Рішення № 752072, 12.02.2007, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

Справа №2-116/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2007 року Царичанський районний суд

Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Тарабана Є.О. при секретарі - Кузнецовій Г.С. розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина.

На обґрунтування своїх вимог вона посилається на те, що з відповідачем в даній справі перебувала в зареєстрованому шлюбі до 9 червня 2006 року, від якого має малолітню дитину: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Посилаючись на те, що відповідач добровільно не надає належної матеріальної допомоги на утримання дитини, хоча така можливість у нього є - він фізично здорова людина, може працевлаштуватися, позивачка просить стягнути з нього на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини до досягнення її повноліття в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ЗО відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач у попередньому судовому засіданні позов визнав частково, згоден сплачувати аліменти на утримання свого малолітнього сина в розмірі 1/4 частини від свого заробітку.

Позивачка в попередньому судовому засіданні зменшила свої позовні вимоги, згідна щоб відповідач сплачував аліменти на утримання малолітнього сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні встановлено, що сторони в даній справі перебували в зареєстрованому шлюбі до 9 червня 2006 року, від якого мають малолітню дитину: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач в даній справі, являючись батьком малолітньої дитини, належної матеріальної допомоги на його утримання не надає. За станом здоров'я та за своїм матеріальним станом відповідач може сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) на утримання малолітнього сина щомісячно до його повноліття.

За таких обставин, на думку суду, позов повинен бути задоволеним відповідно до ст. ст. 180-183, 191 СК України.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, на думку суду, судові витрати повинні бути покладені на відповідача.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд вважає за можливе допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення аліментів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 208, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання малолітньої дитини: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ЗО відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на користь матері дитиниОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до повноліття дитини, починаючи з 31 січня 2007 року.

Рішення в цій частині допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 51 гр. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТУ ДСА у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 26239738, р/рахунок 37315007006709, банк УДКУ в Дніпропетровській області, МФО банку 805012) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ 7 гр. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення з подальшою подачею апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів з дня оголошення рішення).

Головуючий: Є. О. Тарабан.