Постанова № 75206314, 09.07.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2018 року м. Кропивницький

справа № 396/1604/17

провадження № 22-ц/781/1048/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Голованя А.М.,

Суддів: Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря Діманової Н.І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА»;

представник позивача - Панкова Інна Анатоліївна;

відповідач - ОСОБА_2;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2018 року у складі судді Шепетько В.І.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП у порядку регресу в розмірі 60717,55 грн. В обґрунтування позову зазначив, що 01 квітня 2016 року, між НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_3, було укладено договір добровільного страхування власників наземних транспортних засобів АЕ/7564187 на колісний транспортний засіб КАМАЗ 53212, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

17 листопада 2016 року, по вул. Першотравневій, у м. Олександрії Кіровоградської області сталася дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: ОСОБА_2, який керував вищезазначеним транспортним засобом, та ОСОБА_4, якому належить на правах власності автомобіль ОРЕL COMBO д.н.з. НОМЕР_5. Відповідно до постанови Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 26.12.2016 року, винуватцем ДТП за п.10.9 ПДР України визнано ОСОБА_2 18.11.2016 року експертом ОСОБА_5, було складено протокол огляду транспортного засобу на предмет його пошкодження (акт). На підставі даних огляду, 07.12.2016 року, спеціалістами ТОВ «Гарант» - АСІСТАНС» складено дослідження № НОМЕР_5-1, за висновком якого матеріальний збиток, завданий транспортному засобу ОРЕL COMBO в результаті пошкодження при ДТП, склав 54196,14 грн. Але, при ремонті автомобіля було виявлено додаткові пошкодження. 16.02.2017 року було проведено додатковий огляд ТЗ та складено відповідний протокол за яким сума збитку становить 7031,41 грн. Вищезазначена ДТП була визнана страховим випадком. Згідно розрахунків суми страхового відшкодування страхових актів, потерпілому ОСОБА_4 ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відшкодувала завдані збитки. Таким чином до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» у порядку регресу, перейшло право вимоги на стягнення з винного в ДТП, тобто ОСОБА_2, суму боргу в розмірі 60717,55 грн.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «НАСК «ОРАНТА», просить скасувати рішення суду, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не ґрунтуються на нормах законодавства України та не відповідають дійсності. Судом першої інстанції належним чином не встановлено фактичних обставин справи, не взято до уваги те, що вина відповідача була встановлена та повністю доведена, а факт виплати страхового відшкодування Страховиком підтверджено витягом з банківської виписки виплат страхового відшкодування та платіжними дорученнями.

Відзивів на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшло.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача Панкова І.А. підтримала доводи апеляційної скарги. Відповідач в судове засідання не з'явився про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від представника відповідача - ОСОБА_6 надійшла заява про відкладення розгляду справи в зв?язку з тим, що сторона відповідача не отримувала копію апеляційної скарги і не повідомлялася про виклик до суду. Однак в матеріалах справи є поштові повідомлення, які підтверджують своєчасне отримання ОСОБА_2 копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії апеляційної скарги та судової повістки, (а.с. 150, 158) тому заява ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

При розгляді справи встановлено, що 17.11.2016 по вул. Першотравневій, у м. Олександрії Кіровоградської області сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля КАМАЗ 53212, д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля ОРЕL COMBO реєстраційний номер НОМЕР_5., під керуванням ОСОБА_4

Постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 26.12.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило, зокрема, пошкодження транспортних засобів), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.(а.с. 7)

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_2 17.11.2016 о 13.00 год. керуючи автомобілем Камаз 53212 д/н НОМЕР_1 з причіпом НОМЕР_6 в м.Олександрія по вул. Першотравневій, не забезпечив надійне кріплення вантажу та технічний стан транспортного засобу, внаслідок чого допустив ДТП з пошкодженням причіпа та автомобіля Опель Комбо, д/н НОМЕР_5, чим порушив вимоги п.10.9 ПДР України.

Оскільки автомобіль КАМАЗ 53212 був застрахований позивачем відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7564187, на підставі розрахунків суми страхового відшкодування страхових актів власнику автомобіля ОРЕL COMBO ОСОБА_4 позивачем виплачено страхове відшкодування в сумі 60717,55 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Згідно положень ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. «г» п.п. 38.1.1 ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Позивач, посилаючись на викладені вище фактичні обставини справи та норми законодавства, вважає, що мала місце невідповідність технічного стану транспортного засобу, який був під його керуванням в момент ДТП, вимогам ПДР, отже позивач, як страховик, який сплатив потерпілій від цієї ДТП особі страхове відшкодування, набув право на звернення з відповідними регресними вимогами до винуватця ДТП.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до вимог ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як зазначено в п. 4 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Отже, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується на засадах відповідальності, порядок і умови такого відшкодування встановлені законом, відповідно до вимог якого умовами відшкодування шкоди, заданої джерелом підвищеної небезпеки є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.

Протиправність поведінки заподіював полягає в самому факті завдання шкоди іншій особі через таке поводження.

При цьому закон зобов'язує володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодувати спричинену ним шкоду незалежно від його вини.

Таким чином, позивач - в даному випадку страховик, для стягнення на його користь сум виплаченого ним відшкодування потерпілому з відповідача в порядку регресу має навести суду докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що саме відповідач є завдавачем шкоди.

Отже відповідач, для звільнення від відповідальності за спричинену ним шкоду має довести суду належними доказами по справі, що шкоду ним було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, при цьому, тягар доказування наявності цих підстав лежить саме на відповідачеві.

З належних та допустимих доказів, що містяться в матеріалах справи вбачається наступне.

Відповідно до постанови Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 26.12.2016 року про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди (ст. 124 КУпАП) вбачається, що причиною вчинення ним даного правопорушення стало порушення вимог п.10.9 ПДР України, згідно яких під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб. Водій ОСОБА_2 вказаних вимог закону не дотримався, внаслідок чого допустив ДТП з пошкодженням причіпа та автомобіля ОРЕL COMBO.

Таким чином зі змісту вказаної постанови, яку відповідач ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не оскаржував з цих підстав, вбачається, що ОСОБА_2 свою вину у порушенні правил дорожнього руху визнав, з чого слідує висновок про наявність безпосереднього зв?язку між порушенням ПДР відповідачем у цій справі, що в результаті спричинило пошкодження автомобіля ОРЕL COMBO.

Частиною 6 ст.82 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже у даній справі є належні та допустимі докази, які підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, а також докази того, що саме відповідач, як особа, яка на відповідній правовій підставі володіла джерелом підвищеної небезпеки, є завдавачем шкоди у вищевказаній ДТП.

Як зазначено в п. 7 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вбачається, що під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п.1.ч.1ст.263 ЦК України), тобто ті ,які мають зовнішній характер. Непереборною силою в такому випадку слід визнавати фактори об'єктивного характеру, причинно не пов'язані з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки не є непереборною силою.

Апеляційний суд враховує, що доказів того, що ДТП за участі відповідача виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, на підставі яких відповідач міг би бути звільнений від обов'язку відшкодувати шкоду, ОСОБА_2 суду не надано.

Проаналізувавши вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ПАТ «НАСК «ОРАНТА» є законними та належним чином обґрунтованими, тому підлягають повному задоволенню.

Суд першої інстанції при прийняті оскаржуваного судового рішення всього вищевказаного не врахував та неправильно застосував норми матеріального права, порушивши норми процесуального права, згідно яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим, тому прийшов до невірних висновків, з правильністю яких суд апеляційної інстанції погодитися не може.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2018 року у даній справі слід скасувати у зв?язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Також з відповідача на користь ПАТ «НАСК «ОРАНТА» мають бути стягнуті судові витрати за розгляд справи в районному та апеляційному суді в сумі 4000 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» - задоволити .

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2018 року - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» 60717,55 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 4000 грн. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 10 липня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: