Рішення № 75208556, 09.07.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4043/17

Провадження № 2/591/272/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - Клименко А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, 3-тя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»

про визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію права власності -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням від 05.09.2015 року №24179022 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію права власності на квартиру що знаходиться за адресою: м. Суми вул. Сумсько – Київських Дивізій будинок№1 кв.№ 33 за ТОВ «Кей-Колект». Підставою для винесення рішення по державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на квартиру за адресою: м. Суми вул. Сумсько – Київських Дивізій будинок №1 кв.№33 за ТОВ «Кей-Колект», став іпотечний договір від 02.04.2008 року, розділом 5 якого передбачено право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, у випадку невиконання умов договору. Позивач вважає, що реєстрація права власності за ТОВ «Кей-Колект» є незаконною, а тому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 05.09.2015 року, індексний номер № 24179022 прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на квартиру за адресою: м. Суми вул. Сумсько – Київських Дивізій АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки № 81808 від 02.04.2008 року.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 в письмовій заяві позов підтримав повністю, просить суд слухати справу у його відсутність, просить суд позов задоволити.

Відповідач до суду не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить підпис в повідомленні про час та дату слухання справи.

Представник 3-ї особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» ОСОБА_4 в письмовій заяві заперечення проти позову підтримав повністю, просить суд слухати справу у його відсутність, в позові просить суд відмовити. В письмових запереченнях наданих суду зазначив, що відповідач діяв правомірно згідно вимог діючого законодавства та подав клопотання про закриття провадження у справі посилаючи на те, що дана справа не підпадає під юрисдикцію загальних судів і повинна розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства є обґрунтований і підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі – Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &?и;…&?е; фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &lн;…&?л; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &lv;…&g>;». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Розглядаючи клопотання про закриття провадження у справі суд вважає що дане клопотання не підлягає задоволенню виходячи з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб»єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 КАС (у зазначеній редакції) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС (у відповідній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб»єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб»єкта владних повноважень, що виникають у зв»язку зі здійсненням суб»єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб»єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб»єктний склад. Участь суб»єкта владних повноважень є обов»язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб»єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з»ясовувати, у зв»язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З установлених судом фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третьою особою) у зв»язку з невиконанням договірних зобов»язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Судом також встановлено, що рішенням від 05.09.2015 року №24179022 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію права власності на квартиру що знаходиться за адресою: м. Суми вул. Сумсько – Київських Дивізій будинок №1 кв.№33 за ТОВ «Кей-Колект». Підставою для винесення рішення по державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на квартиру за адресою: м. Суми вул. Сумсько – Київських Дивізій будинок №1 кв.№33 за ТОВ «Кей-Колект», став іпотечний договір від 02.04.2008 року укладений між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1.

АКіБ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей Колект» відповідно до договору факторингу та договору про відступлення прав за іпотечним договором права вимоги, про що були внесені відповідні зміни в Державних реєстрах і цей факт не заперечується учасниками.

Таким чином, ТОВ «Кей Колект» набув права кредитора та іпотекодержателя за договором іпотеки 02.04.2008 року

Розділом 5. договору іпотеки від 02.04.2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 (новий кредитор ТОВ «Кей Колект»), передбачено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання (п. 5.1.). Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 5.2.):

п. 5.2.1 Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов»язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» .

п. 5.2.2 Отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» .

Позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 5.3.).

Окрім того, відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» є три різні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса та договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» іпотечне застереження прирівняне до окремого договору. Проте у разі його відсутності у договорі іпотеки – сторонам необхідно укласти окремий договорі щодо позасудового задоволення вимог кредитора.

За матеріалами справи згідно договору іпотеки сторони погодили можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (підпункти 5.2.1 і 5.2.2 пункту 5.2 договору іпотеки).

Проте, докази укладення такого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у матеріалах справи відсутні. А тому прийняття нотаріусом рішення про державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, є протиправним.

Крім того, згідно Закону України від 26 листопада 2015 року № 834-VIІІ «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який набрав чинності 13 грудня 2015 року нотаріуси не були наділені повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майна та не могли здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна.

Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень до вищезазначеного закону вбачається, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, окрім деяких пунктів, у тому числі і пункт 1 щодо змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який набирає чинності з 1 січня 2016 року.

В редакції Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка діяла на час прийняття нотаріусом рішення про реєстрацію іпотечного нерухомого майна за іпотекодержателем (05 вересня 2015 року) останній не мав права здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Усі вищенаведені обставини свідчать про те, що у приватного нотаріуса ОСОБА_2 були відсутні правові підстави для прийняття рішення про проведення державної реєстрації права власності квартири ОСОБА_1 за ТОВ «Кей-Колект», оскільки це порушує всі зазначені пункти договорів в силу не укладення сторонами окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та в силу відсутності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що є обовязковими умовами можливості звернення стягнення на предмет договору іпотеки, які грубо порушені приватним нотаріусом ОСОБА_2 та ТОВ «Кей-Колект» при винесенні оскаржуваного рішення приватним нотаріусом ОСОБА_2, що свідчить про незаконність дій нотаріуса та ТОВ «Кей-Колект» в звязку з грубим порушенням ч.5 ст.3, пунктів 1,3,4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст. 321, 526, 629 ЦК України.

Вищенаведене підтверджується висновками Великої палати Верховного Суду у справі № 554/14813/15-ц від 11.04.2018 та від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15.

Право позивача порушене і підлягає захисту в суді.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 36 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 321, 526, 629 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 200, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 кв.№33, РНОКПП НОМЕР_1 ) задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 05.09.2015 року, індексний номер № 24179022 прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на квартиру за адресою: м. Суми вул. Сумсько – Київських Дивізій АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки № 81808 від 02.04.2008 року.

Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 кв.№33, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі – 960 грн..

Рішення суду може бути оскаржено до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення через Зарічний районний суд м. Суми. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 10 липня 2018 року.

СУДДЯ КЛИМЕНКО А.Я.