Рішення № 75206922, 27.06.2018, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/292/18

Провадження № 2/513/429/18

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Златіної О.І., позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сарата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2018 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарським спорудами, розташований в с. Кулевча, вул. Свято-Миколаївська, № 62, Саратського району Одеської області.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що 10 лютого 2010 року її чоловік ОСОБА_3 склав заповіт, яким призначив її спадкоємцем усього належного йому на момент смерті майна. 23 листопада 2013 року ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок № 62, розташований по вул. Свято-Миколаївська в с. Кулевча Саратського району Одеської області.

У встановлений законом строк позивачка подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку. Однак, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок у зв'язку з тим, що не було надано правовстановлюючих документів на зазначене майно.

Позивачка та її представник ОСОБА_2 позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області, якого належним чином повідомили про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнав (а.с. 86).

Заслухавши позивачку та її представника, дослідивши та оцінивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до пунктів 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень діючого ЦК України цей кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року.

Згідно технічного паспорту, спірний будинок з господарськими будівлями був збудований у 1967 році (а.с. 10-15), тобто до введення в дію діючого ЦК України, тому право власності на вказаний житловий будинок було набуте спадкодавцем в порядку, який існував на час його будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу Президії Верховної ОСОБА_4 СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», що втратив чинність, на підставі Указу Президії Верховної ОСОБА_4 СРСР від 22.02.1988 року № 8502-Х), кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності житловий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п’яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 ОСОБА_4 Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної ОСОБА_4 СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних житлових будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже підставою виникнення у спадкодавця ОСОБА_3 права власності на спірний житловий будинок був сам факт збудування його з додержанням вимог зазначених правових актів, які не пов’язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затверджена наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 р. N 45/5, яка діяла на час виникнення правовідносин щодо права власності на спірний будинок, та втратила чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N 18/5), визначала, що підтвердженням належності житлового будинку (частки будинку) відчужувачу, розміру будинку та земельної ділянки, на який він розташований, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету селищної, сільської ради народних депутатів.

Пункти 4, 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачали обов’язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах.

Відповідно довідки Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області № 170 від 05.02.2018 року, та витягу з по господарської книги №14, особовий рахунок № 1234, власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під №62, який розташовано по вул. Свято-Миколаївська в с. Кулевча Саратського району Одеської області є ОСОБА_3, який помер 23 листопада 2013 року (а.с.39, 38).

Згідно звіту про незалежну оцінку нерухомого майна, вартість зазначеного житлового будинку станом на 08 лютого 2018 року складає 69610 гривень (а.с.16-26).

Частина 1 ст. 1223 ЦК України встановлює, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як видно з копії свідоцтва про шлюб серії 1-ЖД №110504, виданого Кулевчанською сільською радою Саратського району Одеської області, 10 лютого 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб (а.с.5).

ОСОБА_3 залишив заповіт, посвідчений 10 лютого 2010 року секретарем виконавчого комітету Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області за реєстровим номером № 34, відповідно до якого позивачку призначено спадкоємцем усього належного йому на момент смерті майна (а.с. 66). Даний заповіт є чинним, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 7).

ОСОБА_3 помер 23 листопада 2013 року, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії І-ЖД № 354027, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Саратського районного управління юстиції Одеської області (а.с. 6).

До дня своєї смерті він проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено довідкою № 169 від 05 лютого 2018 року Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області. На момент смерті проживав разом з дружиною ОСОБА_1, відповідно до довідки Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області № 170 від 05 лютого 2018 року (а.с. 39).

Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, в тому числі на житловий будинок з господарськими будівлями під № 62, розташований по вул. Свято-Миколаївська в с. Кулевча Саратського району Одеської області.

06 березня 2014 року приватний нотаріус Саратського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 за заявою позивачки відкрив спадкову справу щодо майна ОСОБА_3, померлого 23 листопада 2013 року. 18 червня 2014 року нотаріус видав ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на належну спадкодавцеві земельну ділянку площею 4,50 га (рілля), розташованої на території Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №265860.

Вказані обставини підтверджуються копією спадкової справи та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а.с.53-78).

Нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований в с. Кулевча, вул. Свято-Миколаївська, № 62, Саратського району Одеської області через відсутність правовстановлюючих документів (а.с. 42).

Оскільки позивачка, як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1216-1218, 1223, 1268-1270 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 89, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, виданий 11 березня 2010 року Саратським РВ ГУМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під 62 (шістдесят другим) номером, розташований по вул. Свято-Миколаївська в с. Кулевча Саратського району Одеської області, що належав ОСОБА_3, який помер 23 листопада 2013 року.

Апеляційна скарга на рішення подається до Апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А. І. Бучацька