Рішення № 75206983, 06.03.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/13543/17

Провадження №2/428/284/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

при секретарі Чумак Ю.А.,

за участю представника позивача Уразовської Н.В.,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Сєвєродонецької міської ради Луганської області до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання ордеру недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Сєвєродонецька міська рада Луганської області звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання ордеру недійсним. В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що рішенням виконавчого комітету від 27.01.2015 року №37 у користування було надане житлове приміщення комунальної власності - двокімнатна квартира АДРЕСА_2 ОСОБА_2 на склад сім`ї чотири особи: вона, син ОСОБА_4, син ОСОБА_5, дочка ОСОБА_3, з урахуванням однокімнатної власної квартири АДРЕСА_4, яка знаходиться у власності сім`ї ОСОБА_5. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 було видано ордер від 05.02.2015 року №2-н на зайняття житлового приміщення. До цього часу ОСОБА_2 та члени її сім`ї не зареєструвались в квартирі АДРЕСА_1 та не уклали договір найму цього житлового приміщення. ОСОБА_2 з 23.12.1987 року перебувала на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в першочерговому списку осіб як одинока мати. В порушення вимог п. 25 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм приміщень в Українській РСР ОСОБА_2 в 2013 та 2014 роках не повідомила про зміну житлових умов, а саме про те, що її син ОСОБА_4 придбав двокімнатну квартиру площею 28 кв.м за адресою: АДРЕСА_5. Оскільки після придбання житла ОСОБА_4 родина ОСОБА_4 втратила б право перебування на квартирному обліку і втратила б право одержати житло, то ОСОБА_2 приховала факт купівлі сином двокімнатної квартири, тобто подала не відповідаючи дійсності відомості про потребу в поліпшенні житлових умов, що відповідно до ст. 59 ЖК України має наслідком визнання ордеру недійсним. Просила суд визнати недійсним ордер №2-н від 05.02.2015 року на квартиру АДРЕСА_3, виданий на підставі рішення виконкому від 27.01.2015 року №37 ОСОБА_2 на склад сім`ї чотири особи: вона, син ОСОБА_4, син ОСОБА_5, дочка ОСОБА_3; стягнути з ОСОБА_2 судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача Уразовська Н.В. позов підтримала. Суду пояснила, що на підставі рішення виконкому від 27.01.2015 року ОСОБА_2 було видано ордер від 05.02.2015 року про надання в користування квартири АДРЕСА_1 з урахуванням квартири, яка була у власності і яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4. ОСОБА_2 ордер не реалізувала, уся родина залишилась зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4. Перебуваючи на квартирному обліку, ОСОБА_2 в 2013-2014 роках не повідомила про те, що її син ОСОБА_4 купив двокімнатну квартиру. Зазначене порушення було виявлене лише під час проведення прокурорської перевірки. Раніше реєстрація права власності здійснювалась в БТІ, з 01.01.2013 року реєстрацію права власності почали здійснювати реєстратори. Виконком звертався із запитами до БТІ щодо отримання відомостей про реєстрацію права власності на нерухоме майно щодо родини ОСОБА_4, проте відповіді не отримали. Факт набуття права власності на квартиру ОСОБА_4 був встановлений під час перевірки. Просила суд задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнала. Пояснила, що лише в 2016 році довідалась, що її син купив собі квартиру. Просила суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позов не визнав. Пояснив, що він ні на що не претендує. Він дійсно купив собі квартиру для проживання, оскільки живе в цивільному шлюбі з жінкою, яка перебуває в стані вагітності. Спочатку він винаймав собі житло, а згодом купив квартиру. В силу стосунків, які склались в родині, він одразу нікого не повідомив про купівлю житла, а сказав про це лише в січні 2016 року. Згодом в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 позов не визнав. Пояснив, що родина потребує надання житла. Згодом в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позов не визнала. Суду пояснила, що мати стала в чергу на отримання житла, коли їй виповнилось 2 місяці. Брат купив собі житло, проте вони цього не знали. Квартира, яку надав виконком, непридатна для проживання. Вона з 2009 року після одруження не живе разом з матір'ю, оскільки разом з чоловіком і дітьми живе в його квартирі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до п.п.5, 6 ч.1 ст. 15 ЖК України виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті:

здійснюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (частина перша статті 36), а також контроль за станом цього обліку на підприємствах, в установах, організаціях (стаття 41), затверджують рішення про взяття громадян за місцем роботи на облік потребуючих поліпшення житлових умов (стаття 39);

приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради (стаття 51).

Частинами 1, 2 статті 58 ЖК України встановлено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 23.12.1987 року перебувала на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, як одинока мати, склад родини 4 особи.

27.01.2015 року виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради було прийняте рішення №37, згідно з яким ОСОБА_2 у користування було надане житлове приміщення комунальної власності - двокімнатна квартира АДРЕСА_2 ОСОБА_2 на склад сім`ї чотири особи: вона, син ОСОБА_4, син ОСОБА_5, дочка ОСОБА_3, з урахуванням однокімнатної власної квартири АДРЕСА_4, яка знаходиться у приватній власності, з квартирного обліку зняти сім`ю ОСОБА_5.

На підставі зазначеного рішення був виданий ордер від 05.02.2015 року №2-н на зайняття житлового приміщення АДРЕСА_2.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_2 з 18.04.2005 року на праві власності належить однокімнатна квартира, розташована на третьому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4.

Саме в квартирі за адресою: АДРЕСА_4, зареєстровані усі відповідачі, що підтверджується даними Центру надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку від 29.08.2017 року №8910.

Позивач просить визнати недійсним ордер від 05.02.2015 року №2-н на тій підставі, що в порушення вимог п. 25 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм приміщень в Українській РСР відповідач ОСОБА_2 в 2013 та 2014 роках не повідомила про зміну житлових умов, а саме про те, що її син ОСОБА_4 придбав двокімнатну квартиру площею 28 кв.м за адресою: АДРЕСА_5.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_4 з 17.01.2013 року на праві власності належить двокімнатна квартира на третьому поверсі чотирьохповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5.

Статтею 59 ЖК України встановлено, що ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

Аналогічна норма закріплена в пункті 73 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 року №470 (далі - Правила).

В судовому засіданні дійсно був встановлений факт придбання житла ОСОБА_4, про який не було повідомлено виконавчий комітет Сєвєродонецької міської ради Луганської області, який відповідно до приписів ст. 15 ЖК України здійснює облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 була зобов'язана повідомити виконавчий комітет Сєвєродонецької міської ради Луганської області про зміну житлових умов ОСОБА_4, який є членом її родини, яка потребує поліпшення житлових умов.

Суд критично оцінює пояснення відповідача ОСОБА_2 щодо того, що їй не було відомо про придбання квартири її сином ОСОБА_4, та пояснення відповідача ОСОБА_4 щодо того, що він нікому не повідомив про зазначений факт, оскільки вважає, що у такий спосіб відповідачі намагаються уникнути негативних для них наслідків через укриття цього факту, який впливає на подальше їх перебування у першочерговому списку осіб, які потребують покращення житлових умов.

Також суд вважає за необхідне відзначити, що пунктом 25 Правил на виконавчі комітети місцевих рад, підприємства, установи, організації покладений обов'язок щороку в період з 1 жовтня по 31 грудня проводити перереєстрацію громадян, які перебувають на квартирному обліку, в ході якої перевіряються їх облікові дані. З пояснень представника позивача Уразовської Н.В. в судовому засіданні встановлено, що виконання цього обов'язку здійснювалось неналежним чином, оскільки відомості про придбання житла відповідачем ОСОБА_4 виявили правоохоронні органи під час перевірки. Суд також враховує, що з дати виникнення права власності на придбану квартиру у відповідача ОСОБА_4 17.01.2013 року і до дати видачі ордеру відповідачу ОСОБА_2 05.02.2015 року уповноважені особи виконавчого комітету не перевірили облікових даних ОСОБА_2 і членів її родини належним чином, а тому не виявили факт придбання у власність квартири відповідачем ОСОБА_4

Крім того, в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 повідомила суд, що з 2009 року вона мешкає разом зі своїм чоловіком і дітьми в його квартирі, за місцем своєї реєстрації вона не проживає.

На підтвердження зазначених обставин суду було надано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області від 17.07.2009 року, згідно з яким ОСОБА_7 17.07.2009 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та після реєстрації шлюбу отримала прізвище ОСОБА_8.

Згідно з копією свідоцтва про право власності від 06.04.2019 року ОСОБА_8 належить на праві спільної часткової власності 1/2 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5. При цьому відповідач ОСОБА_3 відповідно до приписів ч.1 ст. 405 ЦК України має право на користування належною її чоловікові часткою квартири відповідно до закону.

Суд зауважує, що відповідачу ОСОБА_2 було достовірно відомо, що її дочка ОСОБА_3 також не мешкає разом з нею за адресою: АДРЕСА_4, проте вона не повідомила виконавчий комітет Сєвєродонецької міської ради і про цю обставину, оскільки це також могло негативно вплинути на подальше перебування родини ОСОБА_2 у першочерговому списку осіб, які потребують покращення житлових умов.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази по справі за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження належними та достатніми доказами наявність підстав для визнання ордеру недійсним.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з кожного відповідача підлягає стягненню по 400 грн. на покриття витрат з оплати позивачем судового збору.

Керуючись 12, 13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Сєвєродонецької міської ради Луганської області (юридична адреса: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32-а, код в ЄДРПОУ 26204220) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_3), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_4) про визнання ордеру недійсним задовольнити.

Визнати недійсним ордер від 05.02.2015 року №2-н на зайняття житлового приміщення АДРЕСА_2, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 27.01.2015 року №37 ОСОБА_2 на склад сім'ї чотири особи: квартиронаймач ОСОБА_2, син ОСОБА_4, син ОСОБА_5, дочка ОСОБА_3.

Стягнути з кожного відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь Сєвєродонецької міської ради Луганської області по 400 (чотириста) грн. на відшкодування судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складено 06.07.2018 року.

Суддя Ж. І. Кордюкова