Постанова № 75209886, 03.07.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/11313/16-ц

Провадження № 22-ц/787/817/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів: Бондаренко Н. В., Шеремет А. М.,

секретар судового засідання Москалик Т. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - Державна установа «Городищенська виправна колонія № 96»

Міністерства юстиції України

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 лютого 2018 року у складі судді Бердія М.А., ухвалене в м. Рівне о 10 год. 04 хв., відомості про дату виготовлення повного тексту рішення відсутні,

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Державної установи «Городищенська виправна колонія № 96» Міністерства юстиції України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила визнати незаконними та скасувати накази по установі №45 о/с від 29.04.2016р. «Про покарання ОСОБА_1», №1 о/с-16 від 06.05.2016 «Про покарання завідувача канцелярії ОСОБА_1 за неналежне виконання функціональних обов'язків», №3 о/с-16 від 10.05.2016 «Про реалізацію наказу Городищенської виправної колонії (№96) від 06. 05.2016 №1 о/с-16», № 16 о/с-16 від 10.08.2016 року «Про покарання», № 71 о/с від 10.08.2016 «По особовому складу», поновити на роботі на посаді завідувача канцелярії Городищенської виправної колонії державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№96) з 10 серпня 2016 року, зобов'язати відповідача виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 63462,87 грн., починаючи з 10 серпня 2016 року по день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 лютого 2018 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу вмотивовано тим, що оскільки накази видані у відповідності до вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги про поновлення на роботі на посаді завідувача канцелярії Городищенської виправної колонії державної пенітенціарної служби України в Рівненській області №96 з 10 серпня 2016 року, зобов'язання відповідача виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 10 серпня 2016 року по день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі до задоволення не підлягають. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди обґрунтовано тим, що позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів заподіяння їй моральної шкоди та обґрунтування розміру компенсації такої шкоди, у зв'язку з чим такі вимоги є необґрунтованими, недоведеними та безпідставними.

В частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди рішення суду першої інстанції не оскаржене, а тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що з часу поновлення її на роботі у 2012 році відповідач штучно створив підстави для повторного звільнення з посади: згідно із наказом №45 о/с від 29.04.2016 року їй оголошено догану за надання до суду для огляду журналів вхідної та вихідної кореспонденції, на що дозвіл начальника установи не надавався. Додає, що відповідно до п.п. 4.2.2 - 402.14 наказу Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015 р. визначено перелік документів, які формуються у справи, і з якого вбачається, що журнали вхідної та вихідної кореспонденції не є справами і витребовувались справи не позивачем, а судом. Зазначає, що наказом №3 о/с-16 від 10.05.2016 р. їй оголошена догана за порушення функціональних обов'язків, а саме: ненадання керівнику установи документів, які надійшли електронною поштою з управління ДПтС 07.04.2016 року за вихідними №№ 19/18/1697 та 19/18/1698, попри те, що посадова інструкція завідувача канцелярії, затверджена начальником установи 01.10.2015 року, не передбачає обов'язку завідувача працювати за комп'ютером та приймати електронну пошту. Заперечує правомірність накладення дисциплінарного стягнення наказом №16 о/с -16 від 10.08.2016 року у вигляді звільнення за неналежне виконання функціональних обов'язків, що виразилось у втраті та підміні службової документації. Звертає увагу на те, що місцевим судом залишено поза увагою пропуск строків, передбачених ст. 148 КЗпП України для застосування дисциплінарного стягнення. Вказує, що місцевим судом неправомірно зазначено у оскаржуваному рішенні про пропуск нею строків оскарження наказів відповідача, та доводить, що про порушення своїх трудових прав дізналась 10 серпня 2016 року - після звільнення з роботи, адже саме ці накази про застосування дисциплінарних стягнень і стали підставою для видачі наказу про звільнення. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні не знайшли відображення мотиви відхилення судом її доводів та доказів на їх підтвердження, зокрема щодо пропуску строку застосування дисциплінарного стягнення згідно наказу від 10.08.2016р.. Стверджує, що про факт «пропажі» Журналу № 756 «Обліку наказів, вказівок, рішень колегії» керівнику було відомо з вересня 2015 року, що підтверджується доповідною спеціаліста відділу по роботі з персоналом ОСОБА_2, на ім'я начальника установи Луцука Ю.Ю. та резолюцією останнього, проте дисциплінарне стягнення було накладено лише 10.08.2016 року, що грубо порушує ст.. 148 КЗпП України. Зазначає, що чинним трудовим законодавством не передбачено такої процедури звільнення працівника з роботи як винесення двох самостійних наказів про звільнення, а тому вважає накази № 16 о/с та № 71/ОС-16 від 10.08.2016р. незаконними. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві позивач вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, ухваленим на підставі всебічно з'ясованих обставин справи та просить залишити його без змін.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що позивач була поновлена на роботі наказом №61від 19.10.2012 року на підставі рішення Рівненського міського суду від 08.10.2012 по справі №1715/9101/12.

Наказом №45 о/с від 29.04.2016 «Про покарання ОСОБА_1» позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання посадових обов'язків, а саме - надання в суд для огляду журнали вхідної та вихідної кореспонденції, без дозволу начальника установи.

Відповідно до п. 255 постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. №1242 «Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади», пункту 14, загальних положень пункт 5, глави 3, розділу ІV наказу Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року №1000/5 та п. 4.3.4. наказу ДПтС України від 29.02.2012 року №109 видача справ у тимчасове користування працівникам структурних підрозділів установи здійснюється з дозволу керівника структурного підрозділу, в якому було сформовано справу, іншим установам - з письмового дозволу керівника установи.

Судом також встановлено, що завідувач канцелярії ОСОБА_1, до функціональних обов'язків якої безпосередньо входить контроль за дотриманням документообігу в установі та виконання вимог п. 1.6. наказу ДПтС України від 29.02.2012 року №109, під час провадження справи за її позовом, звернулася до Рівненського міського суду з клопотанням від 28 березня 2016 року про витребування у відповідача наступних доказів: оригінали договорів, журнали реєстрації договорів, штатний розпис, подання на засідання балансової комісії щодо зняття з неї надбавки за високі досягнення в праці, наказ ГВК (№96) від 01.07.2015 №159, журнали вхідної та вихідної кореспонденції за 2015-2016 роки, Наказ ДДУПВП від 23.11.2007 №305, наказ ДПтС України від 29.02.2012 № 109 і сама надала документи до суду без дозволу керівника установи.

З огляду на такі встановлені судом та не спростовані належними та достовірними доказами обставини, а також зазначені положення локальних нормативних актів, суд вважає, що наказ №45 о/с від 29.04.2016 року винесений відповідачем з дотриманням вимог трудового законодавства щодо застосування дисциплінарного стягнення до позивачки.

Наказом №1 о/с-16 від 06.05.2016 «Про покарання завідувача канцелярії ОСОБА_1 за неналежне виконання функціональних обов'язків», №3 о/с-16 від 10.05.2016 «Про реалізацію наказу Городищенської виправної колонії (№96) від 06.05.2016 №1 о/с-16», питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відкладене до виходу останньої з відпустки, а наказом від 10 травня 2016 року оголошено догану.

Згідно п. 2.2 та п.2.3 Посадової інструкції завідувача канцелярії №59 від 01.10.2015 року затвердженої начальником Городищенської виправної колонії УДПтС України в Рівненській області (№96), завідувач канцелярії організовує документообіг установи: облік вхідної вихідної кореспонденції; формування справ їх зберігання, перегляд, знищення, готує документи, що надійшли до установи, для подання їх на доповідь начальнику установи, першому заступнику начальника установи, заступникам начальника установи. Згідно п. 2.7. здійснює контроль за виконанням у встановленні строки доручень вказівок, вимог керівництва управління ДПтС України в Рівненській області, Головного управління юстиції України, Прокуратури, обласної Державної адміністрації в Рівненській області та інших органів, відомств.

Відповідно до п. 4 Посадової інструкції завідувача канцелярії №59 від 01.10.2015 року затвердженої начальником Городищенської виправної колонії УДПтС України в Рівненській області (№96) завідувач канцелярії несе відповідальність: за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, що передбачені цією інструкцією; за недостовірність даних, які подаються керівництву установи; за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, інструкції з охорони праці, протипожежної безпеки і виробничої санітарії; за порушення дисципліни та законності, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності.

Таким чином, посилання апеляційної скарги на неправомірність вжитих заходів дисциплінарного стягнення у зв'язку з огляду на те, шо передача журналів реєстрації та ведення обліку електронної пошти не було передбачено посадовою інструкцією, апеляційним судом відхиляються.

Судом встановлено, що 07 квітня 2016 року до Городищенської виправної колонії (№96) з управління ДПтС України в Рівненській області на електронну пошту були надіслані два документи від 07.04.2016 року за вихідними номерами 19/18/1697 та 19/18/1698 з інформацією про час проведення тижневої оперативної наради керівного складу управління в селекторному режимі та перелік питань, що будуть розглядатись на відповідній нараді. Ці документи позивачка не передала на реєстрацію та не повідомила про них керівництво. Більш того, на оперативній нараді керівного складу установи від 12.04.2016 року вона підтвердила, що таких документів до установи не надходило. Поруч із цим, зазначені документи були направлені на особисту електронну пошту старшого інспектора групи контрольно-аналітичної роботи Ковальчук О.В., про що вона повідомила того ж дня доповіла начальнику установи.

Покликання апеляційної скарги на те, що такі документи не надходити на адресу установи спростовуються доказами по справі, зокрема скріншотом робочого вікна, з якого видно надходження трьох документів: №19/18/1698 від 07.04.2016 року, №19/18/1697 від 07.04.2016 року та № 15/1-59/163 від 07.04.2016 року, останній яких завідувач канцелярії роздрукувала та зареєструвала в день надходження, що підтверджує її підпис у відповідному журналі, а тому вони апеляційним судом відхиляються.

Що стосується доводів позивачки про дотримання строків звернення до суду, то вони апеляційним судом до уваги не беруться з міркувань невідповідності вимогам закону та обставинам справи. Так, відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Такий пропуск має місце з боку позивачки, адже до суду вона звернулась лише 07 вересня 2016 року, тоді як строк оскарження наказу № 1 о/с-16 від 06.05.2016 року - 10 серпня 2016 року, а наказу № 3 о/с-16 від 10.05.2016р. - 10 серпня 2018 року.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що відповідачем штучно створені умови для її повторно звільнення не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Відповідно до п. 3.3 та 3.4. Посадової інструкції завідувача канцелярії №59 від 01.10.2015 року затвердженої начальником Городищенської виправної колонії УДПтС України в Рівненській області (№96), завідувач канцелярії порушує перед начальником установи питання про призначення службового розслідування за фактами: втрат службових документів, порушень виконавчої дисципліни працівниками установи та притягнення винних осіб до відповідальності згідно з чинним законодавством, та брати участь у службових розслідуваннях, у встановленому порядку вимагати від працівників письмових пояснень щодо фактів втрат службових документів, причин порушення виконавчої дисципліни.

Судом встановлено, що 04.08.2016 року службою доставки «Нова пошта» на адресу АДРЕСА_1, на ім?я начальника установи Луцука Ю.Ю. надійшов пакет, що містив Журнал Городищенської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№96) за №756 «Обліку реєстрації наказів, вказівок, рішень колегії (ДПтСУ, МЮУ, інші інстанції)», який був знайдений третіми особами та таким чином повернутий в установу. У зв'язку з такими обставинами керівництвом було проведено перевірку, в ході якої виявлено ряд порушень з боку позивачки, зокрема, значну кількість вхідних номерів зареєстрованих наказів, які не співпадають, відсутні підписи осіб, які отримали вхідні документи (накази).

Статтею 139 КЗпП України передбачено обов'язок працівників працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, відповідно до вимог ст. 147 КЗпП України, є порушення трудової дисципліни.

Згідно п. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, порушення трудової дисципліни, за яке передбачається стягнення, визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.

Відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Статтею 143 КЗпП України передбачено, що до працівника може бути застосовано тільки одне з таких заходів стягнення: 1) догана, 2) звільнення.

Виходячи з того, що підставою для звільнення позивачки, яке оформлене наказом від 10.08.2016 №71 о/с-16 «По особовому складу», була наявність непогашеного дисциплінарного стягнення у вигляді догани та порушення трудової дисципліни та неналежне виконання посадових обов'язків позивачем, що виразилось у втраті та підмінні службової документації, такий наказ виданий відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства, є правомірним. У зв'язку з цим позовні вимоги про поновлення на роботі на посаді завідувача канцелярії Городищенської виправної колонії державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№96) з 10 серпня 2016 року, а також похідна від неї вимога про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу з 10 серпня 2016 року по день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі не підлягають до задоволення.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 лютого 2018 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текс постанови буде складено 09 липня 2018 року.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н. М.

Судді: підпис Бондаренко Н. В., підпис Шеремет А. М.

Копія вірна: суддя-доповідач Ковальчук Н. М.