперечує, та зокрема зазначає, що позивачем невірно здійснений розрахунок інфляційних нарахувань, пені , 3% річних, у зв’язку з чим договір слід визнати недійсним, розглянути справу не враховуючи накладні, які оформлені без додержання усіх вимог та без доручення на отримання товару та зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню.

Позивачем до суду надано заяву від 11.12.09 за № 15/42-17/243 про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, за якою останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 25427 грн. 04 коп., інфляційні у сумі 2542 грн. 71 коп., 3% річних у сумі 597 грн. 65 коп., пеню у сумі 12 грн. 69 коп.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду, у зв’язку з чим позовними вимогами слід вважати вказані вище вимоги.

Також представником відповідача було заявлене усне клопотання про зменшення штрафних санкцій. Вказане клопотання судом відхилене.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

. в с т а н о в и в:

          27.11.08 між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 27/11, за умовами якого «Продавець»- позивач у справі зобов’язується передати у власність «Покупця» відповідний товар, а «Покупець»- відповідач у справі –зобов’язується приймати та оплачувати наданий товар на умовах договору згідно накладних.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу відповідний товар, який останній прийняв, але не оплатив, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 25 4270 грн. 04 коп., інфляційні нарахування у сумі 2542 грн. 71 коп., 3% річних у сумі 597 грн. 65 коп., пеню у сумі 12 грн. 69 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 11.12.09).

Відповідач позовні вимоги відхилив.          

Оцінивши матеріали справи та доводи позивача, суд, прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу № 27/11 від 27.11.08, за умовами якого позивач зобов’язався поставити відповідачу відповідний товар, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Матеріалами справи, в тому числі: накладною № 12, довіреністю на отримання товару (арк. справи 14-16) підтверджено, що позивач на виконання умов договору, поставив відповідачу, а останній прийняв товар на загальну суму 25 427 грн. 04 коп. і вказаний факт не спростовано відповідачем.

Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що відповідач здійснює оплату за переданий товар протягом 30 банківських днів після його отримання.

За розрахунком позивача, відповідач не оплатив поставлений товар, у зв’язку з чим залишилася заборгованість у сумі 25 427 грн. 04 коп.

З метою отримання вказаної заборгованості позивач направив відповідачу претензію від 27.07.09 (арк. справи 9-10), яку відповідач отримав та направив відповідь, за якою з вимогами позивача не погодився.

Відповідач доказів оплати поставленого товару не надав та доводи позивача в цій частині не спростував.

Тобто, позовні вимоги в частині стягнення боргу слід задовольнити.

Разом з цим, доводи відповідача за відзивами слід відхилити як необґрунтовані.

Щодо стягнення з відповідача пені у сумі 12 грн. 69 коп., нарахованої за період з січня по липень 2009 року слід вказати на таке.

В силу ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Матеріалами справи та наведеними вище обставини підтверджено, що позивач належним чином виконав умови договору, але відповідач в порушення п.4.1 договору оплату в повній мірі не здійснив.

Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що за порушення термінів виконання зобов’язань здійснюється оплата пені в розмірі 0,1% від вартості товарів, по яким допущено прострочене виконання зобов’язання за кожен день прострочки. Приймаючи до уваги викладене, слід зазначити, що позивач правомірно нарахував пеню, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних у сумі 2542 грн. 71 коп. і 3% річних у сумі 597 грн. 65 коп. за період січень –жовтень 2009 року слід вказати наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку інше в договорі сторонами визначено не було.

З урахуванням викладеного слід зазначити, що позивач інфляційні та відсотки нарахував правомірно, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Приймаючи до уваги наведене, позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 25 4270 грн. 04 коп., інфляційні нарахування у сумі 2542 грн. 71 коп., 3% річних у сумі 597 грн. 65 коп., пеню у сумі 12 грн. 69 коп.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Разом з цим, слід звернути увагу позивача на те, що у випадку зменшення позовних вимог судові витрати в цій частині не відшкодовуються.

В той же час, відповідно до положень декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»позивачу слід повернути з Державного бюджету України зайво сплачене за платіжним доручення № 6010 від 11.11.09 державне мито у сумі 0,29 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Старобільськтепло», м. Старобільськ Луганської області, кв. Ватутіна, 14б, код 34962239 на користь:

- Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго», м. Луганськ, кв. Восточний, 22, код 03340529, заборгованість у сумі 25 4270 грн. 04 коп., інфляційні нарахування у сумі 2542 грн. 71 коп., 3% річних у сумі 597 грн. 65 коп., пеню у сумі 12 грн. 69 коп. , витрати по сплаті державного мита у сумі 285 грн. 80 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 223 грн. 55 коп., видати наказ позивачу.

Повернути ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго з Державного бюджету України зайво сплачене за платіжним доручення № 6010 від 11.11.09 державне мито у сумі 0,29 грн. Підставою для повернення державного мита є дане рішення скріплене печаткою господарського суду Луганської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

           Дата підписання рішення –14.01.10.

Суддя                                                   Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В.Цибулько