Рішення № 75211708, 08.06.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1842/18

Провадження № 2/645/1383/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді – Шарка О.П

секретаря судових засідань – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Першої Харківської державної нотаріальної контори про зняття арешту,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Першої Харківської державної нотаріальної контори, в якому просить суд скасувати заборону на спадкове майно – будинок (домоволодіння) №59 по вул. Багратіона, у м.Харкові, накладену 10.09.2007 року за №5628847 реєстратором Першої Харківської державної нотаріальної контори, згідно повідомлення №456 від 17.04.1960 року Харківського тракторного заводу за зобов’язаннями ОСОБА_3.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що під час оформлення спадщини за заповітом в Десятій Харківській державній нотаріальній конторі після померлої ОСОБА_4 позивач дізналася, що на спадкове майно - будинок (домоволодіння) №59 по вул. Багратіона, у м.Харкові, накладено арешт за №5628847 реєстратором Першої Харківської державної нотаріальної контори, згідно повідомлення №456 від 17.04.1960 року Харківського тракторного заводу за зобов’язаннями ОСОБА_3. Спадкодавець ОСОБА_4 у 1972 році придбала зазначене домоволодіння у ОСОБА_3, зазначений договір було посвідчено Четвертою Харківською державної нотаріальною конторою 26 вересня 1972 року та зареєстровано в Харківському міському бюро технічної інвентаризації за номером 43999. З метою з'ясування підстав накладення арешту та можливості його скасування, позивач звернулася до відповідача, однак, позивачу стало відомо, що відповідач виконав лише реєстраційні дії, пов’язані з внесенням заборони до електронного реєстру, у зв'язку з чим не може повідомити про підстави заборони, а тим більше підстави скасувати її

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, надала суду пояснення аналогічні викладеним вище.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином, надав суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що за даними Харківського обласного державного архіву копії документів вбачається, що підставою реєстрації заборони було повідомлення Харківського тракторного заводу ім.. Орджонікідзе №456 від 17.04.1960 року про видачу ссуди ОСОБА_3 на будівництво будинку і надвірної прибудови у м.Харкові, вул. Багратіона, 59. В зазначеному повідомленні Харківський тракторний завод просить нотаріальну контору накласти заборону на будівлю, зведену за рахунок позики ХТЗ. Відомості про погашення ОСОБА_3 зазначеної позики відсутні

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні спору по суті, враховує вимоги ст.ст.12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ході судового розгляду встановлено, що 26 вересня 1972 року було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, відповідно якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купила будинок і надвірні будівлі за адресою: м.Харків, вул. Багартіона, 59.

Як вбачається з довідки за №1031564 від 01.02.2018 року, наданої КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», житловий будинок з надвірними будівлями у м.Харкові за адресою: вул. Багратіона, 59 належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі – продажу від 26.09.1972 року, посвідченого 1-ю ХДНК №1-7021 (інформація про власника станом на 31.12.2012 року згідно матеріалів інвентаризаційних справ КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради»).

ОСОБА_4 02.11.2016 року склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, відповідно якого на випадок смерті зробила таке розпорядження: все її майно, у тому числі належний їй житловий будинок №59 по вул. Багратіона, у м.Харкові заповіла ОСОБА_2.

У ході судового розгляду встановлено, що під час оформлення спадщини за заповітом в Десятій Харківській державній нотаріальній конторі після померлої ОСОБА_4 позивач дізналася, що на спадкове майно - будинок (домоволодіння) №59 по вул. Багратіона, у м.Харкові, накладено арешт за №5628847 реєстратором Першої Харківської державної нотаріальної контори, згідно повідомлення №456 від 17.04.1960 року Харківського тракторного заводу за зобов’язаннями ОСОБА_3.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Всупереч викладеним вище нормам позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо спадкового майна. У цьому випадку Позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12, 263, 264-265, 280-282, 284, 287, 288, 289 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Першої Харківської державної нотаріальної контори про зняття арешту – задовольнити.

Скасувати заборону на спадкове майно – будинок (домоволодіння) №59 по вул. Багратіона, у м.Харкові, накладену 10.09.2007 року за №5628847 реєстратором Першої Харківської державної нотаріальної контори, згідно повідомлення №456 від 17.04.1960 року Харківського тракторного заводу за зобов’язаннями ОСОБА_3.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Головуючий-суддя: