Рішення № 75206098, 19.06.2018, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/2194/17; 2/401/69/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2018 р. Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Гармаш Т.І., при секретарі - Липко О.А, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства КБ «Приват Банк» про визнання припиненим зобов’язання, стягнення заборгованості та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у порядку захисту прав споживача фінансово-кредитних послуг звернувся до суду із позовом у якому просить визнати припиненим зобов’язання за кредитним договором б/н від 12.07.2011 року у зв’язку зі сплатою заборгованості у сумі 2537, 96 грн. на підставі рішення Світловодського міськрайонного суду від 07.12.2015 року, стягнути з Публічного акціонерного товариства КБ «Приват Банк» кошти за договором № SAMDN80000726886119 «Стандарт» від 03.07.2012 року у сумі 40975,99 грн. та стягнути відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

Свій позов обгрунтовує тим, що від згідно кредитного договору б/н від 12.07.2011 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на суму залишку заборгованості .

Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 07.12.2015 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» був задоволений частково та з нього була стягнена заборгованість у розмірі 2537 грн. 96 коп. Не зважаючи на вказане рішення суду у якому фактично розглянуті вимоги банку станом на 31.01.2015 року останній продовжує нараховувати заборгованість з невідомих рахунків.

У зв’язку з небажанням отримувати послуги банку він звернувся до банку із відповідною заявою про припинення договору, проте працівниками банку йому було відмовлено у прийнятті коштів, зазначених у рішенні суду та платіжної пластикової картки.

Станом на 25 квітня 2017 року йому нарахована заборгованість у сумі 73562, 82 грн.

Згідно свідоцтва про право на спадщину він отримав спадок ? частину вкладу у сумі 2999, 47 доларів США.

Вказана сума спадщини йому видана не була, а самовільно без його волі зарахована на погашення заборгованості за кредитним договором. Про що він як в усній так і в письмовій формі висловлював свою незгоду та просив банк припинити дію договору, проте на свої звернення відповіді не отримав.

Окрім того банком всупереч вимогам закону не були нараховані проценти за договором вкладу, які входять до складу спадщини.

Вважає, що банком порушене зобов’язання за кредитним договором, наслідком чого відповідно до ст. 611 ЦК України є припинення зобов’язання у зв’язку з односторонньою відмовою від зобов’язання. Крім цього вважає, що діями відповідача порушені його права як споживача, передбачені ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» та заподіяна моральна шкода яка полягає у втраті нормальних життєвих зв’язків поваги та довіри до людей. Моральну шкоду позивач оцінює у 10 000 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив позов задовольнити, пославшись на обставини та докази, що його стверджують. Та пояснив суду, що він дійсно уклав з банком кредитний договір. Світловодським міськрайонним судом з нього на користь банку стягнута заборгованість у сумі 2537 грн. 96 коп. Він не вносив зазначену суму на рахунок банку, пояснивши що банк відмовив йому у прийнятті вказаних коштів та не скористався своїм правом на примусове стягнення вказаної суми, а натомість без його згоди списав з його рахунку, який був відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» кошти, які він отримав у спадок.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі та просив відмовити у його задоволені. У своїх запереченнях зазначив, що позивач підписавши анкету-заяву на приєднання до умов та правил надання банківських послуг, тим самим уклав договір приєднання. Неодноразове здійснення позивачем платежів у рахунок погашення заборгованості, підтверджує факт прийняття умов кредитного договору. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідно до укладеного договору відбулось договірне списання коштів з рахунку позивача на погашення заборгованості по кредитному договору. Крім цього зазначає що підстави для розірвання чи припинення кредитного договору, на які посилається позивач, відсутні. Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди вказує, що відшкодування моральної шкоди не передбачено умовами кредитного договору, а тому ця вимога є незаконною та необґрунтованою.

Заслухавши доводи сторін, з’ясувавши обставини справи, перевіривши докази, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, що склалися між сторонами.

Судом встановлено, що сторони перебувають у правовідносинах зобов’язального характеру, які випливають із кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" 12.07.2011 року.

У зв’язку із невиконанням позивачем зобов’язань за договором ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду із позовом про стягнення з нього заборгованості у сумі 13988,77 грн. Рішенням Світловодського міьскрайонного суду від 07.12.2015 року позовні вимоги банку були задоволені частково та з ОСОБА_1 на користь банку стягнута заборгованість за кредитним договором б/н від 12.07.2011 року у розмірі 2537 грн. 96 коп., а в решті позовних вимог було відмовлено (а.с. 47-49).

Зазначене рішення набрало законної сили. Доказів того, що сума заборгованості, визначена судовим рішенням, була сплачена позивачем на рахунок банку суду не надано. Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що вказана сума не внесена ним з вини банку не підтверджені належними та допустимими доказами.

Як вбачається із розрахунку заборгованості наданого відповідачем (а.с. 109-111) з моменту ухвалення судового рішення, а саме з грудня 2015 року до 24 квітня 2017 року жодного платежу на погашення заборгованості позивачем ОСОБА_1 здійснено не було, що свідчить про невиконання ним рішення суду.

Цим же розрахунком підтверджується, що станом на 31.03.2017 року його загальна заборгованість за договором складала 74227,51 грн., а також що 30.04.2017 року у погашення заборгованості за відсотками зараховані кошти у сумі 39302 грн.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 отримав у спадок ? частину спадщини яка складалася із грошового внеску з відповідними відсотками та компенсаційними виплатами у сумі 2999, 47 доларів США які належали померлій дружині ОСОБА_2 на підставі довідки ПАТ КБ «Приватбанк». Вартість спадщини, на яку в указаній частці видано свідоцтво, становить 1543, 4 доларів США (а.с.7)

Позивач стверджує, що саме кошти отримані ним у спадок були неправомірно без його згоди списані банком із його рахунку та спрямовані на погашення заборгованості за кредитом, якої, на його думку, не існує.

Виходячи з того що спірні правовідносини між сторонами випливають із кредитного договору, суд застосовує норми, які їх регулюють, зокрема, статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Укладення кредитного договору між сторонами відбулось шляхом підписання анкети-заяви на приєднання до умов та правил надання банківських послуг, які містять умови надання кредиту, які позивачем не оспорюються, тобто шляхом укладання договору приєднання.

Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, зобов’язання сторін кредитного договору укладеного між сторонами встановлені Умовами та правилами надання банківських послуг, пунктом 1.1.3.1.6 яких передбачено, що клієнт доручає Банку здійснювати списання коштів з рахунків Клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум, що підлягають сплаті Банку за цим Договором, у разі настання термінів платежів, а також списання коштів з Картрахунку у разі настання термінів платежів по інших договорах Клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах Платіжного ліміту Картрахунку. Банк здійснює списання коштів у грошовій одиниці України/іноземній валюті з будь-якого рахунку Клієнта у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості в іноземній валюті/національній валюті України за договором, і покупку/продаж іноземної валюти на Міжбанківському ОСОБА_3 України. Крім цього відповідно пункту 1.1.3 .2.11 ОСОБА_4 має право проводити договірне списання з усіх відкритих в Банку рахунків Клієнта в погашення кредитної заборгованості Клієнта і третіх осіб, за кредитами, за якими Клієнт є поручителем, а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у клієнта внаслідок невиконаних зобов'язань перед Банком.

У зв'язку з порушенням своїх зобов'язань по кредитному договору у позивача виникла заборгованість, у зв’язку з чим банк відповідно до наведених умов здійснив списання коштів з картрахунку на погашення відповідної заборгованості.

Як на правову підставу заявленої позовної вимоги про визнання припиненим зобов’язання за кредитним договором позивач ОСОБА_1 посилається на статтю 611 ЦК України, якою визначені правові наслідки порушення зобов’язання, та, зокрема, вказує, що у зв’язку із порушенням банком зобов’язання за кредитним договором зобов’язання за цим договором вважаються припиненим внаслідок з односторонньої відмови.

Суд вважає таке тлумачення вказаної норми закону помилковим з огляду на таке.

Пунктом 1 частини першої ст. 611 ЦК України передбачено що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Отже, для визнання зобов’язання за договором припиненим внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, як наслідок порушення зобов’язання, необхідною є сукупність умов, а саме наявність факту порушення зобов’язання стороною, встановлення такого наслідку у договорі або прямої вказівки закону.

Свої зобов'язання за кредитним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" виконав у повному обсязі, надавши позивачу кредит, що не заперечується позивачем.

Будь-яких доказів порушення умов договору з боку відповідача позивачем не надано, а відтак суд дійшов висновку про відсутність порушення умов договору відповідачем.

Окрім цього така підстава припинення зобов’язання не передбачена Умовами та правилами надання банківських послуг.

Свою позовну вимогу щодо визнання припиненим зобов’язання за кредитним договором б/н від 12.07.2011 року окрім зазначеної позивач мотивує сплатою заборгованості у сумі 2537, 96 грн. на підставі рішення Світловодського міськрайонного суду від 07.12.2015 року та вважає, що сама наявність судового рішення, навіть без перерахування коштів, свідчить про виконання ним зобов’язання.

З такими доводами позивача погодитись не можна з огляду на таке.

Загальні вимоги щодо припинення зобов’язання визначені ст. 598 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з розрахунку заборгованості наданого відповідачем станом на 31.10.2017 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 62282,63 грн. ( а.с. 109-111).

Будь-яких належних та допустимих доказів того що вказаний розрахунок не відповідає дійсності, або складений неправильно позивач ОСОБА_1 не надав, як і не надав доказів, які б свідчили про перерахування суми заборгованості на рахунок банку.

Таким чином, суд вважає, що доводи позивача щодо виконання ним кредитного договору не знайшли свого підтвердження доказами.

Мотивуючи свій позов про визнання договору припиненим позивач посилається на ст. 651 ЦК України, якою визначені підстави для розірвання договору на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною.

Відповідно до вимог п.3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України суд надає мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Оскільки, предметом позову є визнання зобов’язання припиненим, а не розірвання договору, суд вважає зазначений аргумент таким, що не відноситься до предмету спору, а тому не оцінює його з точки зору наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, суд вважає що позов ОСОБА_1 у частині визнання припиненим зобов’язання за кредитним договором б/н від 12.07.2011 року у зв’язку зі сплатою заборгованості у сумі 2537, 96 грн. на підставі рішення Світловодського міськрайонного суду від 07.12.2015 року, є таким що не грунтується на законі та договорі та не підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір у частині стягнення заборгованості за договором № SAMDN80000726886119 «Стандарт» від 03.07.2012 року у сумі 40975,99 грн., суд виходить з такого.

З аналізу змісту договору № SAMDN80000726886119 «Стандарт» від 03.07.2012 року (а.с. 9-10 ) встановлено що його сторонами є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2. Згідно вказаного договору ОСОБА_2 передала, а банк прийняв грошові кошти у сумі 15000 доларів США.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв’язку зі смертю сторони договору ОСОБА_2 її спадкоємці, зокрема, позивач ОСОБА_1 отримав у спадок ? частину вкладу у сумі 2999, 47 доларів США, що підтверджується свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 7)

З огляду на те, що позивач ОСОБА_1 не є стороною зазначеного договору, а також на відсутність будь-яких доказів того, що зазначений договір відповідно до ст. 1063 ЦК України укладений на його користь, суд вважає, що у позивача відсутні будь-які правові підстави вимагати стягнення заборгованості за вказаним договором.

Крім цього матеріалами справи підтверджується, що у зв’язку зі смертю сторони зазначеного договору відкрилась спадщина і позивач, як один із спадкоємців першої черги за законом успадкував частину вкладу померлого спадкодавця.

Вирішуючи питання щодо позову у частині стягнення моральної шкоди суд виходить з того що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки, сторони перебувають у відносинах зобов’язального характеру, окрім загальних підстав суд застосовує правові норми, якими передбачена відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов договору.

Так, відповідно до вимог статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договоромабо законом, зокрема, відшкодування збитківта моральної шкоди.

Отже, за змістом вказаної норми закону правові наслідки у вигляді відшкодування моральної настають за умови порушення стороною зобов’язання, а також якщо такі наслідки передбачені договором або прямо випливають із приписів закону.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Виходячи з того що у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 усупереч вимогам зазначеної статті, не надав суду належних та допустимих доказів підстав для застосування наслідків у виді відшкодування моральної шкоди, а саме не підтвердив характер та тривалість моральних страждань, факт порушення зобов’язання відповідачем, а також не послався на умови договору, яким передбачено відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що його вимоги у цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що позивач звертався із вказаним позовом у порядку захисту прав споживача фінансово-кредитних послуг, а тому був звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд, керуючись ч. 6, 7 ст.141 ЦПК України вважає, що судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного та ст.ст. 598, 599, 611, 634, 1054, 1063 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2 А, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 до Публічного акціонерного товариства КБ «Приват Банк», місцезнаходження 49094 місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 50, про визнання припиненим зобов’язання за кредитним договором б/н від 12.07.2011 року у зв’язку зі сплатою заборгованості у сумі 2537, 96 грн. на підставі рішення Світловодського міськрайонного суду від 07.12.2015 року, стягнення з Публічного акціонерного товариства КБ «Приват Банк» коштів за договором № SAMDN80000726886119 «Стандарт» від 03.07.2012 року у сумі 40975,99 грн. та відшкодування моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення через Світловодський міськрайонний суд у порядку, передбаченому ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому рішення.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду : ОСОБА_5

19.06.2018