Постанова № 75215728, 09.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року місто Київ.

Справа № 760/15529/16-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/796/5735/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

секретар судового засідання Задерей І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року, у складі судді Усатової І.А. ухваленого в приміщенні суду в місті Києві (інформація про час ухвалення рішення та дату складання повного тексту рішення відсутня)

в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

У вересні 2016 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просило суд:

звернути стягнення на підставі Договору іпотеки № PCL-001/057/2007 від 09 липня 2007 року на заставне майно - двокімнатну квартиру загальною площею 45.70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачам на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факт Україна» шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Кошти отримані від реалізації заставного майна направити на погашення заборгованості в сумі 1 681 748,07 грн. перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за Кредитним договором № ML-001/057/2007 від 09 липня 2007 року, а також стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 09.07.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ML-001/057/2007, та складається із двох частин, які нероздільно пов'язані між собою, згідно з п. 1. частини № 1 Кредитного договору. За умовами договору позивач надав ОСОБА_1 кредит в сумі 88812 доларів США 50 центів, зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка у розмірі 5,99 % річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.

В свою чергу позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку зазначені кредитні кошти у строки, передбачені Кредитним договором (зокрема, в п. 1.1 частини № 2 Кредитного договору), а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов'язання, визначені кредитним договором.

Позивач посилався на те, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 09 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № PCL-001/057/2007.

Зазначено, що за умовами договору іпотеки, а саме: п. 1.1 для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником боргових зобов'язань, іпотекодавці надають іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 45.70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. За умовами договору іпотеки, а саме: п. 2.1. іпотека за договором іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну його дії.

Позивач посилався на те, що згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 28 травня 2010 року та у відповідності до ст. ст. 512, 514, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-001/057/2007 від 09 липня 2007 року, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 Згідно з умовами договору про відступлення права вимоги від 07 червня 2010 року та у відповідності до ст. ст. 512, 514, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за Договором іпотеки № PCL-001/057/2007 від 09 липня 2007 року, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачами.

Зазначено, що заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 січня 2012 року по справі № 2-805/12, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-001/057/2007 від 09.07.2007 року в сумі 77721,34 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 619648,92 грн., яка складається з залишку заборгованості за кредитом у сумі 577 162,64 грн., суми несплачених відсотків за користування кредитом 42 486, 28 грн., та заборгованість по пені в сумі 1062099,15 грн.

Позивач посилався на те, що станом на дату звернення до суду з даним позовом відповідачем не було погашено зазначену заборгованість в добровільному порядку, в примусовому порядку виконавчою службою жодних стягнень також не здійснювалось.

Позивач вказав, що згідно ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» направлено письмові вимоги про усунення порушення за договором іпотеки, згідно якої відповідачам було надано 30 днів для добровільного усунення порушень, однак, на момент звернення до суду з даним позовом, відповідачами вказані вимоги не виконано.

У зв'язку з наведеним позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просив задовольнити його.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, представник ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» подав апеляційну скаргу в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В скарзі посилався на те, що рішення є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказував на те, що забезпеченням за Кредитним договором № ML-001/057/2007 виступає двокімнатна квартира АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки №PCL-001/057/2007 від 09.07.2007 року. У відповідності до п. 2.1.1 ст. 2 «Боргові (забезпечені) зобов'язання» договору іпотеки №PCL-001/057/2007 від 09.07.2007 року боржник зобов'язаний повністю повернути Іпотекодержателю суму отриманого кредиту не пізніше 09 липня 2015 року. Тому, сплив строку позовної давності розпочав свій перебіг з цієї дати, враховуючи те, що договором іпотеки іншого строку не встановлено, суд першої інстанції міг би застосувати строк позовної давності до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки виключно у випадку коли такий позов було б подано до суду після 10 липня 2018 року, в той час коли Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було подано позов 12.09.2016 року. Також зазначив, що оскільки заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 січня 2012 року по справі № 2-805/12 встановлено наявну заборгованість перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» то ТОВ «ОТП Факторинг Україна» має право задовольнити свої вимоги в порядку ст. 33 «Про іпотеку» шляхом судового чи позасудового звернення стягнення на заставне майно.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

До апеляційного суду представник позивача не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_4 проти задоволення скарги заперечував.

Інші відповідачі до суду не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Вимогам вищенаведених норм, рішення місцевого суду не відповідає.

Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення вимог стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), належить виключно позивачеві. Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Таким чином, відповідно до аналізу зазначених норм права та роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», звернення стягнення на предмет іпотеки є можливим у разі невиконання боржником зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 09.07.2007 між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ML-001/057/2007, що складається із двох частин, які нероздільно пов'язані між собою, згідно з п. 1. частини № 1 Кредитного договору. За умовами договору банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 88812 доларів США 50 центів, зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка у розмірі 5,99 % річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.

Встановлено, що 09 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № PCL-001/057/2007, за умовами якого, а саме: п. 1.1 для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником боргових зобов'язань, іпотекодавці надають іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 45.70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. За умовами договору іпотеки, а саме: п. 2.1. іпотека за договором іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну його дії.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 28 травня 2010 року та у відповідності до ст. ст. 512, 514, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-001/057/2007 від 09 липня 2007 року, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 Згідно з умовами договору про відступлення права вимоги від 07 червня 2010 року та у відповідності до ст. ст. 512, 514, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за Договором іпотеки № PCL-001/057/2007 від 09 липня 2007 року, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачами.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 січня 2012 року по справі № 2-805/12, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML- 001/057/2007 від 09.07.2007 року в сумі 77721,34 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 619648,92 грн. та заборгованість по пені в сумі 1062099,15 грн.

Встановлено, що вказане рішення суду боржником не виконане.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_4 пояснив, що йому не відомо на якій стадії знаходиться виконавче провадження, проте він припускає, що воно зупинено через мораторій.

Згідно розрахунків позивача, заборгованість позичальника, за кредитним договором №ML-001/057/2007 від 09 липня 2007 року становить суму 1 681 748, 07 грн., що складається з: залишку заборгованості за кредитом у сумі 577 162,64 грн.; суми несплачених відсотків за користування кредитом 42 486, 28 грн.; пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 1 062 099,15 грн.

Порівнявши вказаний розрахунок зі змістом рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 січня 2012 року, апеляційний суд встановив, що позивач просив суд звернути стягнення на заставне майно з метою погашення заборгованості, яка встановлена рішенням суду.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті само особи, якщо інше не встановлено законом.

Встановлено, що 07.09.2016 позивач на адреси відповідачів направив досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором №ML-001/057/2007, вих. №№ 5432, 5431,5433,5430.

Відповідачі вказані вимоги , а також рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 січня 2012 року по справі № 2-805/12 не виконали, а тому в ТОВ «ОТП Факторинг Україна» виникло право на звернення стягнення на заставне майно.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що пред'явивши в 2011 році позов про дострокове стягнення кредиту та відсотків за користування ним, стягувач відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й мав звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки упродовж трьох років від дати, коли він дізнався про порушення свого права з дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання. З даним позовом позивач звернувся у вересні 2016 року тобто з попуском строку позовної давності, при цьому відповідачем ОСОБА_4 було подано заяву про застосування позовної давності.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком районного суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті З Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону, конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з підстав, які передбачені цим Законом.

Відповідно до вказаної норми іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»), Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»). Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Відраховуючи початок, перебігу строку позовної давності для подачі позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з моменту вимоги про дострокове повернення кредиту, районний суд не врахував, що позивач в 2012 році захистив своє порушене право, шляхом стягнення заборгованості в межах трирічного строку позовної давності.

Іпотека є нерозривно пов'язаною з основним зобов'язанням і відповідно пред'явлення позову позивачем про звернення стягнення на майно, з посиланням на не виконання рішення суду про стягнення заборгованості, на погашення якої звертається стягнення , відбулося без порушення строку позовної давності.

В даному випадку, строк треба відраховувати з моменту, коли позивач дізнався про неможливість виконати рішення суду, а не з моменту зміни строку виконання основного зобов'язання.

В даній справі не встановлено, що виконавче провадження про стягнення заборгованості закінчено.

Відповідно до вищенаведених роз'яснень Пленуму, наявність рішення про стягнення заборгованості, не є перешкодою для звернення до суду з вимогами про звернення стягнення на заставне майно, якщо таке рішення не виконано.

Апеляційному суду відповідачами не подано жодних доказів на підтвердження вчинення ними будь-яких дій на виконання рішення суду, а тому відповідно порушене право позивача має бути захищено в спосіб, обраний ним, шляхом звернення стягнення на іпотечне майно.

Таким чином, висновок суду про відмову в задоволення позову з підстав пропуску позовної давності не відповідає вимогам закону та встановленим судом обставинам.

Відповідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку», в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону. За ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 отримала споживчий кредит в іноземній валюті. Предмет іпотеки є постійним місцем проживання відповідачів, які зареєстровані в квартирі, яку передано в іпотеку.

Відповідно до ч. 1 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 07.06.2014 року, протягом дії цього закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами; резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Також судом встановлено, що житлова площа предмета іпотеки не перевищує межу зазначену в законі.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачі мають інше житло, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано.

Інші обмеження, щодо застосування вказаного закону також судом не встановлені.

Відповідно до ч.1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалює рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходи для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Враховуючи, вищенаведені норми права, колегія суддів вважає за необхідне, в порядку ст. 267 ЦПК України, відстрочити виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки до завершення дії мораторію визначеного законом.

З огляду на те, що на час вирішення даного спору неможливо встановити ціну іпотечного майна на час його реалізації, так як невідомо коли закінчиться мораторій і які будуть ринкові ціни в той період, апеляційний суд вважає за можливе вказати в рішенні суду початкову ціну предмета іпотеки, в розмірі не нижчому за звичайні ціни на це майно, визначену суб'єктом оціночної діяльності на час проведення звернення стягнення на іпотечне майно.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до 376 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості з відстрочкою виконання рішення відповідно до ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подачу позовної заяви судовий збір підлягав сплаті в розмірі 1378 грн., а за подачу апеляційної скарги - 2067 грн., а тому останні підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, а саме по 861 грн. 25 коп. (3445/4).

Сторонами процесу не заявлено до відшкодування інших судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.

Керуючись ст.ст. 141, 267, 268, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ML-001/057/2007 від 09 липня 2007 року, в сумі 1 681 748, 07 грн., що складається з: залишку заборгованості за кредитом у сумі 577 162,64 грн.; суми несплачених відсотків за користування кредитом 42 486, 28 грн.; пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 1 062 099,15 грн.

звернути стягнення на підставі Договору іпотеки № PCL-001/057/2007 від 09 липня 2007 року на заставне майно - двокімнатну квартиру загальною площею 45,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; паспорт серія: НОМЕР_5, виданий Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві 01.06.2000 року НОМЕР_6, виданий Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві 19.03.1998 року; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1; адреса реєстрації: АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2; паспорт серія: НОМЕР_7, виданий Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві 01.06.2000 року, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса реєстрації: АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3; паспорт серія: НОМЕР_8, виданий Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві 16.06.1995 року дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3; адреса реєстрації: АДРЕСА_1), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4; паспорт серія: НОМЕР_9, виданий Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві 01.06.2000 року дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4, адреса реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Фактори Україна» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, р/р № 26507002333333 в АТ «ОТ Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 36789421) шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майн на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Застосувати Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відстрочити виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки до закінчення дії цього Закону.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги в сумі 3445 грн. 00 коп., по 861 грн. 25 коп. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повна постанова складена 10 серпня 2018 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.Є. Мараєва

А.М.Андрієнко