Рішення № 75207415, 03.07.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/429/18

Справа № 522/15686/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

До суду 25.08.2016 року звернувся ОСОБА_1 з позовом до Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_2, за яким просив визначити додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті 14 липня 2010 року ОСОБА_3, терміном на три місяці з дати набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позову зазначено, що 14.07.2010 року померла матір позивача – ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина, до якої входить 1/5 частина квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Про наявну після смерті матері спадщину позивач не знав, проживав окремо, а брат позивача – ОСОБА_2, який проживав разом з матір’ю приховав факт того, що в неї наявне якесь майно. Позивач в період 2010-2016 роки проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 і тяжко хворів на різні хвороби (туберкульоз суглобу, емфізема легень, цукровий діабет, трофічні виразки, глаукома очей) і потребував постійного стаціонарного лікування у різних медичних закладах, що зумовило обмежене спілкування позивача з рідними. Тому через фактичну необізнаність щодо реальної наявності спадкового майна, неможливості через постійні тяжкі хвороби та похилий вік (позивач ІНФОРМАЦІЯ_2) дізнатися реальну ситуацію щодо спадкового майна, а також через юридичну необізнаність щодо процесу прийняття спадщини ОСОБА_1 не звернувся своєчасно до нотаріуса, тому на разі просить суд визначити йому додатковий строк на прийняття спадщини.

Ухвалою суду від 26.08.2016 року провадження у справі було відкрито.

Ухвалою суду від 20.10.2016 року за клопотанням представника позивача було витребувано з Першої Одеської державної нотаріальної контори відомості щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 померлої 14.07.2010 року, у разі заведення спадкової справи надати належним чином завірену її копію.

Ухвалою суду від 20.10.2016 року справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Судове засідання, призначене на 15.11.2016 року, було відкладено на 11.01.2017 року у зв’язку з ненадходженням до суду витребуваних документів.

11.01.2017 року розгляд справу був відкладений у зв’язку з неявкою сторін.

Розгляд справи, призначений на 21.02.2017 року, за клопотанням представника позивача був відкладений на 19.04.2017 року.

19.04.2017 року розгляд справу був відкладений у зв’язку з неявкою сторін.

25.05.2017 року представник позивача надав суду пояснення по суті спору та підтримав повністю позов з викладених підстав, за клопотанням сторони позивача розгляд справи було оголошено перерву на 04.07.2017 року.

04.07.2017 року у судовому засіданні після пояснень представника позивача судом протокольно було залучено до участі у справі в якості третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2. Розгляд справи відкладено на 14.09.2017 року.

До суду 14.09.2017 року надійшли заперечення проти позову представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4, які останній повністю підтримав в судовому засіданні згідно яких просили відмовити у задоволенні позову, зважаючи на наступні обставини. Вказує, що перераховані підстави позову суперечать один одному, оскільки третя особа вважає, що позивач міг або ж не знати про існування спадкового майна або ж не міг звернутися з заявою про прийняття спадщини через тяжкі хвороби. Представник третьої особи вказує, що позивач добре знав про те що його померла мати мала нерухому власність, а саме 1/5 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_2 після смерті матері неодноразово говорив з позивачем про спадкове майно та права позивача на дане майно. На дану тему в присутності 2-х свідків була розмова 24.08.2010 року на 40-й день поминання в столові «Ветеран-3», розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 2. Там же було озвучено, що необхідно протягом 6-ти місяців подати заяву про прийняття спадщини. Також представник третьої особи вказує, що фізичний стан позивача у період з серпня 2010 року по 2012 рік дозволяв йому здійснити необхідні дії. Фотографії з весілля внучки ОСОБА_2 з ОСОБА_5 09.09.2011 року можуть підтвердити, що позивач не тільки був присутній за весільним столом, а й танцює. Крім того, позивач був присутній не тільки на весіллі, але й на днях народження ОСОБА_2 та його дружини, на яких позивач вів себе активно. 29.10.2013 року позивач організував ювілей з приводу його 80-річчя та провів його також активно. Зазначають, що ніякий медичний документ не засвідчує необхідність постійного перебування на стаціонарному лікуванні. Тому ОСОБА_2 переконаний, що причини пропуску строку звернення до суду не поважні, а обставини позову не відповідають дійсності.

Розгляд справи, призначений на 14.09.2017 року, за клопотання представника третьої особи був відкладений на 26.10.2017 року.

Розгляд справи, призначений на 26.10.2017 року, після дачі позивачем особистих пояснень, свідків, оголошено перерву на 14.12.2017 року. При цьому позивач пояснив суду, що він з братом ОСОБА_2 не поділили мамину квартиру. Вказав, що він не пам’ятає, коли померла мати, адже той час він дуже хворів, а взагалі з самого дитинства в нього проблеми з ногами, до війни зробили 4 операції на ногах, зараз одна нога менша іншої на 7,3 см, навіть розмірі взуття різний. Вказує, що раніше ходив за допомогою палиці, проте в 2012 році був крововилив, після чого послідкувало тривале лікування. Зараз він майже не чує, та бачить тільки одним оком. Пояснював, що він є на обліку в туберкульозному диспансері. ОСОБА_1 зазначив, що він не згоден з запереченнями брата, адже як він міг з такими ногами танцювати взагалі, проте не заперечував свою присутність на весіллі онуки. Зазначає, що похованням матері займався брат, адже він не міг з такими ногами взагалі нічого роботи. Щодо розмови на поминках в столовій з братом, то позивач просто відзначив, що оскільки брат хоронив їх маму, то і спадок йому, але відзначив, що він також має право на якусь частину, оскільки ОСОБА_2 запитував: «як будемо ділити спадок?».

14.12.2017 року розгляд справу був відкладений у зв’язку з неявкою сторін.

Розгляд справи, призначений на 15.02.2018 року, був відкладений на 29.03.2018 року у зв’язку з розглядом справи №522/16978/17.

29.03.2018 року розгляд справи був відкладений у зв’язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Розгляд справи, призначений на 03.05.2018 року, був відкладений на 03.07.2018 року у зв’язку з розглядом іншої справи №522/24115/16.

Ухвалою суду від 03.07.2018 року залишено без розгляду уточнену позовну заяву, оскільки вона подана з порушенням процесуальних строків та з порушенням ст. 175 ЦПК України.

У судове засіданні 03.07.2018 року сторони не з’явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином. Від представника позивача 02.07.2018 року до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з його відрядженням до м. Києва 03.07.2018 року, проте суд вважає що причина неявки є необґрунтованою, та виходячи з норм ч.1 ст.223 ЦПК України вважає можливим вирішити справу по суті.

Суд дослідивши заяву представника позивача адвоката ОСОБА_6 про перенесення розгляду справи, вважає, що адвокат не довів поважність причини пропуску судового засідання. Адже, сам квиток на автобус до м. Києва не є поважною причиною для відкладення розгляду справи, в заяві вказано, що ОСОБА_6 їде до Києва у зв’язку з відрядженням, проте документів, що б підтверджували дані обставини не надає. Зважаючи на вищевикладене та беручи до уваги, що дата судового засідання була погоджена заздалегідь, суд відмовляє у перенесення розгляду справи на іншу дату.

Представника третьої особи – ОСОБА_4 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та заключне слово, викладене у письмовому вигляді, згідно якого підтримали позовні вимоги, вказували на не поважність причин пропуску звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

В минулих судових засіданнях представник позивача вказував, що позивач є інвалідом з дитинства та пересувається на костилях. Довгий час він перебував на лікуванні у санаторії «Сонячний» та й перебував на час судового розгляду (04.07.2017 року). Навіть про день смерті матері він дізнався, коли був у санаторії, через декілька місяців після її смерті. Вказує, що мати позивача та третьої особи ще за життя віддала ОСОБА_2 квартиру, що знаходилася на вул. ОСОБА_7 та 4/5 частини спірної квартири, тому позивач не знав, що все ж 1/5 частина квартири знаходилась у власності його матері – ОСОБА_3. ОСОБА_2 та його родина, які проживали у спірній квартири разом з покійною хотіли по-тихому вступити в спадкування.

Представник третьої особи - ОСОБА_4 вказував, що йому до сих пір не зрозуміло знав позивач про те, що є спадок чи не знав. На 40-й день після поховання в присутності сина ОСОБА_2 та чоловіка онуки позивач сказав брату: «Ти маму поховав, ти жив в тій квартирі, то і далі там живи» і тільки через 7 років він звернувся в суд. Матеріали справи не містять доказів про неможливість позивача вчиняти якість дій, безпосередньо довідок з лікарні за період з 2010 по 2012 роки, тому він міг звернутися до нотаріуса.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, заслухавши пояснення учасників справи та свідків, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.07.2010 року померла ОСОБА_3, про що Перший Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції склав актовий запис №2890, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД №441889, видане 27.07.2016 року (а.с.4).

Померла ОСОБА_3 є матір’ю позивача – ОСОБА_1, що ніким не заперечується та підтверджується свідоцтвом про народження позивача №5743, видане 03.11.1933 року (а.с.5) та третьої особи ОСОБА_2.

Згідно Довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та реєстрацію) №898 від 15.04.2017 року ОСОБА_1 проживає за цією ж адресою: АДРЕСА_2 (а.с.82).

ОСОБА_3, померла 14.07.2010 року і мала на праві власності 1/5 частину квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3. Іншими власниками даної квартири є ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_10 в рівних частках, а саме по 1/5 частині квартири кожного , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна від 24.08.2016р. (а.с.24-26).

Матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 від 20.06.2017 року до Одеської державної нотаріальної контори №1 з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.81).

З витребуваної судом інформації від Першої Одеської державної нотаріальної контори, саме з листа №175/01-09 від 01.02.2017 року та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №46598947 вбачається, що станом на 31.01.2017 року спадкова справа до майна померлої 14.07.2010 року ОСОБА_3 відсутня (а.с.63-64).

Проте станом на 03.08.2017 року з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №48640645 вбачається, що ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину №61032114 на 1/5 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.125-126).

Свідоцтво про право на спадщину за законом видане ОСОБА_2 03.08.2017 року та зареєстроване в реєстрі за №663 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11 (а.с.127), і 03.08.2017р. інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності (а.с.128).

ОСОБА_8 26.10.2017р. в якості свідка під присягою вказував, що позивач це його рідний дядько, рідний брат тата, в них завжди були гарні стосунки, позивач з дружиною завжди приходили в гості до них. З батьком вони тісно спілкувалися, завжди підтримували один одного. Зазначив, що на поминках ОСОБА_3 на 40 днів батько покликав його, позивача та ОСОБА_11 та вони говорили щодо спадку, батько запитувався у нього як ділити спадок, а позивач відзначив, що не має що ділити, оскільки він поховав маму, то і залишають все як є. На запитання представника третьої особи було відзначено, що батько свідка відзначав на поминках, що у позивача є його частина спадку, проте позивач не виявив до неї ніякого бажання, після того він був і на весіллі і на днях народження і мова ніколи не заходила за спадок, лише потім всі дізналися, що він звернувся в суд.

Третя особа – ОСОБА_2 під присягою вказав, що він від рідного брата нічого не приховував, завжди йому допомагав, оскільки у нього є проблеми зі станом здоров’я та ногами. Щодо квартири, то брат-тобто позивач, сам сказав, що йому нічого не треба, крім здоров’я. Раніше брат проживав разом з ними, проте потім отримав квартиру та й переїхав. А ОСОБА_2 залишився з мамою, і доглядав її до смерті. ОСОБА_2 говорив позивачу «Жора, тобі там також належить маленька частинка», проте брат відповів, що нічого йому не треба, адже він і поховав за власний кошти та й пам’ятник поставить. Надалі все в них в стосунках було добре, потім виявилось, що це син позивача його змусив звернутися в суд. Вказував, що позивачу він допоможе і зараз всім чим зможе, але його сину нічого не віддасть. Зазначив, що він тільки влітку 2016 року звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадку, як дізнався про позов брата, раніше йому просто не було необхідності. Заперечував проти позову.

Свідок ОСОБА_12 в судому засідання під присягою відзначив, що він знає позивача десь з 2004 року, оскільки він є рідним братом його тестя, та який був присутній на їх весіллі з донькою ОСОБА_2. Хоча вони особливо не спілкувалися, бачилися лише на святах сімейних,в тому числі і в квартирі, де раніше проживала померла бабуся, проте він став свідком розмови, що трапилась на поминках померлої матері позивача та тестя, згідно якої позивач відмовлявся від будь-якого спадку. Вказує, що він був у спірній квартирі, вона така маленька, що там немає що ділити.

Ст.ст. 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Куди входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Правовідносини, які виникли між сторонами з приводу визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, регулюються нормами ст. 1268,1270, 1272 ЦК України.

При цьому приписи ч. 3 ст. 1272 ЦК України передбачають, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12) та від 04.11.2015 року № 6-1486цс15, яка відповідно до положень ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ суд перевіряє наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини. Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК.

Згідно ч.3 ст. 1272 ЦК України строк для прийняття спадщини може бути продовженим судом, якщо він визнає причини такого пропуску поважними.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач має тяжкі захворювання, найбільше болі йому проносять проблеми з ногами (туберкульозний деформуючий артроз), які з дитинства переслідують ОСОБА_1, проте постійне перебування його на лікуванні не визнається третьою особою.

З листа № 7457/11 від 02.08.2016 року Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні з 29.04.1989 року та отримує пенсію за віком за Списком №2. В матеріалах пенсійної справи наявна довідка МСЕК серії 2-18 АД №134045 від 29.01.1996 року, видана Одеською травматологічною спеціалізованою медико-соціальною експертною комісією, про встановлення ІІ групи інвалідності загального захворювання безстроково (а.с.20).

З листа №2239 від 22.07.2016 року Комунальна установа «Одеський обласний протитуберкульозний диспансер» Департамент охорони здоров’я та соціального захисту населення вбачається, що ОСОБА_1 на диспансерному обліку не стоїть, має діагноз: великі залишкові зміни туберкульозу правого гомілковостопного суглобу. Позивач звертається до КУ ООПТД для отримання путівки в санаторій «Сонячний»: в 2010 року – 1 раз в грудні; 2011 року – не звертався; 2012 року – 1 раз звертався в квітні; 2013 року – 2 рази звертався в вересні та грудні; 2014 року – 2 рази звертався в лютому та червні; 2015 рік – 1 раз звертався в березні; 2016 рік – 1 раз звертався в червні (а.с.6).

Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) санаторій Сонячний Міністерства охорони здоров’я України» своїм листом від 03.08.2016 року підтвердив, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні у санаторії в період з 21.12.2010 р. по 18.02.2011 р.; з 23.04.2012 р. по 08.06.2012 р.; 09.09.2013 р. по 29.11.2013 р.; з 04.12.2013 р. по 31.01.2014 р.; 10.02.2014 р. 21.03.2014 р.; 11.06.2014 р. по 25.07.2014 р.; 14.06.2015 р. по 07.08.2015 р.; з 09.06.2016 р. по 20.07.2016 р. (а.с 7).

Таким чином, позивач дійсно періодично перебуває на лікуванні у санаторій «Сонячному», проте це періодичне перебування строк якого становить близько 2-х місяців раз або два рази на рік. Суд не може погодитися з посиланням позивача, що з 2010 року по день звернення до суду він постійно знаходився у тяжкому хворобливому стані та не міг звернутися до нотаріуса.

З відповіді №131 від 20.07.2016 року та відповіді № 51 від 30.01.2018 року Комунальної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» встановлено, що ОСОБА_1 Г.О.11.05.2010 року проходив огляд кардіолога та ендокринолога; 25.02.2016 року позивача оглядав сімейний лікар. Діагноз сімейного лікаря: миготлива аритмія, стенокардія напруги ФК И АСКС, туберкульоз правого гомілковостопного суглобу (а.с.8, 139).

Матеріалами справи, зокрема консультаційним висновком спеціаліста Комунальної установи «Міська поліклініка №6» м. Одеси від 03.11.2015 року, медичним висновком Одеського обласного очного шпиталю інвалідів Великої Вітчизняної Війни підтверджується, що ОСОБА_1 має діагноз: макулодистрофія, начальна вікова катаракта та в період з 04.02.2013 року по 14.02.2013 року перебував на лікуванні в очному госпіталю (а.с.10-14, 140).

Фотокартками та відеозаписом з весілля онуки підтверджується посилання ОСОБА_2, що позивач знаходиться у здоровому глузді та може доглядати за собою самостійно, не позбавлений можливості пересуватися (а.с.100-103).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до переконливого висновку про те, що хоч ОСОБА_1 періодично перебуває в різних медичних установах на лікуванні, проте це не постійний режим позивача і мав час для звернення до нотаріуса у встановленому законом порядку.

Таким чином, судом встановлено з пояснень позивача, третьої особи та свідків, що позивач знав про відкриття спадщина з моменту смерті, проте зазначені в позові причини не знайшли свого підтвердження та поважності причин пропуску звернення за спадщиною майже впродовж послідуючих 7 років. Крім того судом встановлено, що третя особа на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору, вже отримав 03.08.2017р. свідоцтво про право на спадщину, яке не оспорюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з вищевикладеного, ураховуючи фізичний стан позивача, свідчення свідків, дату отримання ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме 03.08.2017 року та інші матеріали справи, суд приходить до переконливого висновку, що причини пропуску звернення з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 не є пов’язаними з об’єктивним, непереборними труднощами, тому не може бути визнаний поважним.Також суд вважає що позивач пред’явив позов до неналежного відповідача -Одеської міської ради а, отже, позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 15-16, 319, 321, 1216, 1218, 1268, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 191, 210, 211, 223, 241, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, місцезнаходження: м. Одеса, пл.. Думська, буд. 1), третя особа ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації АДРЕСА_1), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, мають право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення суду складено 10.07.2018 року.

Суддя Домусчі Л.В.