Постанова № 75209074, 10.07.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 року м. Рівне

справа № 559/1151/17

провадження № 22-ц/787/972/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Гордійчук С.О., Шимківа С.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області в складі судді Жуковської О.Ю. від 22 березня 2018 року, ухваленого в 8 год. 39 хв. в м. Дубно, повний текст якого складено 27 березня 2018 року,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що проживав зі своїм братом ОСОБА_5 без реєстрації з 2008 року у будинку, який належав їм на праві спільної часткової власності за адресою: АДРЕСА_1. В кінці 2014 року його брат впав та отримав черепно-мозкову травму і потребував дорогого лікування та догляду, так як перебував в безпорадному лежачому стані. Весь догляд за ним та забезпечення медичними препаратами та засобами здійснював він, так як інших близьких родичів у них не було.

ОСОБА_5 перебував на лікуванні з 27.12.2014 року до 26.01.2015 року в нейрохірургічному відділенні Рівненської міської лікарні з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку середнього ступеня з крововиливом в шлуночкову систему і в субархаїдальній простір, гострі розлади особистості і поведінки змішаного ґенезу, гострий ерозивно-виразковий езофагіт, ерозивний гастрит, гостра виразка цибулини ДПК, ерозивний бульбіт. З 26.01.2015 року ОСОБА_5 у вкрай важкому стані перебував на лікуванні в Дубенській ЦРЛ, де ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер. Весь цей час він самостійно опікувався хворим братом, купував ліки за свій рахунок, постійно їздив, доглядав, допомагав, забезпечував всім необхідним, незважаючи на те, що у брата була ще дочка ОСОБА_4, відповідачка по справі. Вона свого батька не відвідувала, ні в дома, коли він був здоровим, ні в лікарні, не прийшла навіть на похорон та поминальний обід. Жодних коштів, ні на лікування, ні на поховання батька відповідач не дала.

Однак, після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на його майно, а саме: на 1/2 будинку з надвірними будівлями та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 18.06.2015 року ОСОБА_4 звернулася в Другу Дубенську нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

Згідно відповіді нотаріуса Другої Дубенської Державної нотаріальної контори на адвокатський запит від 19 квітня 2017 року вих. № 236/02-14, спадщину прийняла спадкоємець першої черги згідно ст. 1261 ЦК України, - дочка померлого ОСОБА_4 і їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частку 1/2 житлового будинку та земельної ділянки, що належали померлому.

Також, позивач зазначає, що на лікування брата він затратив 15 200 грн., а на поховання, церковні послуги та встановлення пам'ятника - 12837 грн., жалобний обід та поминальні робив вдома, продукти купував в крамницях та на ринку, тому документально підтвердити не може і не просить їх відшкодовувати.

Заощаджених грошей на дороге лікування та поховання у брата не було, всі витрати пов'язані з його лікуванням та похованням сплачував він. Вважає, що відповідачка, як спадкоємиця майна покійного, зобов'язана відшкодувати всі витрати, які він поніс за лікування і поховання її батька.

Просить стягнути з ОСОБА_4 кошти на лікування та поховання спадкодавця ОСОБА_5 у розмірі: 15200 грн. на лікування та 12837 грн. на поховання ОСОБА_5

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 березня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти на лікування та поховання спадкодавця ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, у розмірі: 14981 грн. на лікування та 12837 грн. на поховання. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В поданій на вказане рішення суду ОСОБА_4 покликається на його незаконність та необґрунтованість в зв'язку з порушення норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що із довідки Філії Рівненського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" від 27.09.2017 року №12-24/34 щодо руху коштів по пенсійному рахунку ОСОБА_3 та ощадної книжки "Західінкомбанк" не вбачається, що в період лікування її батька, його поховання чи встановлення пам'ятника були зняті кошти з рахунків позивача.

Наявність у ОСОБА_3 рахунків у банку не може бути доказом того, що він витрачав власні кошти на лікування та поховання спадкодавця.

На поховання її батька позивач по справі отримав допомогу в розмірі 2098 грн.

У справі відсутні докази виконання виконавчого листа, виданого Рівненським міським судом 16.04.2014 року про стягнення на користь позивача 76056,13 грн. та докази того, що за рахунок зазначених коштів проводилося лікування та поховання спадкодавця.

Вважає, що довідка Майданської сільської ради від 31.03.2017 року №124, згідно якої ОСОБА_3 похоронив брата ОСОБА_5 за власні кошти, була видана на підставі слів самого позивача, а тому не може бути належним доказом по справі.

Крім того, її батько був матеріально забезпеченою особою, мав кошти на лікування та ні від кого не потребував допомоги, так як отримував пенсію, працював у власному господарстві, виконував столярні роботи, від виконання яких отримував доходи.

Також, на праві власності у її батька була квартира АДРЕСА_1, продаж якої був здійснений позивачем за 18000 дол. США, половина яких знаходилася у нього.

Звертає увагу на те, що згідно п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" витрати на виготовлення пам'ятника і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.

Граничні розміри витрат на виготовлення пам'ятників і огорож визначені у постанові правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України "Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" від 3 жовтня 2007 року №45 та складають у Рівненській області 2500 грн.

Однак, всупереч вказаним вимогам місцевий суд стягнув з неї на користь позивача витрати на виготовлення та встановлення пам'ятника 10500 грн.

З наведених підстав ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Твердження апелянта про недоведеність ним того, що на лікування та поховання ОСОБА_5 він витрачав свої власні кошти є хибним та надуманим, так як в обґрунтування понесених ним витрат він долучив до позовної заяви копії всіх чеків та накладних.

Вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі на постанову Пленуму Верховного Суду України №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" та постанову Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України "Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" від 3 жовтня 2007 року №45, оскільки вони не мають жодного відношення до предмету спору в даній справі.

Враховуючи викладене, просить залишити скаргу ОСОБА_4 без задоволення, а рішення суду без змін.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах»ліквідовано Апеляційний суд Рівненської області та утворено Рівненський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Рівненську область, з місцезнаходженням у місті Рівному.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів»апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України(в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Рівненської області.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ГЮ №167101 від 2.02.2015 року.

Згідно довідки КЗ Дубенська ЦРЛ № 291 від 6.04.2017 року ОСОБА_5 перебував на лікуванні в Дубенській ЦРЛ з 26.12.2014 року по 27.12.2015 року. Переведений у відділення нейрохірургії Рівненської ЦМЛ, де перебував з 27.12.2014 року до 26.01.2015 року. З 26.01.2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 року перебував в неврологічному відділенні КЗ "Дубенська ЦРЛ" з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку середнього ступеня з крововиливом в шлуночкову систему і в субархаїдальній простір, мозкова кома, вторинна гіпостатична плевропневмонія. Помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Відповідно до довідки Майданської сільської ради Дубенського району, ОСОБА_3 проживає без реєстрації з березня 2008 року за адресою: АДРЕСА_1 Похоронив брата ОСОБА_5 за власні кошти.

Як зазначено у довідці № 1 від 4.05.2017, виданій Свято-Дмитрієвською православною громадою с. Майдан, ОСОБА_5 був похований за православною традицією. Про звершення чину похорону звертався брат покійного ОСОБА_3

Із матеріалів спадкової справи №126/2015, заведеної після смерті ОСОБА_5, вбачається, що спадщину прийняла дочка померлого ОСОБА_4, якій видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 будинку з надвірними будівлями та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Рівненської області.

Відповідно до частини першої статті 1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Обов'язковою умовою покладення на спадкоємців обов'язку щодо покриття витрат на поховання спадкодавця є те, що ці витрати повинні бути розумними з точки зору їхнього розміру і необхідності здійснення.

Статтею 2 Закону України від 10 липня 2003 № 1102-IV "Про поховання та похоронну справу" визначено, що поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Відповідачем не заперечується, що вона не надавала жодних коштів на лікування та поховання свого батька ОСОБА_5, а також те, що організацією поховання займався позивач.

За наведеного, встановивши, що ОСОБА_4 є єдиною спадкоємицею ОСОБА_5, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вона у відповідності до ст. 1232 ЦК України зобов'язана відшкодувати витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця, особі, якою такі витрати були зроблені.

ОСОБА_4 оспорює ту обставину, що витрати на лікування та поховання ОСОБА_5 здійснювались позивачем за рахунок його власних коштів, а не коштів померлого.

Разом з тим, на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_3 було надано докази наявності у нього коштів на рахунках у банках та відповідні фіскальні чеки, які свідчать про придбання медичних препаратів на суму 14981 грн. в період з 27.12.2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року, тобто в період коли ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні.

Зазначені у вказаних чеках препарати узгоджуються із переліком медикаментів, що призначались хворому ОСОБА_5 за період стаціонарного лікування в КЗ "Дубенська ЦРЛ" згідно довідки № 205 від 16.03.2018 року (а.с. 240-241) та переліком медикаментів, що йому призначались за період стаціонарного лікування в Центральній міській лікарні м. Рівне відповідно до довідки від 27.10.2017 року №1-10/2805 (а.с. 49-50).

Згідно квитанції ПП ОСОБА_7 позивачем було також сплачено 2337 грн. за домовину, хрест та інші необхідні поховальні атрибути (а.с. 17).

Крім того, відповідно до накладної №112 від 15.10.2015 року ОСОБА_3 сплатив 10500 грн. за пам'ятник, надгробну плиту, а також за їх оформлення, доставку та встановлення (а.с. 16).

Колегія суддів, вважає, що вказані докази в сукупності підтверджують понесення позивачем витрат на лікування та поховання ОСОБА_5, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення їх з відповідача на користь ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги про те, що наявність у ОСОБА_3 рахунків у банку за відсутності доказів зняття з них коштів в період лікування та поховання ОСОБА_5 не може бути доказом того, що позивач витрачав власні кошти на лікування та поховання спадкодавця, не заслуговують на увагу, оскільки згідно довідки Філії Рівненського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" від 27.09.2017 року №12-24/34 за період з 1.01.2014 року по 31.12.2015 року з пенсійного рахунку позивача було знято 45785 грн.

Необґрунтованими є доводи відповідача про те, що її батько був матеріально забезпеченою особою, мав кошти на лікування, так як отримував пенсію, працював у власному господарстві, виконував столярні роботи, від виконання яких отримував доходи, так як під час стаціонарного лікування ОСОБА_5 не міг отримувати доходи від праці у власному господарстві та виконання столярних робіт, а доказів отримання ним пенсії в розмірі достатньому для оплати свого лікування або наявності у нього заощаджень ОСОБА_4 не надано.

Також, не свідчить про наявність у ОСОБА_5 власних коштів, необхідних для його лікування та поховання, відчуження в 2009 році квартири, яка належала йому на праві власності, оскільки сторонами не заперечується, що кошти, які в нього залишились від продажу квартири в сумі 9000 дол. США було викрадено.

Покликання ОСОБА_4 на п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" та постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України "Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" від 3 жовтня 2007 року №45, є безпідставними, так як вказаними постановами передбачено визначення розміру відшкодування витрат на виготовлення пам'ятника і огорож, виходячи з граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості у випадку відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, що не є предметом спору в даній справі.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із, визначеним судом першої інстанції, розміром витрат на поховання, які підлягають стягненню з відповідача, виходячи з наступного.

Згідно відповіді Дубенського ОУПФУ №1305/09 від 5.07.2017 року ОСОБА_3 отримав допомогу на поховання ОСОБА_5 у розмірі 2098 грн. (а.с. 87).

Отримання вказаної допомоги на поховання позивачем не заперечується.

При ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано вказану обставину, а також те, що в розумінні статті 1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати витрати, які були фактично понесені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Таким чином, відшкодуванню ОСОБА_3 підлягають витрати на поховання з відрахуванням, отриманої ним, допомоги на поховання в розмірі 2098 грн.

Враховуючи викладене, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача коштів на поховання спадкодавця ОСОБА_5 в розмірі 12837 грн. підлягає зміні із зменшенням вказаної суми до 10739 грн.

У відповідності до ч.13 ст.141 ЦПК України підлягає зміні рішення суду і в частині розподілу судових витрат.

В зв'язку з частковим задоволенням позову (91,74%) на відповідача покладається судовий збір за його подачу в розмірі 587 грн. 14 коп. (640х91,74%), а в зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги (8,26%) на позивача покладається судовий збір за її подачу в розмірі 87 грн. 32 коп. (1057,2х8,26%).

Таким чином, з позивача на користь відповідача слід стягнути судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 499 грн. 82 коп. (587,14 - 87,32).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 березня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_3 коштів на поховання спадкодавця ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, змінити, зменшивши їх розмір з 12837 грн. до 10739 (десять тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн., а також в частині судового збору, зменшивши його розмір з 635 грн. до 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 82 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: Бондаренко Н.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.