Постанова № 75211306, 05.07.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 766/1708/18 Головуючий у І інстанції Дорошинська В.Е.

Номер провадження 22-ц/791/861/18 Доповідач Семиженко Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Семиженка Г.В.,

суддів: Базіль Л.В.,

Бугрика В.В.,

розглянувши у місті Херсоні у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Дорошинської В.Е. від 28 березня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Херсонського обласного центру народної творчості про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки в проведені остаточного розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

у лютому 2018 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що з вересня 2002 року працювала на посаді директора у відповідача, рішенням Херсонської обласної ради від 13 листопада 2013 року була звільнена з вказаної посади на підставі п. 1) ст. 41 КЗпП України, рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 28 лютого 2014 року була поновлена на посаді директора з 25 листопада 2013 року, рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 24 червня 2015 року у справі № 668/16999/14 задоволено її позовні вимоги до відповідача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25 листопада 2013 року по 28 лютого 2014 року та за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі з 28 лютого 2014 року по 28 квітня 2015 року, рішенням Херсонської обласної ради від 05 червня 2015 року № 1287 позивачку було поновлено на роботі та рішенням № 1288 звільнено з посади директора на підставі п. 3) ст. 40 КЗпП України, рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 09 вересня 2015 року у справі № 668/8155/15-ц її було поновлено на посаді директора, однак до роботи вона приступила лише 16 вересня 2016 року на підставі рішення Херсонської обласної ради № 205 від 09 вересня 2016 року, наказом відповідача № 71-к від 24 листопада 2016 року позивачку звільнено з посади директора на підставі п. 9) ст. 36 КЗпП України, при розрахунку їй були виплачені заробітна плата, премія і компенсація за невикористану відпустку за період з 16 вересня 2016 року по 25 листопада 2016 року, проте вона вважає, що має право отримання компенсації за відпустку за період з 29 квітня 2015 року по 15 вересня 2016 року за час вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, яку відповідач не нарахував та не виплатив, у позові просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористану відпустку за період з 29 квітня 2015 року по 15 вересня 2016 року у розмірі 6956,40 гривні та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 29 вересня 2017 року по 31 січня 2018 року у розмірі 17518,50 гривні.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2018 року позовні вимоги задоволено, ухвалено стягнути з Херсонського обласного центру народної творчості на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористану відпустку за період з 29 квітня 2015 року по 15 вересня 2016 року у розмірі 6956,40 гривні без утримання податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору; стягнути з Херсонського обласного центру народної творчості на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 29 вересня 2017 року по 31 січня 2018 року у розмірі 17518,50 гривні без утримання податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з посиланням на незаконність та необґрунтованість рішення суду просила його в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку змінити, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 01 лютого 2018 року по 28 квітня 2018 року у розмірі 11679 гривень, в уточненнях до апеляційної скарги, які в порушення вимог ст. ст. 354, 364 ЦПК України були подані з пропуском строку та без доказів надсилання їх відповідачу, просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 01 лютого 2018 року по 25 травня 2018 року у сумі 14793,40 гривні, в обґрунтування скарги покликалася на те, що рішенням суду першої інстанції було задоволено позовні вимоги у повному обсязі, однак розрахунки було здійснено на день подачі позовної заяви, тобто на 31 січня 2018 року, рішення суду першої інстанції проголошено 28 березня 2018 року, тому сума стягнення повинна була збільшитися.

У відзиві на апеляційну скаргу Херсонський обласний центр народної творчості вважав її такою, що задоволенню не підлягає.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Рішення в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку не оскаржується та судом апеляційної інстанції не перевіряється.

З матеріалів справи вбачається, що 24 листопада 2016 року наказом № 71-к Херсонського обласного центру народної творчості ОСОБА_2 було звільнено з посади директора на підставі п. 9) ч. 1 ст. 36 КЗпП України із зазначенням провідному спеціалісту з кадрової роботи оформити звільнення згідно ст. 47 КЗпП України, сторонами у справі не заперечується того факту, що при звільненні позивачки їй не було нараховано компенсацію за відпустку за вказаний у позові період вимушеного прогулу у заявленому до стягнення розмірі, отже відповідачем було порушено вимоги ст. 116 КЗпП України, наслідки такого порушення передбачені ст. 117 цього Кодексу, за якою у в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

При ухваленні рішення у справі судом першої інстанції зазначені роз'яснення до уваги прийнято не було, апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню, разом з тим, за положеннями норм процесуального права, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду на момент його ухвалення та не може вирішувати вимоги щодо обставин, які виникли після ухвалення рішення у справі судом першої інстанції, вимоги апеляційної скарги щодо таких обставин не можуть бути задоволені.

За приведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду відповідній зміні із збільшенням суми стягнення середнього заробітку на час ухвалення рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 381 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2018 року в частині періоду та розміру стягнення середнього заробітку з Херсонського обласного центру народної творчості на користь ОСОБА_2 за час затримки остаточного розрахунку змінити, період стягнення з 29 вересня 2017 року по 31 січня 2018 року змінити на період з 29 вересня 2017 року по 28 березня 2018 року, суму стягнення з 17518,5 гривні збільшити до 24721 гривні.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, на неї протягом тридцяти днів з 12 липня 2018 року, - дня складення повної постанови, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Г.В. Семиженко

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.В. Базіль

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Бугрик