Ухвала суду № 75210571, 10.07.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2321/16-к

Номер провадження 1-кп/623/42/2018

У Х В А Л А

іменем України

10 липня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гуренко М.О.,

за участю секретаря Лисенко О.В.,

прокурора Красиля І.І.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, по кримінальному провадженню №12016220000000746 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.309, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.309, ч.3 ст.15, ч. 3 ст.185 КК України.

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що у невстановлений час та місці, без передбаченого законом дозволу незаконно придбав вогнепальну зброю та бойові припаси, а саме дві реактивні протитанкові гранати РПГ-22, дві реактивні протитанкові гранати РПГ-26, два корпуси ручної осколкової гранати Ф-1, один підривач ручних гранат типу УЗРГМ-2, 148 патронів, які є боєприпасами - бойовими проміжними патронами калібру 5,45 мм (5,45x39) до нарізної бойової зброї відповідного калібру і типорозміру патронника (автомати, кулемети системи Калашникова та іншої зброї), 65 патронів, які є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї - бойовими пістолетними патронами калібру 9 мм (9x18ПМ), в подальшому незаконно зберігав вказані предмети за місцем свого фактичного мешкання в орендованому ним з сім'єю будинку за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, пров. Липовий, буд. 11.

Крім того, згідно обвинувального акту ОСОБА_2, продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи умисел, направлений на незаконне виготовлення та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту, реалізуючи його, у невстановлений судом час та обставинах придбав рослину, яку висушив, та з якої незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, загальна маса якого у перерахунку на суху речовину становить 2167,4353 грама, що є великим розміром, який ОСОБА_2 незаконно зберігав за місцем свого фактичного мешкання в орендованому ним з сім’єю будинку за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, пров. Липовий, буд. 11, без мети збуту, для особистого вживання.

Крім того, згідно обвинувального акту ОСОБА_2, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, 25.09.2017, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проник до погребу, розташованому на території домоволодіння за адресою: м. Ізюм, вул. Ентузіастів, 100/2, намагався викрасти консервацію, але з причин, що не залежали від його волі, не зміг вчинити усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був затриманий власником домоволодіння ОСОБА_3

10 липня 2018 року до Ізюмського міськрайонного суду надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою у зв’язку з існуванням ризиків, передбачених п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні 3 злочинів, два з яких, передбачені ч.1 ст.263, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України є тяжкими злочинами, останній з яких ОСОБА_2 вчинено в період перебування під цілодобовим домашнім арештом, довіру не виправдав та повторно підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, що дає підстави вважати про існування ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: перебуваючи на свободі обвинувачений ОСОБА_2 буде переховуватись від суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів.

Захисник та обвинувачений проти цього клопотання заперечували.

Згідно ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

У ході досудового розслідування за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.309 КК України слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У ході судового розгляду ухвалою Ізюмського міськрайонного суду від 27.10.2016 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 змінено на цілодобовий домашній арешт.

ОСОБА_2 обвинувачується ще й у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, тобто незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна з проникненням у сховище.

У подальшому, під час судового розгляду, ухвалою Ізюмського міськрайонного суду від 10.11.2017 клопотання прокурора задоволено та запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно ОСОБА_2 змінено на тримання під вартою.

Надалі, ухвалою Ізюмського міськрайонного суду від 22.01.2018 в рамках кримінального провадження №12016220000000746 обвинуваченому ОСОБА_2 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

У ході судового розгляду ухвалою Ізюмського міськрайонного суду від 15.02.2018 кримінальні провадження №12017220320001152 та №12016220000000746 об'єднані в одне провадження за номером останнього.

Таким чином, у сукупності ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.309, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

18.05.2018 Ізюмським міськрайонним судом запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_2 змінено на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду до 17 липня 2018 року включно.

Так, згідно нового обвинувачення, яке перебуває на розгляді в Ізюмському міськрайонному суді, ОСОБА_2, відносно якого діє вказаний вище запобіжний захід, належних висновків для себе не зробив на шлях виправлення не став, довіру не виправдав та повторно, 31.03.2018, приблизно о 17 годині 45 хвилин, перебуваючи біля магазину «Березка», розташованого по вул. Леваневського 12/1 у м. Ізюм Харківської області, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, помітив велосипед марки «CORAX», який належить потерпілому ОСОБА_4 та який був залишений останнім біля приміщення вказаного магазину. У ОСОБА_2 виник злочинний умисел на таємне заволодіння чужим майном, після чого, впевнившись, що за його діями ніхто не слідкує, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, сів на велосипед марки «CORAX» та почав рухатись. В цей момент, потерпілий ОСОБА_4, зі скляної двері магазину помітив, як ОСОБА_2 намагається заволодіти належним йому майном, а саме: велосипедом марки «CORAX», розуміючи, що відносно його майна вчиняються злочинні дії, вибіг з приміщення магазину та почав кричати ОСОБА_2, щоб той припинив свої протиправні дії. Однак, ОСОБА_2, розуміючи, що його злочинні дії, спрямовані на таємне заволодіння чужим майном, викриті потерпілим, з метою доведення злочину до кінця, продовжив їх вчиняти, а саме: на вказаному велосипеді з місця скоєння злочину втік, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 обвинувачується ще й у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, що таож знаходиться на розгляді в Ізюмському сіськрайонному суді.

Про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, ОСОБА_2 повідомлено 31.03.2018 в рамках кримінального провадження №12018220320000309.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_2 систематично порушував умови цілодобового домашнього арешту та 26.03.2018, 31.03.2018, 08.04.2018, 11.04.2018, 13.04.2018, 02.05.2018 був відсутній за місцем мешкання у ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відповідними повідомленнями Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області.

Дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше є також однією з обставин, що враховується при обранні запобіжного заходу відповідно до п.9 ч.1 ст.178 КПК України.

Відповідно до листа від ВССУ від 04.04.2013 року № 511-550/0/4-13 судді, суду слід мати на увазі, що перелік обставин, які слід враховувати при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, не є вичерпним та підлягає розширеному тлумаченню з огляду на фактичні обставини, встановлені у кримінальному провадженні.

Поміж тим, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 липня 2017 року запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло був продовжений.

Крім наявної нової підозри й очевидного невиконання цілодобового домашнього арешту про, що й підтверджує сам обвинувачений, він також не прибув до судового засідання призначеного на 09 жовтня 2017 року, посилаючись на те, що він був у лікаря. Однак суд про своє неприбуття не повідомив, госпіталізований не був.

Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). Будь-яка стороння особа може бути переконаною в тому, що ця особа причетна до даного кримінального провадження.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання обвинуваченого ОСОБА_2 винним, у сукупності із даними про особу обвинуваченого, з огляду на вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків кримінальних правопорушень, враховуючи можливість перешкоджання кримінальному провадженню, спростовує доводи про відсутність ризиків.

Відповідно до п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного «Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод», в даному випадку ОСОБА_2 обвинувачуються у скоєнні тяжких злочинів, в цьому полягає суспільний інтерес, що виправдовує відповідний відступ. Враховуючи покарання, яке передбачено за вказане правопорушення існує ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду, окрім того, існує ризик можливого впливу на потерпілих та свідків, допит яких ще не проведено.

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк» проти України).

Також необхідно врахувати практику ЄСПЛ, викладену в рішенні «Харченко проти України», а саме те, що превалюється суспільний інтерес, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З практики ЄСПЛ вбачаються підстави для відмови в звільненні особи з-під варти, а саме ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд - рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя - рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року.

Також суд звертає увагу на той факт, що всі свідки за даним кримінальним провадженням не допитані, докази сторони обвинувачення та захисту в повному об’ємі не досліджені.

Таким чином судом встановлено, що в порушення вимог ухвал суду щодо заборони залишати вказане місце постійного проживання ОСОБА_2 25.09.2017 без дозволу слідчого, прокурора або суду перебував за адресою: вул. Ентузіастів, 100/2, м. Ізюм, Харківської області, що підтверджується листом Ізюмського ВП ГУ НП в Харківській області №10960/119-81/02-07-2017 від 25.09.2017.

Одночасно ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України та ч.2 ст.186 КК України під час перебування під домашнім арештом.

Одночасно беручи до уваги те, що ОСОБА_2 порушив умови запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, встановленого ухвалою Ізюмського міськрайонного суду від 27.10.2016, був відсутній за місцем мешкання у ІНФОРМАЦІЯ_3, 26.03.2018, 31.03.2018, 08.04.2018, 11.04.2018, 13.04.2018, 02.05.2018, що підтверджується відповідними повідомленнями Ізюмського ВП ГУ НП в Харківській області за даними, викладеними в обвинувальному акті, та вчинив нове кримінальне порушення, що віднесені до категорії тяжких злочинів, обвинувачується у вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.309, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, два з яких є тяжкими злочинами, у зв’язку з чим наявні ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: перебуваючи на свободі обвинувачений ОСОБА_2 буде переховуватися від суду; незаконно впливатиме на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинить інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, оцінюючи суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_2 та ймовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому, суд вважає, що ОСОБА_2 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк два місяці.

Керуючись ст.7, 8, 12, 28, 177, 178, 197, 331, 369-372 КПК України, ст.5, 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», рішеннями ЄСПЛ «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Мюррей проти Об'єднаного Королівства», «Летельє проти Франції», «Ілійков проти Болгарії», «Волосюк проти України», «Штегмюллер проти Австрії», «Вемгофф проти Німеччини», суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити на 60 діб, до 07 вересня 2018 року включно.

При внесенні суми застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 147280 (сто сорок сім тисяч двісті вісімдесят) гривень, яка визначена ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18.05.2018, яку можливо внести на депозитний рахунок: р/р № 37318098006674, отримувач коштів - ТУ ДСА України у Харківській області, банк отримувача - ДКС України, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава, справа № 623/2321/16-к; провадження № 1-кп/623/42/2018 від ОСОБА_2 або його рідних, ОСОБА_2 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_2 наступні обов’язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та\або місця роботи;

4) носити електронний засіб контролю.

Роз’яснити обвинуваченому ОСОБА_2 наслідки невиконання покладених зобов’язань. У разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим, не з’явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Ухвала підлягає негайному виконанню, остаточна й оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на остаточне рішення суду.

Суддя М.О. Гуренко