Рішення № 75214934, 21.06.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/316/18

Справа № 826/7128/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Кривулько С.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача -1 Радей О.А.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Національної поліції України, інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Березюка Ігоря Сергійовича про визнання дій протиправними та скасування акту огляду,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Києві Національної поліції України, інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Березюка Ігоря Сергійовича про визнання дій протиправними та скасування акту огляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.02.2016 року у м. Києві за адресою вул. Чавдар, 2 працівники поліції в незаконний спосіб заволоділи належним ОСОБА_1 транспортним засобом «Mitsubishi Lancer» з д.н.з. НОМЕР_1, та організували його незаконну евакуацію.

Вказаним транспортним засобом працівники поліції заволоділи посилаючись на те, що він нібито суттєво перешкоджає дорожньому руху.

Позивач посилається, що після того, як було тимчасово затримано та вилучено автомобіль, працівники поліції не склали протокола чи постанови про адміністративне правопорушення, не повідомили куди буде доставлено транспортний засіб, не надали змоги зв'язатись з іншою особою та не вжили жодних заходів щодо повернення транспортного засобу позивача до постійного місця знаходжння.

08.02.2015 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції м. Києва, де отримав Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

Вважає, що його транспортний засіб не створював значних перешкод дорожньому руху.

Крім того, зазначив він не є боржником у виконавчому проваджені, а тому вважає, що працівники поліції перевищили свої повноваження, здійснивши незаконну евакуацію транспортного засобу «Mitsubishi Lancer» з д.н.з. НОМЕР_1, використавши при цьому форму Акту затримання, яка не передбачена чинним законодавством.

За даними фактами позивач звернувся до органів прокуратури України із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Однак, згідно відповіді, яка надійшла від прокуратури м. Києва (вих. №15/1-287-16 від 16.03.2016) позивач не достатньо надав доказів, які б свідчили про наявність ознак вчинення кримінального правопорушення. На цій підставі прокуратура відмовила позивачу у внесенні відомостей до ЄРДР та направила копію звернення позивача до Департаменту внутрішньої безпеки ГУНП України в м. Києві.

Департамент внутрішньої безпеки ГУНП України в м. Києві у свою чергу направив заяву позивача до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

20.04.2016 від Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України позивачем отримано відповідь за вих. № 41/11-С1537.

Згідно вказаної відповіді, проведеною перевіркою відомості щодо можливих неправомірних дій інспекторів УПП у м. Києві ДПП не знайшли свого підтвердження.

23.01.2017 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва, справу було передано за територіальною підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.

23.03.2017 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на його необгрунтованість. Зазначив, що транспортний засіб стояв з порушенням правил дорожнього руху, а позивач не надавав ніяких документів на підтвердження, що даний автомобіль належить йому. Вважає, що тимчасове затримання транспортного засобу було законним, а тому відсутні підстави для скасування акту огляду тимчасового затримання транспортного засобу. Враховуючи вищенаведене, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.02.2016 близько 16:00 за адресою м. Київ, вул. Єлизавети Чавдар, 6, інспекторами при патрулюванні було виявлено автомобіль марки «Mitsubishi Lancer» з д.н.з. НОМЕР_1, який стояв на пішохідному переході та створював перешкоди дорожньому руху.

Згідно ст.2 Закону України «Про дорожній рух» законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

Як зазначено статтею 14 цього Закону, учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.1.5 Правил дорожнього руху України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Як встановлено судом, 06.02.2016 Інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в м. Києві лейтенантом поліції Березюк І.С. о 17 год. 20 хв. було складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, відповідно до якого, затримання транспортного засобу було здійснено у зв'язку з порушенням водієм п.15.9 «г» ПДР України, ч.3 ст. 122 КУпАП.

На підставі вказаного акту транспортний засіб «Mitsubishi Lancer» з д.н.з. НОМЕР_1, було переміщено на спеціальний майданчик.

Як вбачається з письмових пояснень інспектора Шейко В.В., останній знаходився на патрулюванні у Дарницькому районі м. Києва. Близько 16:00 за адресою: м. Київ, вул. Єлизавети Чавдар, 9 , проїжджаючи екіпажем побачили транспортний засіб «Mitsubishi Lancer» з д.н.з. НОМЕР_1, який був припаркований на пішохідному переході з порушенням ПДР. Особи, які знаходилися біля нього, зокрема ОСОБА_1 пояснив, що не є власником даного транспортного засобу та відмовився надавати будь - які документи. В подальшому транспортний засіб було евакуйовано. Зазначив, що акт тимчасового затримання транспортного засобу було складно в присутності двох свідків. Акт ОСОБА_1 не надавався, оскільки до транспортного засобу останній не мав ніякого відношення.

Так, у ході перевірки правомірності дій інспекторів УПП у м. Києві ДПП під час виконання ними своїх службових обов'язків встановлено, що відповідно до ч. 1 п.3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходи з метою виявлення та припинення адміністративних правопорушень.

Відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме п.п «г» п. 15.9 зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м. від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Згідно ч. 3 ст. 122 КУпАП порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому русу або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також, ч.1 ст. 265-2 КУпАП передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене частиною третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку , якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.

Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання. Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1102 (в редакції чинній на час затримання спірного автомобіля) (далі Порядок), цей Порядок визначає процедуру тимчасового затримання, зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках та їх повернення.

Відповідно до п. 2 Порядку, тимчасове затримання транспортного засобу поліцейським проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.

Доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів (далі - евакуатор), у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов'язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими територіальним органом Національної поліції укладені в установленому порядку договори. (п. 3 Порядку).

Згідно п.10 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року за №1102, транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більш як на три дні з дати такого затримання. Строк затримання транспортного засобу обчислюється з моменту винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, складення протоколу про адміністративне правопорушення або акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, а строк зберігання - з моменту доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.

Згідно з п. 13 Порядку за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці справляється плата у встановленому спільним наказом МВС, Мінфіну та Мінекономіки розмірі.

Відповідно до п. 12 Порядку повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення або протоколу про адміністративне правопорушення у разі їх складення. Повернення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за вимогою державного виконавця.

Розмір плати за транспортування і зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках) розраховується у відповідності до Наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року № 967/1218/869.

Згідно п.8 вказаного порядку про місце зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу поліцейський повідомляє водієві під час складання протоколу про адміністративне правопорушення або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, а в разі його відсутності - до чергової частини територіального органу Національної поліції.

При цьому п. 8 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395, чітко визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні позивач пояснив, що дійсно автомобіль був припаркований на проїзній частині, на місці виявлення вчиненого правопорушення він був відсутнім, при цьому визнав, що відмовився надавати інспектору реєстраційні документи на автомобіль та зазначати свої паспортні дані.

Крім того, в судовому засіданні позивач пояснив, що вказаний автомобіль було припарковано близьким йому родичем, внаслідок чого відмовився зазначити його паспортні дані, посилаючись на вимоги Конституції України.

В судовому засіданні сторонами не заперечувалося про те, що відносно позивача жодного протоколу чи постанови про адміністративне правопорушення за вказаною вище подією складено не було.

Ооцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що факт того, що належний позивачу автомобіль було припарковано у порушення вимог п.п «г» п. 15.9 ПДР України підтверджено матеріалами справи, оглянутим у судовому засідання записом нагрудної відеокамери та не заперечувалося самим позивачем.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги те, що позивач, як законний володілець відмовився надавати реєстраційні документи на автомобіль, суд вважає, що дії відповідача щодо евакуації транспортного засобу, який був припаркований в порушення вимог п.п."г" п.15.9 ПДР України, узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Крім того, як вбачається з висновку перевірки за зверненням ОСОБА_4 від 30.03.2016 щодо можливих неправомірних дій працівників УПП у м. Києві ДПП Шейко В.В. та Березюк І.С., дані дії не знайшли свого підтвердження.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачі в силу закону зобов"язані були скласти постанову про притягнення водія вказаного вище транспортного засобу, який допустив порушення ПДР до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.122 КУпАП.

Проте, в ході розгляду справи встановлено, що працівники поліції не склали відповідну постанову про адміністративне правопорушення внаслідок неможливості встановлення такої особи на момент вчинення відповідної події.

Разом з тим, суд вважає, що вказана обставина не може бути підставою для задоволення поданого позову, оскільки не призвела до порушення прав позивача.

Крім цього, суд вважає, що надаючи належний позивачу транспортний засіб у користування своїй рідні, останній мав передбачати настання можливих негативних наслідків, з огляду на порушення вимог чинного законодавства, в т.ч.і ПДР, внаслідок такої експлуатації.

Крім цього, суд вважає, що сама поведінка позивача в ході оформлення матеріалів справи по евакуації транспортного засобу, свідчила про небажання останнього встановити дійсні і фактичні обставини справи та особу, яка вчинила відповідне правопорушення, що в свою чергу свідчила б на користь позивача та у подальшому виключила вжиття останнім вимушених дій на відновлення своїх прав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

В силу положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки підстави для визнання протиправним рішення інспектора щодо тимчасового затримання транспортного засобу судом не встановлені, в задоволенні адміністративного позову в цій частині слід відмовити.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову про визнання протиправним рішення інспектора щодо тимчасового затримання транспортного засобу, підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування Акту від 06.02.2016, суд не знаходить.

З урахуванням вищенаведеного, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 4-5, 7-10, 72-78, 241-244, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: