Рішення № 75212121, 10.07.2018, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636 / 770 / 18

№ 2 / 636 / 823 / 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Ковригіна О.С.,

за участю секретаря Фатєєвої С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, ОСОБА_1, треті особи: Харківська обласна державна адміністрація, Чугуївська районна державна адміністрація Харківської області про визнання недійсними наказу та свідоцтва про право власності, скасування запису про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки у власність держави, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом до відповідачів, в якому просив суд визнати недійсним наказ Головного управління Держземагенства в Харківській області № 2263-СГ від 23.09.2014 року про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (пасовища), площею 2,000 га кадастровий номер 6325455900:04:000:0135, розташованої на території Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області та скасувати його; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 257734 від 06.10.2014 року; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку № 7231344 від 01.10.2014; зобов’язати ОСОБА_1 повернути державі вищевказану земельну ділянку, а також суму судового збору стягнути з відповідачів.

У судовому засіданні представник позивача прокурор Анголенко П.О. та представник Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності від 31.05.2018 р. (а.с. 188) позов підтримали, інших клопотань не заявляли.

Представник третьої особи - Харківської обласної державна адміністрації в судове засідання не з’явився, від нього надійшла заява в якій він позовні вимоги позивача підтримав та просив розглядати справу без його участі (а.с. 82).

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Харківській області в судове засідання не з’явився, від нього надійшов відзив на позов в якому він просить в задоволенні позовної заяви відмовити та розглянути справу у його відсутність (а.с. 102-106).

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що відповідно до розпорядження голови Чугуївської районної державної адміністрації Харківської, 15.08.2007 року, між ОСОБА_1 та Чугуївської районної державної адміністрацією Харківської області було укладено договір оренди землі №62/06-12, строком на 49 років. Відповідно умовам договору, Чугуївська районна державна адміністрація Харківської області надала ОСОБА_1 у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (пасовища), для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 га, кадастровий номер 6325455900:04:000:0135, розташованої на території Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області. На земельної ділянці не знаходились об’єкти нерухомого майна, а також інші об’єкти інфраструктури. В подальшому на підставі наказу №2263 – СГ, земельна ділянка сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 га, кадастровий номер 6325455900:04:000:0135, розташованої на території Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області була надана у власність ОСОБА_1 та отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 257734 від 06.10.2014 року.

Під час обстеження земельної ділянки, кадастровий номер 6325455900:04:000:0135, у відповідності до вимог Закону України «Про місцеві державні адміністрації», районною робочою групою з питань раціонального та ефективного використання земель, встановлено, що на земельної ділянки розташовані дві окремі штучні водойми.

За результатами фактичного обстеження вищевказаної земельної ділянки, складено акт перевірки, яким встановлені порушення ОСОБА_1 вимог ч.1,ч.3 ст.20, ч.1ст. 91,ч.2 ст.168, ч.1.ст.209 Земельного кодексу України. В порушення вищевказаних норм законодавства, ОСОБА_1 самовільно побудовано два об’єкти водного фонду (штучні водойми). Крім того, позивач вказував на те, що відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам. Згідно ст. 143 Земельного кодексу України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням . Представник позивача, наполягав на порушенні Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області та ОСОБА_1 , інтересів держави.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності від 26.11.2018 року (а.с. 100), в судовому засіданні позов не визнав, по обставинам справи пояснив, що вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав: позивач не надав жодного доказу що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, у позивача нема доказів пошкодження і знищення родючого шару ґрунту.

Представник Відповідача пояснив, що на ділянці що належить Відповідачу на праві приватної власності вона вирощує птаха, в водоймі вирощує рибу, частина землі використовується для сінокосу, тобто Відповідач використовую земельну ділянку виключно за цільовим призначенням, Відповідачем не було пошкоджено і знищено родючий шар ґрунту, тому що на вказаної земельної ділянці завжди була присутня вода. Просто в певний час року її було більше або менше, бували періоди що води взагалі не було, тому Відповідач просто облагородила земельну ділянку не порушуючи законодавства Україна і прав інших громадян. При вчиненні правочину Відповідач діяла відповідно до законодавства України, Відповідач вживала усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність і в її діях немає навіть необережної форми вини, Відповідач не тільки не усвідомлювала і не бажала, а й не допускала можливості настання будь-яких несприятливих наслідків. За весь час користування Відповідачем земельної ділянки, до нього не звертались з будь якими вказівками (приписами) представники органів виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів чи хтось інший.

Законом в Україні встановлено загальну трирічну позовну давність щодо вимог про повернення майна з чужого незаконного володіння (ст. 50 Закону України "Про власність"), що відповідає загальному строку позовної давності, встановленому ст. 257 ЦК України, тому позов подано з порушенням строку позовної давності.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши зібрані докази по справі, оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку, позов не підлягає задоволенню як такий, що не знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини:

на земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, кадастровий номер 6325455900:04:000:0135, площею 2,000 га, розташованої на території Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області розташовані дві окремі штучні водойми. Площа водного дзеркала першого водного об’єкта - 0,435 га, площа другого водного об’єкта - 0,551 га. Загальна площа водних об’єктів складає одну двадцяту частину земельної ділянки. Регулювання рівня води в обох водоймах, відбувається за рахунок атмосферних опадів і ґрунтових вод. На ділянці, Відповідач, вирощує птаха, в водоймі вирощує рибу, частина землі використовується для сінокосу, Відповідач використовую земельну ділянку за цільовим призначенням, відповідно до ст.90, ст.91 Земельного кодексу України. Судом ні підтверджено факту пошкодження і знищення родючого шару ґрунту.

Відповідно ст. 1. Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 № 742-IV - особисте селянське господарство – це господарська діяльність, яка проводиться, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Ст. 6 Закону Украйни «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 № 742-IV визначено майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, а саме, до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження,

вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

Згідно ст.7 Закону Украйни «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 № 742-IV, члени особистого селянського господарства мають право:

самостійно господарювати на землі; самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва; надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства; використовувати в установленому порядку для власних потреб

наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі відповідно до закону; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; вільно розпоряджатися належним майном, виробленою сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки; отримувати дорадчі послуги .

Члени особистого селянського господарства зобов'язані: дотримуватися вимог земельного законодавства та законодавства про охорону довкілля; забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; дотримуватися діючих нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог відповідно до законодавства; надавати сільським, селищним, міським радам необхідні дані щодо їх обліку.

Законом можуть бути встановлені також інші права та обов'язки членів особистого селянського господарства.

Відповідно до ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Як передбачено ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог, але позивач не надав жодного доказу штучного створення водойму та доказів про те, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, ні про пошкодження чі знищення поверхневого шару грунту.

Посилання Позивача у своїх вимогах на порушення Відповідачами норм закону не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. ОСОБА_4 не надав жодного достовірного доказу яким би міг підтвердити ті обставини на які він посилається.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню

Керуючись: ст. ст. 90, 91,153 Земельного кодексу України, ст. ст. 3, 321, 386 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 211, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

В задовільнені позову заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, ОСОБА_1, треті особи: Харківська обласна державна адміністрація, Чугуївська районна державна адміністрація Харківської області про визнання недійсними наказу та свідоцтва про право власності, скасування запису про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки у власність держави - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя –