Постанова № 75212159, 04.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/9275/18 Суддя суду 1 інстанції: Садовський К.С.

Провадження № 33/790/643/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року. м. Харків

Суддя апеляційного суду Харківської області Чопенко Я.В. за участю притягнутого до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, захисника Дегтяря І.А., прокурора Радіонова С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 07 червня 2018 року, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, мешканку АДРЕСА_1

- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 354 грн. 40 коп.

Суддею встановлено, що перебуваючи на посаді інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, будучи згідно п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» примітки до ст. 172-6 КУпАП, суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, 08.06.2017 року на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (документ серії НМА №224050 та НМА №224051, право власності зареєстроване в реєстрі за №878), засвідченого нотаріусом Краснокутського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4, через свого представника (представника продавця) ОСОБА_5, здійснила продаж нежитлової будівлі - ферми АДРЕСА_2. В результаті продажу вказаної нежитлової будівлі ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу отримала дохід в сумі 146 100 грн., що перевищує поріг у 50 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня 2017 року, про що відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону була зобов'язана повідомити НАЗК протягом 10 днів, а саме до 19.06.2017 року. Проте, в порушення вимог зазначеної статті ОСОБА_2 не подала повідомлення про суттєві зміни в майновому стані до НАЗК.

Не погодившись з таким судовим рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати судову постанову, а провадження закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення посилаючись на те, що постанова є незаконною, не обґрунтованою та не відповідає вимогам законодавства і суперечить фактичним обставинам справи.

Заслухавши пояснення ОСОБА_6 та її захисника на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора Радіонова С.А. проти її задоволення, вивчивши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 13 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктами декларування - є особи, зазначені у пункту 1, підпункті «а» пункту 2 частини 1 ст. 3 Закону, інші особи, зобов'язані подавати декларації відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про запобігання корупції», у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебуваючи на посаді інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, будучи субєктом відповідальності за правопорушення, повязані з корупцією, 08.06.2017 року через свого представника (представника продавця) ОСОБА_5, здійснила продаж нежитлової будівлі - ферми АДРЕСА_2.

Згідно копії договору купівлі-продажу житлової будівлі (а.с. 67-70) вартість вказаної нежитлової будівлі становить 146 100 грн. Зазначена вартість автомобіля перевищує поріг у 50 мінімальних прожиткових мінімумів, встановлених на 1 січня 2017 року, про що відповідно до ч.2 ст.52 Закону України «Про запобігання корупції» повинен був повідомити НАЗК протягом 10 днів, а саме до 19.06.2017 року.

В порушення вимог ч.2 ст.52 вказаного Закону ОСОБА_2 не подала повідомлення про суттєві зміни в майновому стані шляхом заповнення відповідної форми на веб-ресурсі https://public.nazk.gov.ua про відчуження 08.06.2017 року права власності нежитлову будівлю, вартість якої становить 146 100 грн., чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч.2 ст.172-6 КУпАП. Зазначені зміни ОСОБА_2 були відображені у декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування лише 04.04.2018 року (а.с. 44-50).

Згідно ст. 1 Закону визначено, що правопорушення, пов'язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим законом вимоги, заборони та обмеження , вчинене особою, зазначеною у частині 1 статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/ або цивільно-правову відповідальність.

Враховуючи вище викладене, вважаю, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, - несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.

Вирішуючи справи цієї категорії, суди керуються Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон), Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Міжнародні стандарти протидії корупції зобов'язують держави вживати заходи для встановлення у своєму національному законодавстві відповідальності за вчинення корупційних діянь. Це закріплено, зокрема, у Главі ІІ «Кримінальної Конвенції про боротьбу з корупцією» від 27.01.1999 року, Главі ІІ Додаткового протоколу до неї від 15.05.2003 року, Главі ІІІ «Конвенції ООН проти корупції» від 31.10.2003 року, що ратифіковані Верховною Радою України 18.10.2006 року та є обов'язковими для України.

В рішенні від 08.10.2005 року скарга № 8812/02 у справі «Wypych v. Poland» Європейський суд з прав людини відхилив скаргу члена місцевої ради в Польщі, який відмовився подати свою майнову декларацію, стверджуючи, що визначений законодавством обов'язок розкривати деталі його фінансового та майнового стану порушував статтю 8 Європейської конвенції про права людини.

Європейський суд з прав людини схвалив оприлюднення та інтернет-доступ до декларацій, вважаючи, що "широка громадськість має правомірний інтерес в тому, щоб пересвідчитися, що місцева політика є прозорою, а інтернет-доступ до декларацій робить доступ до такої інформації дієвим та простим". "Без такого доступу цей обов'язок не матиме практичного значення або реального впливу на міру поінформованості громадськості".

Відповідно до п.п. 12,13 розділу ІІ «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року №1376, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення по суті адміністративного правопорушення, які додаються до протоколу про адміністративне правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його.

Особі, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, пропонується надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення, яке підписується зазначеною особою. Пояснення може додаватися до протоколу про адміністративне правопорушення окремо, про що робиться запис у ньому.

ОСОБА_2 надала пояснення, жодних заперечень щодо порушень законодавства при складанні протоколу не заявляла.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що його складала в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП підтверджується матеріалами справи, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення № 15/18 від 23.05.2018 року (а.с. 1-11), копією договору купівлі - продажу житлової будівлі від 08.06.2017 року (а.с. 67-70).

Посилання ОСОБА_2 не те, що інтереси щодо продажу нерухомого майна представляв її представник, який не передав їй кошти за його відчуження судом не приймаються, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Позиція апелянта щодо відсутності в її діях умислу на вчинення правопорушення апеляційним судом не приймається, а даних щодо обставин, які об'єктивно могли завадити ОСОБА_2 для подачі до НАЗК декларації про суттєві зміни майнового стану у встановлений законом строк апелянтом не надано і матеріали справи їх не містять.

Крім того, під час апеляційного розгляду, 04 липня 2018 року згідно пояснень ОСОБА_2 встановлено, що і на час апеляційного розгляду ОСОБА_2 не подала за відповідною формою згідно до ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про запобігання корупції» декларацію саме щодо зміни у майновому стані суб'єкта декларування.

За наведених обставин посилання апелянта щодо відсутності умислу та складу адміністративного правопорушення не спроможні.

За змістом ст.ст.279,280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.

Згідно вимог ст.ст. 245,251,252,280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини, передбаченні ст. 280 КУпАП, щодо вчинення правопорушення і вини ОСОБА_2, та прийняв постанову у відповідності з вимогами ст. ст. 283, 284 КУпАП на підставі наявних у справі та досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.

Вид адміністративного стягнення суддею призначений з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, в межах строку передбаченого ст. 38 КУпАП та в межах санкції ч.2 ст. 172-6 КУпАП.

Інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказані й під час перевірки справи в апеляційному суді не встановлені.

Cуд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є належним чином вмотивованою та обґрунтованою і скасуванню за доводами апеляційної скарги не підлягає

Керуючись ст. 294 КУпАП, ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про запобігання корупції», -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Київського районного суду м. Харкова від 07 червня 2018 року щодо притягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Харківської області Я.В. Чопенко