Рішення № 75214139, 11.06.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2462/18

Справа №754/15612/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, до Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва, третя особа: ОСОБА_5, про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року внаслідок недбалих дій медичного працівника Центральної районної поліклініки Деснянського району м. Києва ОСОБА_5 загинула її дочка ОСОБА_6. Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 07.05.2012 року, що набрав законної сили, ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, та призначено покарання у вигляді одного року шести місяців позбавлення волі. ОСОБА_6 була матір'ю двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Оскільки на момент смерті дочки діти були зовсім маленькими, позивачка фактично замінила дітям мати, з моменту загибелі дочки діти проживають з позивачкою та її чоловіком, вони повністю опікуються ними, доглядають, здійснюють їх утримання. Донька позивачка була архітектором за освітою, з 01.11.2004 року і до моменту смерті перебувала у трудових відносинах з ТОВ "Творча архітектурна майстерня А.Пашенько", де працювала на посаді архітектора. У період з 09.05.2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 року дочка позивачки перебувала у відпустці по догляду за дитиною - сином ОСОБА_8. За період роботи до декретної відпустки середній заробіток ОСОБА_6 становив 1895, 00 грн. Позивачка вважає, що відповідач повинен відшкодувати їй та дітям шкоду, завдану смертю дочки. На підставі викладеного позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд:

1) Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану злочином, у розмірі 196313, 60 грн. одноразово за період з ІНФОРМАЦІЯ_6 року по 30.11.2017 року включно, 2.123, 42 грн. щомісячно, починаючи з 01.12.2017 року і до досягнення ОСОБА_4 чотирнадцятирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 року включно;

2) Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану злочином, у розмірі 196313, 60 грн. одноразово за період з ІНФОРМАЦІЯ_6 року по 30.11.2017 року включно, 2.123, 42 грн. щомісячно, починаючи з 01.12.2017 року і до досягнення ОСОБА_3 вісімнадцяти років, а у разі продовження навчання - до його закінчення, але не більше, як до досягнення двадцяти трьох років;

3) Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду, завдану злочином, у розмірі 196313, 60 грн. одноразово за період з ІНФОРМАЦІЯ_6 року по 30.11.2017 року включно, 2.123, 42 грн. щомісячно, починаючи з 01.12.2017 року і до досягнення ОСОБА_4 вісімнадцяти років, а у разі продовження навчання - до його закінчення, але не більше, як до досягнення двадцяти трьох років.

11.04.2018 року до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю. Заперечення щодо позову мотивовані тим, що вже існує судове рішення про стягнення на користь позивачки завданої шкоди, а тому підстав для повторного звернення немає. Крім того, позивачка не має права звертатися до суду з позовом про стягнення коштів в інтересах дітей, оскільки є бабусею, а тому не може бути законним представником дітей у розумінні вимог діючого законодавства. На підставі викладеного відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

24.04.2018 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник вважає заперечення відповідача безпідставними, оскільки діти проживають разом з позивачкою, перебувають на її утриманні, що підтверджено судовим рішенням, а тому вона є належним позивачем у даній справі.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24.04.2018 року судом задоволено клопотання представника відповідача і до участі у справі залучено третю особу ОСОБА_5

У судовому засіданні представник позивачки повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, судом було визнано можливим проводити розгляд справи у відсутності представника відповідача, з урахуванням достатності у матеріалах справи доказів про взаємовідносини сторін, а також наявністю відзиву на позов.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності третьої особи, за наявних у справі матеріалів.

Вислухавши пояснення представника позивачки, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року внаслідок недбалих дій медичного працівника Центральної районної поліклініки Деснянського району м. Києва ОСОБА_5 загинула дочка позивачки ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 07.05.2012 року, що набрав законної сили, ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, та призначено покарання у вигляді одного року шести місяців позбавлення волі.

Вироком встановлено, що ОСОБА_5, перебуваючи у трудових відносинах з КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва, та працюючи на посаді лікаря гінеколога-онколога, неналежно виконала свої професійні обов'язки медичного працівника внаслідок недбалого до них ставлення, при оперативному втручанні ввела токсичну дозу лідокаїну, що призвело до смерті молодої жінки 27 років ОСОБА_6.

Відповідно до ч. 6 ст. 83 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, обставини вчинення злочину працівником Центральної районної поліклініки Деснянського району м. Києва, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_6, встановлені вироком суду та не підлягають доказуванню.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, ОСОБА_6 була матір'ю двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей, які перебували на утриманні матері на момент її смерті.

З моменту загибелі ОСОБА_6 неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають однією сім'єю разом з позивачкою та її чоловіком у с. Дударків Бориспільського району Київської області.

Місце проживання неповнолітніх дітей зареєстровано разом з позивачкою та її чоловіком (колишнім військовослужбовцем) у АДРЕСА_1, де вони перебувають на квартирному обліку, що підтверджується довідкою про склад сім'ї від 09.06.2017 року за № 887/06-вк, виданою Центром забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу ЗСУ.

Згідно довідки, виданої виконкомом Дударківської сільської ради № 617 від 09.08.2017 року, діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають однією сім'єю з бабусею ОСОБА_2 та дідусем ОСОБА_10, які здійснюють догляд за своїми онуками та проживають за адресою: АДРЕСА_2

Вказані факти також підтверджуються рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23.07.2015 року у справі № 754/21058/14 та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09.03.2016 року, якими встановлено обставини спільного проживання малолітніх дітей разом з бабою та дідом та здійснення ними догляду за онуками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Таким чином, неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю їх матері (годувальника), починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_6 року і до досягнення ними вісімнадцяти років, а у разі продовження навчання - до його закінчення, але не більше як до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1200 ЦК України шкода відшкодовується одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого - до досягнення ними чотирнадцяти років.

Враховуючи те, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на момент смерті матері були малими і потребували материнського догляду, позивачка фактично замінила дітям матір і після її загибелі діти постійно проживають разом з бабусею.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, чоловік позивачки ОСОБА_10 пенсіонер, ветеран військової служби, позивачка також є пенсіонером, інвалідом ІІІ групи, що встановлена довічно. Оскільки діти померлої дочки позивачки проживають разом з нею та чоловіком, вони належним чином утримують та доглядають їх, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1200 ЦК України позивачка, як член сім'ї, яка здійснює догляд за дітьми померлої дочки, має право на відшкодування шкоди до досягнення наймолодшою дитиною 14 років, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

Що стосується розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, то слід зазначити наступне.

Як встановлено при розгляді справи, померла ОСОБА_6 була архітектором за освітою, у 2002 році закінчила Київський будівельний технікум за спеціальністю "архітектура будівель і споруд", у 2007 році закінчила Київський національний університет будівництва і архітектури за спеціальністю "Міське будівництво та господарство".

З 01.11.2004 року і до момент смерті ОСОБА_6 перебувала у трудових відносинах з ТОВ "Творча архітектурна майстерня А.Пашенько", де працювала на посаді архітектора, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_6

У період з 17.03.2006 року по 24.07.2006 року ОСОБА_6 перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, у період з 24.07.2006 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_3 до досягнення нею 3-х років.

З 08.01.2008 року по 08.05.2008 року ОСОБА_6 перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, з 09.05.2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 року їй була надана відпустка по догляду за дитиною ОСОБА_4 до досягнення ним 3-х років. Смерть ОСОБА_6 настала ІНФОРМАЦІЯ_6 року, тобто у період її перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х років.

Вищевказані обставини підтверджується копіями дипломів, трудової книжки, копіями наказів ТОВ "Творча архітектурна майстерня А.Пашенько" про прийняття на роботу, надання відпусток, виключення із списку працюючих у зв'язку із смертю.

Згідно довідки про доходи від 03.10.2017 року, виданої ТОВ "Творча архітектурна майстерня А.Пашенько", ОСОБА_6 працювала архітектором у ТОВ з 01.11.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року, а з березня 2006 року по березень 2010 року перебувала у декретній відпустці. За період роботи до декретної відпустки середній заробіток ОСОБА_6 за два останні повні місяці роботи становив 1895, 00 грн.

За змістом ст.. 1200 ЦК України шкода, завдана смертю потерпілого, полягає у тому числі у втраченому заробітку, за рахунок якого здійснювалося утримання непрацездатних (малолітніх дітей).

Згідно із абз. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають суми, що виплачують особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду.

Частиною 2 статті 1208 ЦК України передбачено, що за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Оскільки заробітна плата, яка отримувалася ОСОБА_6 за останні два місяці роботи у січні-лютому 2006 року, на момент подання позову істотно знецінилася внаслідок підвищення вартості життя, відповідно підлягає збільшенню і розмір відшкодування шкоди, який визначається згідно проіндексованої заробітної плати на момент розгляду справи.

Так, станом на грудень 2017 року розмір шкоди, завданої внаслідок смерті годувальника (розмір проіндексованої 1895, 00 грн. заробітної плати) становить 8493, 69 грн. щомісячно, відповідно до розрахунку, наданого позивачкою.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Оскільки право на відшкодування шкоди мають три особи, за вирахуванням частини заробітку, що припадала на ОСОБА_6, частка інших осіб становить: ? частка онука ОСОБА_3, ? частка - онук ОСОБА_4, 1\4 частка - позивачка ОСОБА_2, як особа, яка здійснює догляд та утримання дітей померлої до досягнення дитиною 14 років.

Щомісячний платіж у рахунок відшкодування шкоди кожній особі, яка має на це право, станом на грудень 2017 року становить 2123, 42 грн. (8493, 69 грн./4 особи).

За період з 18.03.2010 року по 30.11.2017 року (92 місяці 14 днів) розмір відшкодування шкоди кожній особі, яка має на це право, становить 196313, 60 грн. (2123, 42 х 92 + 2123, 42/31 х 14).

Згідно із ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Рішенням Київської міської ради від 17.04.2013 року № 126/9183 "Про питання діяльності Центральної районної поліклініки Деснянського району м. Києва" Центральна районна поліклініка Деснянського району м. Києва реорганізована шляхом її перетворення у Комунальне некомерційне підприємство "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва з набуттям підприємством, як правонаступником, усіх прав та обов'язків реорганізованої поліклініки.

За таким умов шкода, завдана смертю ОСОБА_6 наслідок винних дій лікаря Центральної районної поліклініки Деснянського району м. Києва, повинна бути відшкодована Комунальним некомерційним підприємством "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва, як правонаступником Центральної районної поліклініки Деснянського району м. Києва.

Що стосується повноважень позивачки на звернення до суду з даним позовом, то слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 258 Сімейного кодексу України баба і дід мають право на самозахист онуків. Баба і дід мають право звертатися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Оскільки малолітні діти померлої дочки позивачки проживають разом з нею однією сім'єю, позивачка здійснює за ними догляд, а тому відповідно до норм ст.. 258 Сімейного кодексу України вона, як баба малолітніх онуків, має право без спеціальних повноважень звертатися до суду за захистом прав та інтересів своїх онуків ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Що стосується заперечень відповідача проти позову, викладених у відзиві, то судом вони до уваги не приймаються, оскільки є безпідставними та необґрунтованими, такими, що суперечать встановленим по справі обставинам.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов"язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За положеннями вищевказаних норм суди мають належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі "Бочан проти України" від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачка, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5889, 41 грн., відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 23, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, до Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва, третя особа: ОСОБА_5, про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану злочином, у розмірі 196313, 60 грн. одноразово за період з ІНФОРМАЦІЯ_6 року по 30.11.2017 року включно, 2.123, 42 грн. щомісячно, починаючи з 01.12.2017 року і до досягнення ОСОБА_4 чотирнадцятирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 року включно.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану злочином, у розмірі 196313, 60 грн. одноразово за період з ІНФОРМАЦІЯ_6 року по 30.11.2017 року включно, 2.123, 42 грн. щомісячно, починаючи з 01.12.2017 року і до досягнення ОСОБА_3 вісімнадцяти років, а у разі продовження навчання - до його закінчення, але не більше, як до досягнення двадцяти трьох років.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду, завдану злочином, у розмірі 196313, 60 грн. одноразово за період з ІНФОРМАЦІЯ_6 року по 30.11.2017 року включно, 2.123, 42 грн. щомісячно, починаючи з 01.12.2017 року і до досягнення ОСОБА_4 вісімнадцяти років, а у разі продовження навчання - до його закінчення, але не більше, як до досягнення двадцяти трьох років.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва на користь держави судовий збір у розмірі 5889, 41 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивачка - ОСОБА_2, місце реєстраціїАДРЕСА_3

Відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва, ЄДРПОУ 26188308, адреса: м. Київ, вул. Закревського, 81/1.

Третя особа - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, адреса: АДРЕСА_4

Повний текст рішення виготовлений 25 червня 2018 року.

Головуючий: