Рішення № 7521202, 05.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.10                                                                                 Справа № 8/277

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Центру електрозв’язку № 5 Луганської філії ВАТ «Укртелеком», м. Лисичанськ Луганської області,

до Приватного підприємства «ЛИС», м. Лисичанськ Луганської області, -

про стягнення 693 грн. 22 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Васюк О.М. - юрисконсульт, - довіреність № 174 від 22.07.08 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

заборгованості за надані телекомунікаційні послуги у сумі 493,35 грн., інфляційних нарахувань у сумі 72,60 грн., 3% річних у сумі 18,63 грн., пені у сумі 108,64 грн., нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 515264/ADSL про надання ADSL – доступу до мережі Інтернет, укладеного між сторонами 05.03.07 року;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 22 грудня 2009 року до 05 січня 2010 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання, призначеного на 05.01.10 року, представник позивача заявив клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його неналежним виконанням з боку відповідача умов вищеназваного договору.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з’явився, участь у ньому свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що 02.12.09 року за вих. №1140 та 23.12.09 року за вих. №1233 на усі адреси відповідача, дані про які маються у справі (у т.ч. на юридичну: м. Лисичанськ, вул. Орджонікідзе, 134), спрямовано ухвали суду про призначення справи до слухання.

Станом на час розгляду спору по суті оператором поштового зв’язку повернуто 2 з 3-х цих поштових відправлень, з доданням довідки «за закінченням терміну зберігання».

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступають від її імені.

В матеріалах справи відсутні дані про інші адреси відповідача.

За таких обставин у суду маються підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.

Представник позивача не заперечив проти розгляду спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, враховуючи думку представника позивача, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті за відсутності відповідача, –на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

05.03.07 року між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Центру електрозв’язку №5 Луганської філії ВАТ «Укртелеком», місто Лисичанськ (далі - Підприємство зв’язку) та Приватним підприємством «ЛИС»(Споживач) укладено договір №515264/ADSL –про надання ADSL-доступу до мережі ІНТЕРНЕТ, за умовами якого підприємство зв’язку надає споживачу на платній основі послугу доступу до мережі ІНТЕРНЕТ шляхом включення до порту вузла ІНТЕРНЕТ «Укртелекому»по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL та динамічної (постійної) ІР-адреси (далі –Послуга) (п.1 договору).

Споживач зобов’язується своєчасно, згідно розділу 5 цього договору, вносити плату за послуги (п. 3.2.1).

За претензіями «Укртелекому»відшкодовувати збитки, які виникли у зв’язку з використанням не сертифікованого обладнання або неліцензійного програмного забезпечення (п. 3.2.6).

Розрахунок вартості послуги здійснюється щомісячно на підставі діючих тарифів «Укртелекому»(Додаток №1) і залежить від вибраного Споживачем тарифного плану (п. 5.1).

Споживач проводить оплату за надану послугу щомісяця до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків «Укртелекому», виставлених до 10 числа поточного місяця, наступного за звітним. Оплата послуги проводиться у грошовій одиниці України. Додатково при виставленні рахунку нараховується податок на додану вартість у розмірі, встановленому законодавством (п.5.2).

«Укртелеком»починає нарахування абонементної плати за послугу з дати підключення обладнання на стороні споживача до вузла Інтернет «Укртелекому», дата зазначається в акті здачі-приймання послуги (п.п. 5.3-5.4).

Час неотримання послуги споживачем у зв’язку з виходом зі строю його обладнання або проблемами з програмним забезпеченням на стороні споживача, або власною телекомунікаційною мережею, яка взаємоз’єднана з портом Інтернет телекомунікаційної мережі «Укртелекому», не вважається простоєм і оплачується споживачем у повному обсязі (п. 5.5).

Споживач, замовивши послугу або змінивши її параметри самостійно через систему самообслуговування, відповідає за оплату цих послуг у повному обсязі згідно з тарифним планом послуги (п. 6.5).

При невиконання п. 5.2 (в разі затримки оплати) споживач сплачує пеню за весь період затримки, яка обчислюється від вартості неоплаченої послуги у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за весь період затримки. У разі зазначеної затримки оплати понад один місяць, «Укртелеком» має право через місяць після отримання споживачем письмового попередження відмовити у подальшому наданні послуги та припинити дію договору. Припинення надання послуги та припинення дії договору не звільняє споживача від оплати заборгованості (п.6.10).

Час проведення планової профілактики послуги не вважається простоєм і оплачується споживачем (п. 6.11).

Всі спірні питання та розбіжності, які виникають між сторонами за цим договором або у зв’язку з ним, вирішуються шляхом переговорів. У випадку, коли сторони не дійдуть згоди, справа підлягає передачі на розгляд суду (п. 7).

Цей договір набирає чинності з дня підписання і діє до 31.12.09 року (п. 8.1).

На виконання умов договору Підприємством зв’язку (позивачем) за період з січня 2008 року по вересень 2009 року надано відповідачу послуг ІНТЕРНЕТ на суму 562,69 грн.

Споживачем частково вжито заходів до погашення суми боргу, у зв’язку з чим станом на 01.10.09 року він складає 493,35 грн.; на вказану суму боргу позивач, на виконання умов договору та вимог чинного законодавства, нарахував: пеню за період з січня 2008 року по вересень 2009 року у сумі 108,64 грн., інфляційні нарахування у сумі 72,60 грн., 3% річних у сумі 18,63 грн., - а всього 693,22 грн., що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи:

довідкою про нарахування по ПП «ЛИС»за період з січня по липень 2008 року;

рахунками про надання послуг ІНТЕРНЕТ №515264: від 31.01.08 року на суму 192,01 грн.; від 29.02.08 року на суму 276,02 грн.; від 31.03.08 року на суму 376,02 грн.; від 30.04.08 року на суму 465,35 грн.; від 31.05.08 року на суму 562,69 грн.; від 30.06.08 року на суму 518,68 грн.; від 31.07.08 року на суму 517,35 грн.; від 31.08.08 року на суму 493,35 грн.

Станом на час розгляду судом цього спору борг не погашено.

          Відповідач позов не оспорив та не спростував.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як сказано у ст.11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ), цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Згідно частині 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ст. 509 ЦКУ).

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.

          За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

          Отримавши надані послуги, споживач (відповідач по справі) повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - тобто здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором.

          Однак відповідач у вказаний термін вартість наданих послуг сплатив не у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, тим самим припустився порушення своїх зобов’язань за договором.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Як сказано у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Вищезгаданим договором, укладеним між сторонами, не встановлено право підприємства зв’язку на стягнення пені понад термін, визначений у ч. 6 ст. 232 ГКУ, - тобто позивач мав право нараховувати пеню лише за період з січня 2008 року по липень 2008 року, - тобто у сумі 59,27 грн. (0,07 грн + 7,65 грн. + 16,41 грн. + 23,78 грн. + 2,90 грн. + 3,70 грн. + 4,76 грн.), а не за період з січня 2008 року по вересень 2009 року у сумі 106,64 грн., як просить позивач.

          Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦКУ передбачено скорочений –річний –термін для стягнення пені.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 01.12.09 року, а термін позовної давності для стягнення пені за період з січня по травень 2008 року включно скінчився 30.11.09 року, - а тому пеня підлягає стягненню частково - лише за червень та липень 2008 року у сумі 8,46 грн. (3,70 грн. + 4,76 грн.).

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є частково обґрунтованими з підстав та у розмірі, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ.

Відповідно до ст.ст. 44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог як на сторону, яка порушила умови договору та вимоги чинного цивільного законодавства України, а саме:

державне мито у сумі 87,55 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 202,58 грн.

Решта судових витрат покладається на позивача.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525,526, 527, 530, 901 та 903 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4.-3,22,32.34,36,43,44,47-1,49,75 та 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «ЛИС», ідентифікаційний код 13387348, яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул. Орджонікідзе, 134 Луганської області, - на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Луганського Центру електрозв’язку № 5, місто Лисичанськ, ідентифікаційний код 01182820, яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, просп. Леніна, 58 Луганської області, - основний борг за надані послуги електрозв’язку у сумі 493 (чотириста дев’яносто три) грн. 35 коп., інфляційні нарахування у сумі 72 (сімдесят дві) грн. 60 коп., 3% річних у сумі 18 (вісімнадцять) грн. 63 коп., пеню у сумі 8 (вісім) грн. 46 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 87 (вісімдесят сім) грн. 55 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 202 (двісті дві) грн. 58 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.

          3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          4.Решту судових витрат покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 05.01.10 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного господарського суду Луганської області у той же термін.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –11 січня 2010 року.

Суддя                                                             А.П.Середа