Ухвала суду № 75207834, 10.07.2018, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 1625/2565/12

Провадження № 4-с/545/14/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.07.2018 року. Полтавський районний суд Полтавської області у складі : головуючого - судді : Гальченко О.О.,

при секретарі : Новак Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в залі суду справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В :

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась 26.02.2018 року до суду з скаргою на дії державного виконавця, посилаючись на те, що на примусовому виконанні Виконавчої служби відділу примусових виконань Головного територіального управління юстиції у Полтавській області знаходиться виконавче провадження № 47499492 на виконання додаткового рішення № 2/1625/1056/12 від 14.02.2013 року. 31 травня 2016 року старший державний виконавець - Ткаченко Сергій Володимирович прийняв виконавче провадження № 47499492, що підтверджується постановою прийняття виконання виконавчого провадження. 21 вересня 2017 року державний виконавець склав акт про передачу майна стягувачу та в подальшому виніс постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу. Вважає, дії виконавчої служби по призначенню торгів незаконними, і такими, що порушують права боржника, що є підставою для її скасування в судовому порядку,та виражається в наступному.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об’єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.

ОСОБА_1 вважає, що державний виконавець не мав права складати акт про передачу майна стягувану та виносити постанову про передачу майна стягувачу, оскільки це єдине його житло, іншого житла він не має, і керуючись нормами та правилами Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на даний житловий будинок не може бути здійснено стягнення в рамках виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». 1. Протягом дії цього Закону :

1) не може бути примусово стягнуте ( відчужене без згоди власника ) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України ( позичальника або майнового поручителя ) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання і позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна ( об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна ) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

Враховуючи вище зазначене вважаю, що житловий будинок ОСОБА_1 будучи його єдиним житлом підпадає під дію мораторію, у зв’язку з чим воно не підлягає оцінці, реалізації та на нього не може бути звернуто стягнуто без його згоди, такої згоди він не надавав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами країни.

Відповідно до ч. 2 ст. 384 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого у випадку оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України, прийнятого 18 березня 2004 року, розгляд таких скарг здійснюється за правилами цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ. Враховуючи вище зазначені судові акти, а також правовий висновок Верховного суду України скаржник звертається до Полтавського районного суду Полтавської області, як до органу що видав виконавчий документ.

Ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Прохав:

- визнати дії управління державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції у Полтавській області щодо складання акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 21.09.2017 року ВП № 47499492 неправомірними;

-скасувати акт від 21.09.2017 року ВП № 47499492, про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області;

-скасувати постанову від 21.09.2017 року ВП № 47499492, про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

В судовому засіданні представник скаржника – ОСОБА_2 ( а. с. 18) повністю підтримала подану до суду скаргу із вказаних в ній підстав, надавши можливі докази на її підтвердження. Наголошувала, що дозволу на передачу свого майна - житлового будинку стягувану у рахунок погашення боргу він не надавав, а навпаки подавав заяву про заперечення вказаної дії держвиконавцем.

Представник особи дії якої оскаржуються – ОСОБА_3 ( а. с. 133 ) скаргу не визнала, підтримала раніше наданий суду письмово відзив на скаргу із зазначених в ньому підстав ( а. с. 29-32 ). А саме на те, що у провадженні ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області перебуває зведене виконавче провадження ЗВП 41549090 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь юридичних осіб та держави, що включає в себе 5 виконавчих проваджень на загальну суму 4 478 441,49 грн., та ВП 47499492 про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 231 799,22 доларів США та 65 460,00 грн., в тому числі виконавчий лист № 2/1625/1056/12, виданого 14.02.2013 року Полтавським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості на загальну суму 231 799,22 доларів США та 65 460,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 76 к-смп від 19.03.2008 року. Відповідно до ст. 56 Закону України арешт майна ( коштів ) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно ( кошти ) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна ( коштів ) боржника або про опис та арешт майна ( коштів ) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна ( коштів ) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно ( кошти ) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов’язаних із зверненням стягнення на майно кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном ^коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п’ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Виявлені під час опису цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт, підлягають обов’язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання установам Національного банку України, які зобов’язані прийняти їх на безоплатній основі. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.

Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

Так, державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області з метою законного виконання рішення суду 02.02.2017 року описано та накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 225,6 кв.м., житлова площа 96,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавський район, с. Горбанівка, пров. Зоряний, 12; земельну ділянку площею 0,165 га, кадастровий номер: 5324087703:03:001:0289, що знаходиться за адресою: Полтавський район, с. Горбанівка, пров. Зоряний, 12.

Під час здійснення виконавчих дій державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області було встановлено згідно Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, що за ОСОБА_1 зареєстровано житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 225,6 кв.м., житлова площа 96,5 кв.м. та земельна ділянка площею 0,165 га, кадастровий номер: 5324087703:03:001:0289, що знаходиться за адресою: Полтавський район, с. Горбанівка, пров. Зоряний, 12.

Щодо посилань скаржника на норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» необхідно зазначити наступне.

Статтею 1 вищевказаного Закону передбачено, що:

1.не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна ( об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна ) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2.не може бути примусово стягнуте ( відчужене без згоди власника ) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3. кредитна установа не може уступити ( продати, передати ) заборгованість або борг, зазначений у підпункті 1 цього пункту, на користь ( у власність ) іншої особи.

Однак, дане положення вказує на «примусове стягнення», а не «накладення арешту», тобто, у даному випадку дана норма не може бути застосована з огляду на різницю у цих поняттях. Накладення арешту - це є тимчасове позбавлення можливості відчужувати певне його майно з метою виконання рішення суду. Отже, вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Представник стягувача ПАТ КБ «Укргазбанк» - ОСОБА_4 ( а. с. 34 ) заперчив заводолення скарги із підстав вказаних у відзиві на скаргу від 28.03.2018 року ( а.с. 43-44 ), де, як вбачається із матеріалів справи на примусовому виконанні відділу примусового виконання рішень ВДВС ГТУЮ у Полтавській області знаходиться виконавчий лист про звернення стягнення на житлове приміщення яке надане боржником в якості забезпечення повернення валютного кредиту отриманого юридичною особою - товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКС-ТРІМ СПОРТ» з цільовим призначенням поповнення обігових коштів суб'єкта підприємницької діяльності 1.2. кредитного договору № 79 К/І-СМП від 19.03.2008 року.

Відповідно до положень п. 11 та 8, ч. 1, ст. 1 Закону України «Про споживне кредитування» споживчий кредит ( кредит ) - грошові кошти, що надаються споживачу ( позичальникові ) на придбання товарів ( робіт, послуг ) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а в контексті зазначеного закон, споживачем вважається - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит. За таких обставин, державним виконавцем вірно встановлено, що нерухоме житлове приміщення на яке звертається стягнення у виконавчому провадженні не являється забезпеченням виконання зобов'язань за споживчим кредитом наданим фізичній особі в іноземній валюті, а відповідно правомірно не застосовані положення ч. 1, ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Окрім зазначеного при розгляді скарги необхідно врахувати положення п. 9, ч. 1, ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у відповідно до приписів якого виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Зазначеною нормою процесуального права встановлений порядок застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» при здійсненні державним виконавцем виконавчих дій з примусового виконання рішення.

Зазначена виконавча дія державного виконавця повинна бути вчинена до проведення виконавчих дій пов'язаних з оцінкою майна на яке звертається стягнення, передачі майна на реалізацію та передачу нереалізованого майна у власність стягувачу. Будь - яке рішення, дія чи бездіяльність державного виконавця вважається здійсненою у відповідності до вимог закону, якщо її незаконність не буде встановлена в порядку та в строки визначені законом.

Проте скаржником не було надано доказів оскарження бездіяльності держаного виконавця по неповерненню виконавчого документа стягувачу в порядку п. 9, ч. 1, ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та доказів визнання такої бездіяльності державного виконавця протиправною.

Прохав в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень ВДВС ГТУЮ у Полтавській області в виконавчому провадженні ВП № 47499492 з примусового виконання виконавчого листа Полтавського районного суду Полтавської області від 14.02.2013 по цивільній справі № 2/1625/1056/12 відмовити.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді скарги згідно ст. 386 ЦПК України, дослідивши надані в справі докази та надані суду ксерокопії матеріалів виконавчого провадження № 892/5, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у провадженні ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області перебуває виконавче провадження ВП 47499492 про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 231 799,22 доларів США та 65 460 грн., в тому числі виконавчий лист № 2/1625/1056/12, виданого 14.02.2013 року Полтавським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості на загальну суму 231 799,22 доларів США та 65 460 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 76 к-смп від 19.03.2008 року.( а. с. 89-96 ). Державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області з метою виконання рішення суду 02.02.2017 року описано та накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 225,6 кв.м., житлова площа 96,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавський район, с. Горбанівка, пров. Зоряний, 12; земельну ділянку площею 0,165 га., кадастровий номер: 5324087703:03:001:0289, що знаходиться за адресою: Полтавський район, с. Горбанівка, пров. Зоряний, 12 .( а. с. 97-100 ).

Під час здійснення виконавчих дій державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області було встановлено згідно Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, що за ОСОБА_1 зареєстровано житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 225,6 кв.м., житлова площа 96,5 кв.м. та земельна ділянка площею 0,165 га., кадастровий номер: 5324087703:03:001:0289, що знаходиться за адресою: Полтавський район, с. Горбанівка, пров. Зоряний, 12.(а.с.11-12).

Актом від 21.09.2017 ВП № 47499492 передано майно стягувачу у рахунок погашення боргу, винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області. Постановою від 21.09.2017 ВП №47499492 передано майно стягувачу у рахунок погашення боргу, винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об’єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». 1. Протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово стягнуте ( відчужене без згоди власника ) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що :

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання і позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна ( об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна ) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

Враховуючи, що житловий будинок ОСОБА_1 є його єдиним житлом, тому підпадає під дію мораторію, у зв’язку з чим на нього не може бути звернуто стягнення без згоди боржника, оскільки такої згоди він не надавав.

Судом встановлено, що вимоги скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки у державного виконавця були відсутні законні підстави для передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу без згоди власника майна, а оскаржувана постанова винесена з порушенням ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Керуючись ст. 19, 41, 47, 55 Конституції України, ст. 321, 328 ЦК України, ст. 15, 27, 31, 88, 208, 209, 214, 215, 218, 294, 383 - 389 ЦПК України, ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст.. 4 Закону України «Про заставу», ст. 5 Закону України «Про іпотеку», суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця – задовольнити.

Визнати дії управління державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції у Полтавській області щодо складання акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 21.09.2017 року ВП № 47499492 неправомірними.

Скасувати акт від 21.09.2017 року ВП № 47499492, про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

Скасувати постанову від 21.09.2017 року ВП № 47499492, про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п»яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п»яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала надрукована суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.

Суддя: ОСОБА_5