Рішення № 7521582, 12.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.10                                                                                 Справа № 8/261

За позовом Приватного підприємства «Франт ЛТД», м. Донецьк,

до Закритого акціонерного товариства «Лисичанський м’ясокомбінат», м. Лисичанськ Луганської області, -

про стягнення 75904 грн. 73 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Сухаревський В.В.- керівник, - довідка ЄДРПОУ № 101-5335 від 03.11.06 року, паспорт ВА №961735, виданий Ленінським РВ УМВС України у м. Донецьку 10.09.1997року; Сагірова А.Г. - представник за довіреністю № б/ від 10.11.09 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

заборгованості за поставлений товар у сумі 75904,73 грн. та пені у сумі 2153,93 грн., нарахованих позивачем у зв’язку з неналежним виконанням з боку відповідача умов договору постачання №364, укладеного між сторонами 05.01.09 року;

судових витрат (державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) та витрат на отримання правової допомоги у сумі 2500,00 грн.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 08 грудня до 22 грудня 2009 року та з 22 грудня до 12 січня 2010 року –у зв’язку з неявкою відповідача та з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази, у т.ч. здійснити взаємозвірку.

До початку судового засідання, призначеного на 12.01.10 року, від представників позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

У судовому засіданні вони позов підтримали у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з’явився, але на адресу суду надіслав клопотання про розгляд спору по суті за його відсутності (вих. №09-09 від 11.01.10 року).

Представники позивача не заперечили проти розгляду спору по суті за відсутності відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача, враховуючи думку представників позивача з цього приводу та наявні у справі докази, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд цього спору по суті за відсутності відповідача, - на підставі наявних у ній доказів.

І.Заслухавши представників позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

05.01.09 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір постачання №364, відповідно до якого постачальник зобов’язується передавати (поставляти) в обумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов’язується приймати товар та оплачувати його вартість (п.1.1); предметом постачання є товар з найменуванням, зазначеним у специфікаціях (або інших аналогічних документах), підписаних постачальником та покупцем (п.1.2) (синюга яловична та черева яловична).

Поставка товару здійснюється за попередньою заявкою покупця (п.3.1).

Ціни на товар є вільними та вказуються у специфікаціях (п.6.1); ціна на товар остаточно узгоджується та вказується сторонами у товарно-транспортній накладній на поставку партії товару (п.6.2).

Оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника (п.7.1); покупець зобов’язаний оплатити вартість товару впродовж 14 банківських днів з дати поставки товару постачальником (п.7.2).

Сторона, яка порушила зобов’язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов’язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, чиї права або законні інтереси порушені (п.8.1).

У разі несплати покупцем вартості отриманого товару у строк, вказаний у п.7.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочення, але не більше, ніж за 6 місяців (п.8.2).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.09 року (п.10.1).

Позивач (постачальник) надав до справи документальні докази виконання ним умов договору, а саме:

видаткову накладну №Ф-00001 від 16.01.09 року на суму 49260,00 грн.;

видаткову накладну №Ф-00002 від 28.01.09 року на суму 17280,00 грн.;

видаткову накладну №Ф-00007 від 05.02.09 року на суму 31302,00 грн.;

видаткову накладну №Ф-00034 від 25.06.09 року на суму 18144,00 грн.;

видаткову накладну №Ф-00035 від 11.07.09 року на суму 12164,40 грн.;

видаткову накладну №Ф-00040 від 24.07.09 року на суму 12614,40 грн.;

видаткову накладну №Ф-00043 від 05.08.09 року на суму 13140,00 грн.;

видаткову накладну №Ф-00045 від 17.08.09 року на суму 13140,00 грн.;

видаткову накладну №Ф-00046 від 28.08.09 року на суму 14400,00 грн., - всього на загальну суму 181894,80 грн., - кожна з яких містить докази отримання товару особою, уповноваженою відповідачем на отримання товару (підпис);

крім того, до кожної з накладних додано довіреності на ім’я вищезгаданої особи.

Позивач стверджує, що відповідач частково –на суму 108144,00 грн. –сплатив вартість отриманого товару, у зв’язку з чим станом на 11.11.09 року залишок основного боргу складає 73750,80 грн.

Керуючись п.8.2 договору та чинним законодавством позивач на вказану сум боргу нарахував пеню за період з 21.09.09 року по 11.11.09 року у сумі 2153,93 грн.

Таким чином, загальна сума позову становить 75904,73 грн. (73750,80 грн. + 2153,93 грн.).

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Договір є обов’язковим для виконання його сторонами (ст. 629 ЦКУ), оскільки саме він породжує для них права та зобов’язання.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару (дизельне пальне).

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

          Позивач дотримався усіх перелічених вимог закону та умов договору щодо визначення суми пені.

          Суд не погоджується з доводами відповідача в частині визначення позивачем суми пені та інфляційних нарахувань.

          Спосіб захисту порушеного права позивачем за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду, при цьому з нього на користь позивача підлягають стягненню:

державне мито у сумі 759,05 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.;

витрати на отримання правової допомоги у сумі 2500,00 грн. (документальні докази понесення цих витрат позивач надав до справи).

          На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75 та ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Лисичанський м’ясокомбінат», ідентифікаційний код 00443192, яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул. Артемівська, 25 Луганської області, - на користь Приватного підприємства «Франт ЛТД», ідентифікаційний код 34705863, яке зареєстроване за адресою: місто Донецьк, пр. Ленінський, 118, кв. 19 - основний борг у сумі 73750 (сімдесят три тисячі сімсот п’ятдесят) грн. 80 коп., пеню у сумі 2153 (дві тисячі сто п’ятдесят три) грн. 93 коп., а також витрати: по сплаті державного мита у сумі 759 (сімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 05 коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. та витрати на отримання правової допомоги у сумі 2500 (дві тисячі п’ятсот) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 12.01.10 року за згодою представників позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 14 січня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа