Рішення № 7521248, 05.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.10                                                                                 Справа № 8/267

За позовом Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, м. Алчевськ Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Комун-Транс», м. Алчевськ Луганської області, - про стягнення 7 990 грн. 65 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Саввіна В.В. - головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність № 6/01-05-299 від 04.02.2009 року;

від відповідача – Рахматуліна М.А. –юрисконсульт, - довіреність № 3 від 29.06.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

заборгованості з орендної плати в сумі 7147,73 грн., яка утворилась у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 256, укладеного між сторонами 01.09.1999 року, а також нарахованих на суму боргу: 3% річних у сумі 195,79 грн. та пені у сумі 647,13 грн.;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 15 грудня 2009 року до 05 січня 2010 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання, призначеного на 05.01.10 року, представниками сторін заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його вищенаведеними обставинами.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що:

позов пред’явлено неналежним позивачем, а саме: позов пред’явлено Управлінням економіки і ринкових відносин Алчевської міської ради, а додаткову угоду №1 від 05.05.05 року до договору оренди нерухомого майна № 256 від 01.09.1999 року укладено між відповідачем та Головним управлінням економіки і ринкових відносин Алчевської міської ради;

відповідачем по цьому спору, на думку відповідача, повинен бути власник орендованого майна в особі Алчевської міської ради, оскільки заборгованість з орендної плати виникла з вини названої ради, яка «починаючи з 2007 року, систематично вживала заходів по створенню перешкод відповідачу у його діяльності, скорочення об’ємів роботи відповідача, без адекватного скорочення розміру орендної плати або надання пільг по податках і зборах, що знаходиться у віданні місцевих рад», що, у кінцевому підсумку, на думку відповідача, призвело для нього до «неможливості продовжувати свою господарську діяльність»;

при нарахуванні суми пені позивачем порушено вимоги частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України (відзив на позов від 14.12.09 року за вих. №276).

З огляду на останню обставину у судовому засіданні представник відповідача подав заяву (вих. №б/н від 05.01.10 року), у якій просить суд при вирішенні питання про стягнення пені застосувати встановлений чинним Цивільним кодексом України (далі –ЦКУ) річний термін позовної давності.

Він же у ході судового розгляду спору заявив про повне визнання відповідачем суми основного боргу у розмірі 7147,73 грн.

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.09.1999 року між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар), - укладено договір оренди комунального майна №256, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування цілісний майновий комплекс КАТП, склад та вартість якого визначені у відповідності з актом оцінки та актом приймання-передачі, та становить 525944,00 грн. (п.1.1.1 договору).

          Вступ орендатора у володіння і користування майном настає одночасно з підписанням цього договору та акту приймання-передачі орендованого майна (п.2.1).

          Передача в оренду нежитлового приміщення не тягне за собою передачу Орендареві права власності на це майно (п. 2.2).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати та становить 6574,30 грн. на рік (п.3.1). Орендна плата за вересень 1999 року становить 536,95 грн. (п.3.1.1); вона перераховується щоквартально, не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відносно суми орендної плати, вказаної за 1-й місяць після укладення цього договору (п.3.1.2).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, стягується на користь бюджету відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення (враховуючи день сплати) (п.3.3).

Орендар зобов’язаний своєчасно та у повному обсязі вносити до бюджету орендну плату, разом з ПДВ (п.5.5).

За невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором (п.9.1); спори вирішуються у господарському суді (п.9.2); у випадку неперерахування або несвоєчасного перерахування орендної плати з орендаря стягується пеня у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожний день прострочення (п.9.4).

Договір діє з 01.09.1999 року по 31.12.2010 року (п. 12.1.) (а.с.9-12).

Предмет оренди орендарю передано 01.09.1999 року, що підтверджується актом передачі комунального майна, підписаним обома сторонами (а.с.13-14).

Як вбачається з матеріалів справи, орендодавець –Управління економіки та ринкових відносин Алчевської міської ради було переіменоване у Головне управління економіки та ринкових відносин Алчевської міської ради. Рішенням 6-ї сесії Алчевської міської ради 5-го скликання від 05.09.06 року за №6/20 «Про зміну назви Головного управління економіки та ринкових відносин Алчевської міської ради та затвердження Положення про Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради у новій редакції»назване Головне управління переіменоване в Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради (далі –Управління), яке є правонаступником прав та обов’язків Головного управління (п.1.1 статуту), - при цьому до числа повноважень Управління належить право укладати угоди про передачу в оренду цілісних майнових комплексів, комунальних підприємств (п.3.2.4) (а.с.34-38), - з огляду на що суд відхиляє доводи відповідача про те, що Управління не є належним позивачем по цій справі.

05.05.05 року між Головним управлінням економіки та ринкових відносин Алчевської міської ради (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Додаткову угоду №1 до основного договору, відповідно до якої до останнього внесено зміни, а саме:

вартість орендованого майна визначено у розмірі 248232,14 грн. (без ПДВ) (п.1.1 основного договору);

орендна плата за травень 2005 року становить 416,62 грн. (без ПДВ) (п.3.1);

підтверджено, що у разі несвоєчасного або не у повному обсязі перерахування орендарем орендної плати, з нього стягується на користь бюджету відповідно до чинного законодавства борг з урахуванням пені у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення (враховуючи день сплати) (п.3.5);

ця Додаткова угода є невід’ємною частиною основного договору (п.9 Додаткової угоди) (а.с.15-21).

Предмет оренди згідно з умовами Додаткової угоди №1 орендодавець передав орендарю 05.05.05 року (а.с.24-25).

У матеріалах справи відсутні будь-яку докази про те, що відповідач був не згоден з тим, що орендодавцем за цією Додатковою угодою є Головне управління економіки та ринкових відносин Алчевської міської ради.

16.02.09 року між Управлінням економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Додаткову угоду №2 до основного договору №256 від 01.09.1999 року, згідно якій сторони дійшли згоди про дострокове розірвання основного договору №256 від 01.09.1999 року (п.1-2); при цьому орендар зберігає переважне право на укладення нового договору оренди цього ж майна (п.3); орендар зобов’язався у строк до 31.05.09 року сплатити орендодавцю основний борг з орендної плати у сумі 7147,73 грн. (п.5) (а.с.26).

Згідно акту приймання-передачі орендар 16.02.09 року повернув орендодавцю предмет оренди (а.с.27).

З матеріалів справи вбачається, що орендар у термін до 31.05.09 року не виконав свого зобов’язання щодо погашення боргу з орендної плати у сумі 7147,73 грн., - проти чого відповідач також не заперечує.

Позивач надав до справи акт взаємозвірки взаємних розрахунків від 04.01.10 року між сторонами за цим спором, відповідно до якого станом на 01.01.10 року за даними позивача сума основного боргу становить 7990,65 грн., а за даними відповідача - 7147,73 грн.

Судом взято до уваги те, що позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу у розмірі 7147,73 грн., а не 7990,65 грн.

Що стосується доводів про те, що вказану суму боргу він не зміг погасити з вини, як він вважає, Алчевської міської ради, то, по-перше, - остання не є стороною цього спору; по-друге, - документальні докази вчинення міською радою дій, про які веде мову відповідач, він до справи не надав; по-третє, - він також не надав до справи документальних доказів оскарження у судовому порядку таких дій міської ради, - з урахуванням чого суд при вирішенні цього спору вищевказані доводи відповідача не приймає до уваги.

Позивач надав до справи розрахунок суми боргу та нарахованої на нього пені, при цьому з розрахунку вбачається, що борг виник з березня 2008 року та станом на 16.02.09 року склав 7147,73 грн.(а.с.29).

Пеня на нього нарахована за період з 25.04.08 року по 01.11.09 року включно у сумі 647,13 грн. (а.с.30).

Орендар ухилився як від сплати основного боргу, так і від сплати пені, при цьому суму останньої він вважає нарахованою неправильно та просить застосувати річний термін позовної давності для її стягнення.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до орендних.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачу майно у користування за плату на визначений термін (частина 1 ст. 759 ЦКУ, ст. 2 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна»(далі –ЗУ №2269-ХІІ).

За користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 ст. 762 ЦКУ).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов’язання за вказаним договором, - тобто передав орендареві цілісний майновий комплекс –предмет договору, тим самим виконавши вимоги ст.ст.795-796 ЦКУ та ст. 13 ЗУ №2269-ХІІ.

          Орендар належним чином не виконав умов пунктів 3.1-3.1.1-3.1.2; 3.3 та 5.5 договору, ст. 19 ЗУ №2269-ХІІ., а також ст.ст. 762 та 797 ЦКУ - про щомісячну сплату орендної плати за користування майном.

Інший строк оплати, ніж той, що передбачений договором, сторонами додатково узгоджено не було.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язання).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Як сказано у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Вищезгаданим договором, укладеним між сторонами, встановлено право орендодавця у разі несвоєчасного або не у повному обсязі перерахування орендарем орендної плати, стягувати на користь бюджету борг відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення (враховуючи день сплати) (п.3.3).

З огляду на цю обставину позивач нарахував пеню за період з 25.04.08 року по 01.09.09 року включно у суму 647,13 грн.

          Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦКУ передбачено скорочений –річний –термін для стягнення пені, на застосуванні якого наполягає відповідач. Таке його право грунтується на нормі частини 3 ст. 267 ЦКУ, згідно якій позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 23.11.09 року (а.с.2-5), - з огляду на що річний термін позовної давності для стягнення пені за період з 25.04.08 року по 23.11.08 року включно скінчився 23.11.09 року, - а тому пеня підлягає стягненню частково - лише за період з 24.11.08 року по 01.11.09 року (згідно розрахунку позивача) - тобто у сумі 451,93 грн. (58,87 грн. з суми 785,00 грн. за період з 24.11.08 року по 01.11.09 року + 58,82 грн. з суми 784,21 грн. за період з 24.11.08 року по 01.09.09 року + 71,35 грн. з суми 792,84 грн. за період з 25.01.09 року по 12.06.09 року + 72,57 грн. з суми 806,33 грн. за період з 25.01.09 року по 01.11.09 року + 73,66 грн. з суми 818,41 грн. за період з 25.01.09 року по 01.11.09 року + 75,20 грн. з суми 835,61 грн. за період з 16.02.09 року по 01.11.09 року та + 41,46 грн. з суми 460,63 грн. за період з 16.02.09 року по 01.09.09 року).

          При вирішенні питання про стягнення з відповідача 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Отже, з відповідача підлягають стягненню основний боргу у сумі 7147,73 грн., 3% річних у сумі 195,79 грн. та пеня у сумі 451,93 грн., - а всього 7795,45 грн.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з підстав та у розмірі, про які йдеться вище у цьому рішенні.

          Спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ та ст. 20 Господарського кодексу України.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає їх на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду, а саме:

державне мито у сумі 99,51 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 230,23 грн.

Решта судових витрат покладаються на позивача.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11,16, 258,509,525, 526, 530, 549,560, 610-612, 614, 623, 655, 759,762,795,796 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, 49 та ст.ст.75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комун-Транс», ідентифікаційний код 30502158, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Щорса, 54 Луганської області, - на користь Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, ідентифікаційний код 20185674, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Леніна, 48 Луганської області, - основний борг з орендної плати у сумі 7147 (сім тисяч сто сорок сім) грн. 73 коп., пеню у сумі 451 (чотириста п’ятдесят одна) грн. 93 коп., 3% річних у сумі 195 (сто дев’яносто п’ять) грн. 79 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 51 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 230 (двісті тридцять) грн. 23 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          4.Решту судових витрат покласти на позивача.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 05.01.10 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 11 січня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа