Постанова № 75209140, 10.07.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року

м.Суми

Справа №591/398/18

Номер провадження 22-ц/788/988/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Криворотенка В. І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»

представник відповідача - Литвиненко Олена Леонідівна

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 квітня 2018 року в складі судді Бурди Б.В., ухваленого 11.04.2018 у м. Суми

в с т а н о в и в :

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», в якому вказувала, що 13 лютого 2008 року між сторонами укладено кредитний договір № SUC4GA0000000002, за яким вона отримала кредитні грошові кошти у розмірі 60 000 доларів США на споживчі цілі, а також у розмірі 7 350 доларів США на сплату страхових платежів. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2017 року, яке набрало законної сили, визнано недійсними з моменту укладення умови пункту 8.1 вказаного кредитного договору від 13 лютого 2008 року в частині сплати позичальником винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з п. 7.2 цього договору. Зазначила, що нею було сплачено винагороди за резервування ресурсів (тобто за положенням договору що визнано судом недійсним) 305 доларів 15 центів США. За умовами договору суму коштів які вона сплачує банку мають зарахуватися в суму кредитної заборгованості, що не повернута позивачем, в порядку черговості, встановленій п. 3. 2 кредитного договору.

Посилаючись на викладене, просить застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зарахування, в порядку черговості, встановленій п. 3. 2 кредитного договору, в рахунок погашення кредитної заборгованості сплачених ОСОБА_1 платежів по винагороді за резервування ресурсів в загальному розмірі 305 доларів 15 центів США та зобов'язати ПАТ «КБ «ПриватБанк» здійснити відповідний перерахунок платежів за кредитним договором, виходячи з відсутності в складі щомісячного платежу винагороди за резервування ресурсів.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 квітня 2018 року на задоволення вказаного позову постановлено застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) провести зарахування, в порядку черговості визначеної п. 3.2 кредитного договору № SUC4GA0000000002, в рахунок погашення кредитної заборгованості сплачених ОСОБА_1 (зареєстрована: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) платежів по винагороді за резервування ресурсів в загальному розмірі 305,15 доларів США та здійснити перерахунок платежів за кредитним договором № SUC4GA0000000002, виходячи з відсутності в складі щомісячного платежу винагороди за резервування ресурсів.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «КБ ПриватБанк», з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

При цьому вказує, що суд безпідставно уважав доведеною ту обставину, що позивачкою було сплачено 305 доларів 15 центів США по винагороді за резервування ресурсів

Відзиву на апеляційну скаргу стороною позивача не направлено.

Відповідно до п. 3 розділу ХIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом і убачається з матеріалів справи, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 12 липня 2017 року, на часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання недійсними умов кредитного договору постановлено визнати недійсним з моменту укладення умови пункту 8.1 вказаного кредитного договору № SUC4GA0000000002 від 13 лютого 2008 року в частині сплати позичальником винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0, 48 % річних від суми зарезервованих ресурсів та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з п. 7.2 цього договору (а. с. 9-19)

Цим же рішенням встановлено, що 13 лютого 2008 року між позивачем та ПАТ «КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір № SUC4GA0000000002, разом із додатками №№ 1, 2, згідно з яким (п. 8.1) позивач отримала кредитні грошові кошти у розмірі 60 000 доларів США на споживчі цілі, та 7 350 доларів США на сплату страхових платежів у випадах та в порядку, передбаченому п.п. 2.1.3, 2.2.7 кредитного договору, зі сплатою відсотків за користування кредитом 12,00% на рік (1,00 на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення моніторингу згідно з п. 7.2 цього договору, зі строком користування до 13 лютого 2018 року включно.

З графіку погашення кредиту (а. с. 8) та розрахунку заборгованості за кредитним договором SUC4GA0000000002 (а. с. 20-22) слідує, що позивачкою на виконання умов договору, які визнані судом недійсними, було сплачено винагороди за резервування ресурсів на загальну суму 305 доларів 15 центів США: 17 березня 2008 року - 20 доларів 80 центів США; 15 квітня 2008 року - 24 доларів 69 центів США; 15 травня 2008 року - 23 доларів 79 центів США; 17 червня 2008 року - 24 доларів 47 центів США; 18 липня 2008 року - 23 долари 58 центів США; 11 серпня 2008 року - 24 долари 26 центів США; 10 вересня 2008 року - 24 долари 15 центів США; 10 жовтня 2008 року - 23 долари 27 центів США; 10 листопада 2008 року - 24 долари 01 цент США; 02 квітня 2009 року - 92 долари 13 центів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків йоге недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Звідси, ураховуючи, що умова п. 8.1 спірного договору, на підставі якої позивачкою сплачено 305 доларів 15 центів США, була визнана недійсною, то ці кошти в силу зазначених вище положень мають бути їй повернуті.

Разом з цим пунктом 3.2 кредитного договору визначений порядок зарахування коштів отриманих банком від позичальника на виконання умов договору.

За таких умов, суд першої інстанції вірно визнав обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності окремої частини спірного договору шляхом зарахування в порядку черговості, встановленої у п. 3.2 договору сплачених нею коштів у сумі 305 доларів 15 центів США та зобов'язання у зв'язку з цим відповідача здійснити відповідний перерахунок платежів за цим кредитним договором, виходячи з відсутності у складі щомісячного платежу винагороди за резервування ресурсів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не містять обставин, які були б підставою для зміни чи скасування оскарженого рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) і тому, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України,суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 квітня 2018 року у даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді :