Постанова № 75207175, 05.07.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Фастовець В.М.

Доповідач -Коновалова В.А.

Справа № 415/1978/18

Провадження № 22ц/782/526/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Дронської І.О., Карташова О.Ю.

за участю секретаря Перишкіна Т.М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 10 травня 2018 року у складі судді Фастовця В.М. в м. Лисичанськ Луганської області

за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23.12.2009 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між позивачем та відповідачем договір, що підтверджується підписом відповідача в заяві.

В порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 31.01.2018 року за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 110247,20 грн., яка складається з: 4468,46 грн. - заборгованість за кредитом, 95752,68 грн. - по відсоткам за користування кредитом, 4300 грн. - по пені та комісії, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 5226,06 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 110247,20 грн. та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 10 травня 2018 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.

Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що у підписаній відповідачем заяві від 23.12.2009 року є єдина притаманна кредитного договору умова - бажання отримати платіжну картку - кредитку «Універсальна». Будь-які інші умови, в тому числі такої істотної умови кредитного договору як розмір кредиту, у вказаній заяві не зазначені.

Також суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем до матеріалів позовної заяви «Умови та правила надання банківських послуг» не містять підпису відповідача, що свідчить про необізнаність з даним документом відповідача.

Такий висновок суд обґрунтував посиланням на постанову Верховного Суду України у справі № 6-16цс15від 11.03.2015 року, в якій наведений висновок щодо застосування відповідних норм права про те, що умови, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження укладення кредитного договору між сторонами по справі, тобто докази існування між ними взаємних прав та обов'язків, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просить скасувати рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 10 травня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Щодо ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг позивач вказує на те, що 23.12.2009 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, тому відповідач приєднався до запропонованої банком пропозиції. Відповідач, підписуючи анкету-заяву від 23.12.2009 року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив згоду з формою договору та його умовами.

Додатково позивач зазначає, що доказом користування кредитними коштами є виписка по рахунку, в якій відображено всі операції із погашення заборгованості, а також зняття грошових коштів, розмір нарахованих відсотків та штрафних санкцій за порушення зобов'язання.

Крім того, суд не звернув уваги на те, що чинним законодавством доказування покладається на сторони судового процесу.

Позивачем до суду разом з позовною заявою надані: розрахунок заборгованості, копія анкети-заяви від 23.12.2009 року, довідка про встановлення кредитного ліміту, копія тарифів із підписом позивача, Умови та правила надання банківських послуг.

Натомість, відповідачем під час розгляду справи в суді заперечень щодо факту укладення договору, отримання кредитних коштів, ознайомлення з Умовами та правилами, Тарифами банку не надано. Розмір обчисленої позивачем заборгованості не оспорювався.

Однак, суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи зазначеним вище доказам.

Свою позицію позивач обґрунтовує посиланням на постанови Верховного суду від 07.03.2018 року у справі № 755/18246/15-ц, від 06.02.2018 року у справі № 755/2720/16-ц від 21.03.2018 року № 441/569/17.

(2) Позиція інших учасників справи

В матеріалах справи відсутній відзив (заперечення) на позовну заяву.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 08 червня 2018 року відповідачу роз'яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте від ОСОБА_2 не надійшло відзиву на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.

Від представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 03 липня 2018 року, без участі представника банку, апеляційну скаргу підтримує.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що 23 грудня 2009 року ОСОБА_2 ознайомився та погодився із Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку у закритому акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), які були надані йому у письмовому вигляді, надав свою згоду, що заява з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою та «Тарифами Банку» складають договір, укладений між ним та позивачем, про що свідчить його підпис на вказаній заяві.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

При укладенні 23 грудня 2009 року договору відповідач надав згоду на те, що заява позичальника разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг. Дану згоду відповідач особисто засвідчив своїм підписом, що є доказом того, що сторони погодилися з умовами договору.

Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» ОСОБА_2, в якій містяться тарифи банку, підписана 23 грудня 2009 року.

Таким чином, між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачеві кредитний ліміт на платіжну картку у розмірі 0 грн., встановивши з 02 листопада 2011 року ліміт у розмірі 1500 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості.

Договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.

На підставі вищевказаної заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_2 та ПІН, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

02 листопада 2011 року карта відповідача була перевипущена і ОСОБА_2 отримав нову картку № НОМЕР_3. Строк дії картки позивачем зазначено липень 2015 року. З наданої банком виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач після отримання картки неодноразово здійснював операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, розраховувався за придбанні товари, здійснював поповнення мобільного телефону, так й частково погашав заборгованість по кредиту.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що відповідач користувався кредитною карткою № НОМЕР_3 та погоджувався з «Умовами та правилами надання банківських послуг».

В заяві-анкеті зазначено, що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт.

Відповідно до пункту 3.2 «Умов і правил надання банківських послуг» після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк здійснює перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість надання кредиту на платіжну карту. Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, та клієнт надає банку право у будь-який час змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт.

Згідно п. 3.3 Умов та правил надання банківських послуг підписання даного договору є прямим та безумовним погодженням держателя відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Отже, договором, з умовами якого погодився відповідач, передбачено право банку в односторонньому порядку змінювати розмір наданого на платіжну картку клієнта (кредитного ліміту) без попереднього повідомлення клієнта. Таким чином, здійсненна банком зміна кредитного ліміту за платіжною карткою відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

Відповідачу змінювався кредитний ліміт: 02 листопада 2012 року -2500 грн., 18 квітня 2013 року - 5000 грн., 12 травня 2014 року - 4470 грн.

Проте, суд першої інстанції не врахував зазначені вище обставини та дійшов помилкового висновку про те, що в судовому засіданні не доведено факту існування між сторонами по справі кредитних правовідносин.

Посилання суду на постанову Верховного Суду України у справі № 6-16цс15від 11.03.2015 року є помилковим, оскільки Верховний суд України у зазначеній вище справі зробив висновок, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України). Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Адже у цій справі зміст пункту 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що зазначений у цих Умовах і в заяві позичальника, містить розбіжності. Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає. У зв'язку із цим доводи позичальника про не ознайомлення його з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) не можна визнавати необґрунтованими.

Отже, висновок викладений у постанові Верховного Суду України у справі № 6-16цс15від 11.03.2015 року стосується застосування судами норм матеріального права, а саме частини першої статті 259 ЦК України щодо збільшення строку позовної давності.

Колегія суддів вважає, що обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права у справі яка переглядається та у справі№ 6-16цс15від 11.03.2015 року не є подібними.

Зазначаючи в рішенні про те, що доказом зарахування кредитних коштів на відкритий розрахунковий рахунок відповідно до виданої платіжної картки може бути тільки платіжне доручення або меморіальний ордер, які позивачем не надані, суд не врахував положення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в якій зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Внесення відомостей щодо умов кредитування клієнтів та всіх здійснених фінансових операцій до програмного комплексу банку є вимогою Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003 року із змінами.

Згідно п.3.4 Положення про організацію операційної діяльності в банках України ідентифікація операції передбачає її докладний опис, який має містити потрібну інформацію для різних підрозділів банку та внутрішнього аудиту, а саме: тип операції (міжбанківські розрахунки, операції з клієнтами банку, розрахунки за власними операціями тощо); номер та дату договору; конкретні строки (початок та завершення) операції згідно з договором; дані про контрагента; зміст операції (кредит, депозит, тип процентної ставки тощо); первинні документи; відповідальних виконавців (у тому числі за ініціювання операції, за реєстрацію та контроль за її проведенням).

В п. 5.1 вказаного Положення зазначено, що інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що законодавством України передбачено накопичення первинної інформації відносно суті вчинених банком операцій в електронній формі.

У відповідності до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», з якою відповідач ознайомлений, що підтверджується його підписом, розмір щомісячних платежів (включаючи плату за користування кредитними коштами в звітному періоді) складає 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, та строк внесення платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором станом на 31.01.2018 року утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 110247,20 грн., яка складається з: 4468,46 грн. - заборгованість за кредитом, 95752,68 грн. - по відсоткам за користування кредитом, 4300 грн. - по пені та комісії, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 5226,06 грн. - штраф (процентна складова).

З розрахунку кредитної заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що позичальник з листопада 2011 року по серпень 2014 року користувався кредитними коштами, сплачував заборгованість за кредитом та відсотки за його користування та інші платежі, але не в поному обсязі.

Розрахунок заборгованості відповідачем не оскаржувався. Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість зі сплати кредиту в сумі 4468 грн. 46 коп.

Щодо нарахування та стягнення процентів

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В пункті 5.5 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що за користування кредитом банк нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами банку, із розрахунку 360 (триста шістдесят) календарних днів у році.

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» за договором, в якій містяться тарифи банку, та яка підписана 23.12.2009 року відповідачем, базова відсоткова ставка в місяць (нараховується на залишок непростроченої заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів у році) складає 2,5%.

В заяві-анкеті зазначено, що процентна ставка за кредитом 2,5% на місяць на залишок заборгованості.

Отже, виходячи із тарифів банку та відсоткової ставки, зазначеної в заяві-анкеті, відсоткова ставка на рік за укладеним сторонами договором складає 30% річних.

Відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України, в редакції на час виникнення правовідносин, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Враховуючи те, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, колегія суддів перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, виходячи із зазначених банком вихідних даних, погоджується з нарахованою банком сумою процентів за користування кредитом на заборгованість станом на 01.09.2014 року в загальному розмірі 1757,85 грн. грн. 70 коп. (згідно розрахунку), який відповідачем не оскаржувався.

Разом з тим, із матеріалів справи, а саме розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами здійснюється, виходячи із ставки 34,8% річних починаючи з 01 вересня 2014 року та 43,2% річних починаючи з 01 квітня 2015 року.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази (рішення банку про підвищення процентної ставки за договором), на підставі яких саме з 01 вересня 2014 року та 01 квітня 2015 року позивачем змінена відсоткова ставка за договором укладеним з відповідачем з 30% річних на 34,8% річних, в подальшому на 43,2%, не зазначені обставини, на підставі яких банк здійснив підвищення відсоткової ставки.

У пункті 5.3 договору зазначено, що банк має право здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому, банк зобов'язаний не пізніше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема, у виписці по картрахунку згідно п. 4.9 цього договору. Якщо на протязі 7 днів Банк не отримає повідомлення від Клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що Клієнт приймає нові умови.

Згідно п. 4.9. не рідше одного разу в місяць, способом зазначеним у заяві, банк зобовязаний надавати держателю виписки про стан картрахунків і про здійснені за минулий місяць операції по картрахунках. При підключенні держателя до системи Приват24 надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні клієнта до комплекту Моbile-banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS-повідомлень.

У заяві, яка міститься в матеріалах справи, не визначено у який спосіб позивачем надаються виписки про стан картрахунків.

За правилами частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (чинної на час укладення договору) у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, дрібний пакет, мішок "M"), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 листопада 2016 року № 6-82цс16.

Матеріалами справи не підтверджено, що вищезазначені вимоги законодавства були належним чином виконані позивачем - відсутні докази того, що відповідач був ознайомлений належним чином зі зміною відповідних процентних ставок та погодив таку зміну.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що банк не повідомляв відповідача про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом, як це передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг.

Отже, банк неправомірно збільшив відсоткову ставку по кредиту в односторонньому порядку.

Із наданого ПАТ КБ «Приватбанк» розрахунку заборгованості та виписці по картковому рахунку вбачається, що в період з 01 вересня 2014 року відповідачем не здійснювалась оплата на погашення кредиту у більшому розмірі процентів ніж це передбачено у Тарифах банку від 23 грудня 2009 року, які підписані відповідачем.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 34-35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

Як зазначалося вище, між банком та відповідачем укладено договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачеві кредитний ліміт, зі сплатою щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним коштів, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (розділ 2 умов та правил надання банківських послуг).

Строк дії картки, виданої відповідачу закінчився в липні 2015 року. Доказів того, що карта перевипускалася та вручалася ОСОБА_2 позивачем суду надано не було.

Отже, сторони погодили як щомісячне виконання зобов'язання, так і строк кредитування до 31 липня 2015 року.

У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 01 серпня 2015 року позивач не мав права нараховувати проценти за користування кредитними коштами.

Виходячи з диспозитивності цивільного судочинства (межі заявлених позовних вимог) та беручи до уваги визначені банком періоди та суми поточної і простроченої заборгованості, розмір відсоткової ставки 30% та надану формулу розрахунку, розмір процентів за користування кредитом за період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2015 року розраховується наступним чином: 4468,46 грн. (заборгованість за кредитом) х 30% / 360 днів х 334 дня = 1243,72 грн.

Всього сума відсотків за користування кредитом за весь період, що підлягає стягненню станом на 31 липня 2015 року складає 3001 грн. 57 коп. (1757 грн. 85 коп. - заборгованість, яка виникла станом на 01.09.2014 року, згідно наданого позивачем розрахунку + 1243 грн. 72 коп. - заборгованість за період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2015 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за процентами в сумі 3001 грн. 57 коп.

Щодо стягнення пені, штрафу та комісії

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (ст. ст. 610,611 ЦК України)

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання зазначених вище положень закону Кабінет Міністрів України розпорядженням №1053-р від 30 жовтня 2014 року, та розпорядженням № 1275-р від 02 грудня 2015 року затвердив перелік населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція (АТО).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 19.06.2013 року має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 19).

Згідно положень «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» м. Лисичанськ Луганської області входить у перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Отже, на дані правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким банкам заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року.

Правовідносини, які виникли між сторонами, з приводу надання споживчого кредиту, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час укладення договору) споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачем в обґрунтування стягнення комісії, в позовній заяві не викладені обставини щодо підстав стягнення комісії, а саме не зазначено, чи передбачено умовами договору нарахування комісії та чи погоджувався із такими умовами відповідач.

В заяві-анкеті в графі щомісячна комісія стоїть прочерк.

Згідно п.5.5.1. за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань держатель сплачує додаткову комісію, розміри якої визначаються Тарифами. Відповідно до Довідки про умови кредитування (тарифів), яка підписана відповідачем, щомісячна комісія за обслуговування кредиту банком не встановлювалась.

Крім того, слід зауважити, що в позовній заяв позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за пенею та комісією в сумі 4300 грн., яка виникла з 01.05.2014 року. В розрахунку заборгованості також окремою графою не виділено яка сума заборгованості є комісією, а яка сума пені.

Разом з тим, у виписці по рахунку позивачем зазначено, що з 01.05.2014 року по 31.03.2016 рік здійснювалося нарахування штрафу, а з 01.04.2016 року нараховувалася пеня.

Отже, пеня та штраф, розрахунок яких міститься як в розрахунку заборгованості, так і виписці по рахунку, нараховані позивачем за період з 01.05.2014 року по 31.01.2018 року, тобто після 14 квітня 2014 року.

Відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Аналіз пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг дає підстави для висновку про те, що нарахування банком штрафу здійснюється під час звернення до суду із позовом.

Звертаючись до суду із позовом, позивач просив стягнути з відповідача 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 5626,06 грн. штрафу (процентна складова), розрахунок якої здійснений наступним чином: 4468,46 грн. заборгованість за кредитом + 95752,68 грн. заборгованість по відсоткам станом на 31 січня 2018 року + 4300 грн. заборгованість з пені та комісією х 5% =5626,06 грн.

Зазначені обставини свідчать про те, що банком нарахування штрафу здійснювалося в січні 2018 року, тобто під час дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким банкам заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 штрафу, пені та комісії за кредитним договором від 23 грудня 2009 року не підлягають задоволенню.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості слід скасувати відповідно до п.п.1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 23 грудня 2009 року в сумі 7470 (сім тисяч чотириста сімдесят) грн. 03 коп., яка складається із: 4468,46 грн. - заборгованість за кредитом, 3001,57 грн. - по відсоткам за користування кредитом.

Щодо судових витрат

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 1762 грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с.1).

Оскільки позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»підлягають частковому задоволенню, то судові витрати відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 119 грн. 39 коп.

Згідно платіжного доручення від 31.05.2018 року позивачем понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2643 грн., а оскільки позовні вимоги задоволені частково, то з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 08 коп.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 10 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (адреса: вулиця М.Грушевського, буд. 1д, місто Київ, 01001, код ЄДРПО 14360570) заборгованість за кредитним договором від 23 грудня 2009 року в сумі 7470 (сім тисяч чотириста сімдесят) грн. 03 коп., яка складається із: 4468,46 грн. - заборгованість за кредитом, 3001,57 грн. - по відсоткам за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення пені та комісії, штрафу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (адреса: вулиця М.Грушевського, буд. 1д, місто Київ, 01001, код ЄДРПО 14360570) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (адреса: вулиця М.Грушевського, буд. 1д, місто Київ, 01001, код ЄДРПО 14360570) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 липня 2018 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді І.О. Дронська

О.Ю.Карташов