Рішення № 75211678, 08.05.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5251/16-ц

Провадження № 2/635/319/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

08 травня 2018 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Полєхіна А.Ю.

за участю секретаря судового засідання – Власенко К.С.,

відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк “Приват Банк” про визнання кредитного договору нікчемним та недійсним, застосування наслідків недійсності кредитного договору та стягнення сплачених грошових коштів,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору б/н від 19 вересня 2012 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 300 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг.

В період дії кредитного договору відповідач не дотримувалася його умов, внаслідок чого, станом на 23 травня 2016 року в неї перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 15456 грн. 81 коп., з яких: 9260 грн. 99 коп. - заборгованість за кредитом, 2918 грн. 00 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3856 грн. 47 коп. – пеня, 800 грн. 00 коп. – штраф, а також штраф за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором у розмірі 500 грн. 00 коп. фіксована частина та 712 грн. 23 коп. - процентна складова.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов’язань, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 15456 грн. 81 коп., а також судові витрати з судового збору в розмірі 1378 грн. 00 коп.

Крім того, з зустрічним позовом звернулася ОСОБА_1, в якому вона просить визнати недійсним та нікчемним кредитний договір б/н від 19 вересня 2012 року, укладений між нею та Публічним акціонерним товариством ОСОБА_2 банк «Приват Банк», застосувати наслідки недійсності кредитного договору та стягнути з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «Приват Банк» на її користь сплачену нею суму на погашення кредиту в розмірі 21340 грн. 53 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 19 вересня 2012 року вона підписала заяву б/н, адресовану ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно з якою нею отримувалися банківські послуги у вигляді відкриття банківського рахунку.

Протягом 2012-2015 років вона користувалася кредитними коштами, одночасно сплачуючи гроші на погашення зазначеного кредиту.

Кредитні кошти надані відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк», були витрачені нею на поточні споживчі цілі, тому вона посилається на те, що правовідносини, що склалися між нею та позивачем регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

ОСОБА_1 посилається на те, що в порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» їй не було надано жодної інформації про кредитні умови, зокрема: мету отримання кредитних коштів, тип відсоткової ставки та її розмір, суму кредиту, орієнтовану сукупну вартість кредиту, строк користування кредитом, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги тощо.

Крім того, при складанні нею заяви б/н від 19 вересня 2012 року, жодного договору про надання їй кредиту не укладалося. Їй навіть не було надано ані примірника заяви від 19 вересня 2012 року, ані іншого документу, який би містив умови кредитування, що є порушенням вимог абз. 1 ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Інформації про суму кредиту, детальний розпис сукупної вартості кредиту, право дострокового повернення кредиту, річну відсоткову ставку, умови дострокового розірвання договору відповідачу також не було надано.

ОСОБА_1 зазначає, що право Банку в односторонньому порядку змінювати відсоткову ставку є дискримінаційним стосовно неї як споживача та зазначає, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до умов кредитного договору розмір кредитного ліміту складав 9000 грн. 00 коп., а відповідно до розрахунків станом на 31 травня 2015 року та 23 травня 2016 року, що надані Банком до позову, сума внесених нею грошей на погашення кредиту складає 21340 грн. 53 коп.

Отже, нею сплачена сума майже втричі більша, ніж сума кредиту.

Перед укладенням договору їй не видавалося на руки жодних документів, які б містили обов’язкові для неї умови кредитування (зокрема, суму кредиту, строк його повернення, відсоткову ставку, графік погашення тощо).

Форма кредитного договору у вигляді Заяви про отримання банківських послуг не відповідає приписам п. 10 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Таким чином, ОСОБА_1 зазначає, що оскільки в даному випадку неможливо змінити умови кредитування договору таким чином, щоб вони відповідали положенням ЗУ «Про захист прав споживачів», то даний договір має бути визнаний недійсним в цілому.

В матеріалах справи міститься копія Зави б/н від 19 вересня 2012 року про надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приват Банк». Відповідно до зазначеної заяви ПАТ КБ «Приват Банк» видав їй кредитку картку.

Однак, у цій заяві не зазначений тип картки (Універсальна, Пенсійна, Дебетова особиста картка, Зарплатний пакет, Картка Голд, Ощадкнижка, Ідентифікація з паспортом). Не зазначений розмір кредитного ліміту картки, незважаючи, що форма Заяви містить відповідні розділи і вони мали б бути заповненими. У наданій Банком Заяві ці розділи просто не заповнені.

Отже, достовірно встановити, яку картку було їй видано Банком та на яких умовах, з яким кредитним лімітом, з наданої Заяви неможливо.

Даний договір не містить в собі розміру кредитного ліміту, який був їй наданий, умов погашення кредиту, розмірів відсоткових ставок та інших істотних умов ерудитного договору, що є порушенням ст. 1054 ЦК України.

ОСОБА_1 була підписана лише Заява б/н від 19 вересня 2012 року. Більше жодних документів із Банком вона не підписувала. Про розмір кредитного ліміту, про те, що він змінювався з 2012 року з 300 грн. 00 коп. до 9000 грн. 00 коп., про розмір відсоткової ставки та її зміну вона дізналася із позову та доданих до нього документів. При підписанні Заяви б/н від 19 вересня 2012 року ці умови їй не надавалися.

Тому, вона вважає, що кредитний договір, оформлений у вигляді Заяви б/н від 19 вересня 2012 року є нікчемним, через недодержання письмової форми в силу ст. 1055 ЦК україни.

ОСОБА_1 посилається на те, що кредитний договір б/н від 19 вересня 2012 року є недійсним, оскільки він суперечить ч. 2 абз 1 та 4 ч. 4 п. 4 ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1054, ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України, а також є нікчемним в силу ст. 1055 ЦК України.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 липня 2016 року провадження по справі відкрито.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 серпня 2016 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідачем ОСОБА_1 подано до суду зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 листопада 2016 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк “Приват Банк” про визнання кредитного договору нікчемним та недійсним, застосування наслідків недійсності кредитного договору та стягнення сплачених грошових коштів до спільного розгляду з позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, об’єднано їх в одне провадження.

Відповідачем ОСОБА_1 заявлено про відвід головуючому судді Полєхіну А.Ю. по даній цивільній справі.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13 квітня 2018 року провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк “Приват Банк” про визнання кредитного договору нікчемним та недійсним, застосування наслідків недійсності кредитного договору та стягнення сплачених грошових коштів – зупинено на час розгляду відводу іншим суддею. Справу передано для вирішення питання про авторозподіл заяви про відвід.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 квітня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Харківського районного суду Харківської області Полєхіна А.Ю. по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк “Приват Банк” про визнання кредитного договору нікчемним та недійсним, застосування наслідків недійсності кредитного договору та стягнення сплачених грошових коштів – відмовлено.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20 квітня 2018 року відновлено провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк “Приват Банк” про визнання кредитного договору нікчемним та недійсним, застосування наслідків недійсності кредитного договору та стягнення сплачених грошових коштів.

Представник позивача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, в судове засідання не з’явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі /а.с. 53/.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 представник позивача заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на наступне.

ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписала заяву №б/н від 19 вересня 2012 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 300 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв’язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача ПАТ КБ «Приват Банк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг.

Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

ОСОБА_1 було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомилась та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованому на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що Відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

Підписавши заяву ОСОБА_2 та клієнт приєднуються і зобов’язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку – Договорі банківського обслуговування в цілому.

Заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг.

В даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії.

На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг відповідачу було відкрито картковий рахунок №5211537304541696 – ключем до карткового рахунку є пластикова Картка, яку отримав відповідач та мобільний телефон який вказав відповідач.

Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору.

Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов’язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення відповідача з умовами кредитування є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів).

Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.

Позивач зазначає, що ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини.

Підписавши Анкету-Заяву відповідач підтвердила, що вона була ознайомлена з умовами кредитування та погодилася з ними, що засвідчила власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту Відповідач прийняла умови договору та погодилася з ними.

В заяві – анкеті клієнта, зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак, умовами договору визначено, що ОСОБА_2 має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт.

Банком неодноразово було змінено кредитний ліміт, в тому числі 07 червня 2014 року встановлено у розмірі 9000,00 грн.

Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту – як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН – коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через РОS – термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові.

Позивач зазначає, що сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору.

Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

Сторони погодили положення кредитного договору в тих межах, які сторони бажали викласти у самому договорі.

Звинувачення відповідача, що ОСОБА_2 пропонує несправедливі умови кредитування є безпідставними, адже сторони досягли згоди щодо всіх умов, що засвідчили власними підписами.

Доказів, що відповідач, не мав можливості прочитати договір перед його укладенням до суду не надано.

Окрім того, відповідач протягом тривалого часу належним чином виконувала зобов’язання за кредитним договором, що свідчить про згоду з вказаними умовами.

Також, позивач просить застосувати строк позовної давності, посилаючись на те, що кредит укладений 19 вересня 2012 року, а зустрічний позов до Банку відповідач подала лише у 2016 році. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Таким чином, позивач зазначає, що відповідач пропустив строки позовної давності.

Тому просять відмовити в задоволенні зустрічного позову.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» заперечувала. Зустрічний позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_1, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Як вбачається зі змісту анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку, між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_2 «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 19 вересня 2012 був укладений кредитний договір. Заява ОСОБА_1 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та тарифи банку, які викладені на банківському сайті є по суті кредитним договором, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Зі змісту зазначеного кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 підтвердила своїм особистим підписом, що ознайомилася і згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг.

У вказаній письмовій заяві та Умовах та правилах надання банківських послуг визначені всі суттєві умови кредитного договору щодо виду банківських послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов'язань та інші.

Як вбачається зі змісту вищевказаного кредитного договору, свої зобов'язання банк перед відповідачем виконав.

Відповідно до п.2.1.1.2.1 та 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, датою укладення договору є дата отримання карти, яка зазначена у заяві. Клієнт надає свою згоду на те, щоб кредитний ліміт встановлювався за рішенням банку та Клієнт дає право банку в любий момент змінити (зменшити, збільшити та анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника відносно будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком.

Погашення кредиту передбачено п. 2.1.1.12.3 Умов та правил надання банківських послуг, а саме поповнення карткового рахунку здійснюється клієнтом шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку, а так само шляхом договірного списання коштів з інших рахунків Клієнта на підставі доручення Клієнта.

Згідно до п. 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами банку.

Судом встановлено, що відповідачем не в повному обсязі сплачувалися сума кредиту та проценти за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на 23 травня 2016 року за нею утворилася заборгованість по кредиту у розмірі 9260 грн. 99 коп. та заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 2918 грн. 00 коп. /а.с. 9/.

Таким чином, відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, відповідач зобов'язався погашати заборгованість по кредиту, процентам за користування кредитом, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, позичальник зобов'язується на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за вищевказаним кредитним договором, здійсненого позивачем, за відповідачем станом на 23 травня 2016 року були також нараховані заборгованості за пенею у розмірі 3845,47 гривень та штрафом у розмірі 800 грн. 00 коп, а також штраф за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором у розмірі 500,00 гривень фіксована частина та 712,23 гривень - процентна складова.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, штраф і пеня нараховані за одні і ті ж порушення, а тому суд вважає, що вимоги про стягнення з боржника одночасно штрафу й пені є подвійною цивільно-правовою відповідальністю.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року № 6-1374цс17.

За таких обставин, правові підстави до стягнення штрафу у вигляді 500,00 гривень фіксована частина та 712,23 гривень - процентна складова, відсутні.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором б/н від 19 вересня 2012 року, яка підлягає стягненню з відповідача складає 14244,58 гривень.

Згідно платіжного доручення № ВОJ62В12QX від 22 червня 2016 року при пред'явленні позову до суду були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 14244,58 гривень, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1269,96 гривень.

Що стосується зустрічного позову, то судом встановлено, що 19 вересня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту, за яким банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а позичальник зобов’язався повернути кредит та сплатити проценти в розмірі та умовах, визначених цим договором.

В силу вимог ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

П. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).

Рішенням Конституційного Суду України №15-рп/2011, справа №1-26/2011 від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року N 1023-XII (1023-12) з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (254к/96-ВР) треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Дане рішення було опубліковане в Офіційному віснику України 28 листопада 2011 року.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 могла довідатися про порушення свого права, як споживача при укладенні нею правочину 19 вересня 2012 року.

З позовом про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору недійсним з підстав істотного дисбалансу прав та обов'язків, ненадання споживачу інформації, достатньої для прийняття зваженого рішення, ОСОБА_1 звернулася 07 листопада 2016 року, пропустивши строк позовної давності, про застосування якої заявлено банком (а.с.98). Відповідач належними та допустимими доказами не довела, що пропустила позовну давність з поважних причин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку із спливом строків давності звернення до суду.

Крім цього, доводи ОСОБА_1 спростовуються статтею 215 ЦК України відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626–628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов’язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Судом встановлено, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 документи, які передували укладенню кредитного договору. Зважаючи на те, що в момент укладення договору кредиту позичальник ніяких зауважень щодо його змісту чи умов повернення кредиту не висловлювала, ніяких доказів з цього приводу суду не надала, її твердження про несправедливість умов договору не заслуговують уваги.

Вищевикладене спростовує доводи ОСОБА_1 щодо наявності підстав для визнання недійсними та нікчемним договору споживчого кредиту та застосування наслідків недійсності кредитного договору.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 19 вересня 2012 року в сумі 14244 (чотирнадцять тисяч двісті сорок чотири) гривні 58 (п’ятдесят вісім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 1269 (одна тисяча двісті шістдесят дев’ять) гривень 96 (дев’яносто шість) копійок.

В задоволенні позову в частині стягнення суми штрафу за кредитним договором б/н від 19 вересня 2012 року в сумі 500 (п’ятсот) гривень (фіксована частина) та 712 (сімсот дванадцять) гривень 23 (двадцять три) копійки (процентна складова) – відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк “Приват Банк” про визнання кредитного договору нікчемним та недійсним, застосування наслідків недійсності кредитного договору та стягнення сплачених грошових коштів – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111, МФО №305299, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серії МТ №067352, виданий Харківським РВ УМВС України в Харківській області 5 серпня 2009 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вулиця Тургенєва, буд. 26.

Повне судове рішення складено 18 травня 2018 року.

Суддя А.Ю. Полєхін