Постанова № 75206081, 04.07.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2018 року м. Кропивницький

справа № 405/8524/16-ц

провадження № 22-ц/781/773/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів – Єгорової С.М., Чельник О.І.,

при секретарі – Демешко Л.В.,

за участю позивача – ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда в складі судді Шевченко І.М. від 26 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 12 серпня 2016 року о 16 годині 00 хвилин у м. Кропивницькому по вул. Покровській, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_4, який керував транспортним засобом AUDI S4, державний номер НОМЕР_1 та здійснив наїзд на припаркований належний йому автомобіль марки ВАЗ 2107, державний номер ВА 3094АІ, внаслідок чого було його пошкоджено. Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 вересня 2016 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Вказав, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ВУСО», якою 03.11.2016 року на його карту ПриватБанку було перераховані грошові кошти в якості страхового відшкодування в розмірі 24 216,63 грн. Однак, зазначеної суми коштів не вистачає для відновлення автомобіля, оскільки згідно звіту № 065-16 про експертну оцінку автомобіля від 30.11.2016 року вартість завданого матеріального збитку становить 44 082 грн. 12 коп. Разом з тим, ним було витрачено 1500 грн. на проведення експертної оцінки автомобіля та складання зазначеного звіту. Крім того, зазначив, що внаслідок сильного хвилювання, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в нього піднявся тиск та його було госпіталізовано до комунального закладу «Центральна міська лікарня м. Кіровограда», де у період з 14.08.2016 року по 26.08.2016 року він знаходився на стаціонарному лікуванні. Під час лікування ним було придбано лікарські засоби та супутні медичні послуги на загальну суму 1803,22 грн. При цьому, зазначає, що йому була завдана моральна шкода, яку він пов’язує із заподіянням йому матеріальних збитків та психологічної травми, внаслідок пошкодженням його автомобіля та перебування його на стаціонарному лікуванні у медичному закладі та оцінює в розмірі 10 000 грн. Вважає, що невиплачена страховою компанією частина заданих йому матеріальних збитків, повинна бути відшкодована ОСОБА_4, як винуватцем ДТП, та ОСОБА_5 – власником автомобіля. З цих підстав позивач просив, стягнути з відповідачів на його користь матеріальну шкоду в розмірі 23 168,71 грн. та 10 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2017 року до участі у справі залучено третю особу – приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО».

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 лютого 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди - 22 447,02 грн. та 3 000 грн. – в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також судовий збір в сумі 551,20 грн. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі скаржник посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 12 серпня 2016 року о 15 годині 45 хвилин, ОСОБА_4 керуючи автомобілем AUDI S4, державний номер НОМЕР_1, по вулиці Покровській, 61 А, в м. Кропивницький, допустив наїзд на припаркований на узбіччі автомобіль ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 вересня 2016 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. Постанова набрала законної сили 27.09.2016 року /т. 1 а.с.7-8/.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до полісу № АЕ 5680070 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ВУСО» /т.1 а.с.94/.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 16 серпня 2016 року про виплату страхового відшкодування, страховою компанією на його картковий рахунок було перераховано кошти в сумі 24 938,32 грн. /т. 1 а.с.102,103/.

Така сума страхового відшкодування визначена з урахуванням висновків розрахунку вартості відновлювального ремонту від 19.09.2016 року № 1085 та розрахунку вартості технічних придатних складових частин транспортного засобу від 23.09.2016 року № 1120, в яких встановлено, що відновлення пошкоджено автомобіля є економічно необґрунтованим, оскільки розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить ринкову вартість автомобіля, що складає 31 770, 14 грн., а вартість технічних придатних складових частин становить 5 831, 82 грн. /т. 1 а.с. 62-72/.

При цьому, страховим договором передбачена франшиза, яка складає 1000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 зазначеної норми визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавцем встановлена презумпція вини завдавача шкоди, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано не з його вини. При цьому потерпілий повинен надати докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обов’язок по відшкодуванню завданої позивачу шкоди покладається на ОСОБА_4, але при цьому неправильно визначив розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню.

Визначаючи розмір завданих позивачу матеріальних збитків, суд першої інстанції помилково врахував в якості доказу звіт № 065-16 про експертну оцінку автомобіля від 30 листопада 2016 року складеного ОСОБА_6, в якому визначено розмір матеріальної шкоди в сумі 44082,12 грн. Даний звіт не може бути належним доказом на підтвердження розміру заподіяної позивачу матеріальної шкоди, оскільки ОСОБА_6 не є фахівцем державної спеціалізованої установи, а свідоцтво № 229 є недійсним з 26.06.2010 року у зв’язку із закінченням терміну його дії / т. 2 а.с.21, 22/. Разом з цим, при розрахунку вартості ремонту вказаного автомобіля, ОСОБА_6 керувався «Правилами встановлення розміру витрат на матеріали та запасні частини при відновлювальному ремонті транспортних засобів», затверджених постановою уряду Російської Федерації № 361 від 24.05.2010 року. З цих підстав, не підлягають відшкодування витрати, пов’язані з проведення експертної оцінки та складання звіту в розмірі 1500 грн.

Оскільки позивач не заперечував щодо визначеної страховою компанією суми матеріального збитку та враховуючи положення статті 1194 ЦК України, а також те, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 16 серпня 2016 року страховою компанією на його картковий рахунок було перераховано кошти в сумі 24 938,32 грн., за виключенням франшизи (1000 грн.), у відшкодування матеріальної шкоди підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1000 грн.

Також необґрунтовано суд першої інстанції стягнув витрати пов’язані з придбанням ліків, пославшись на статтю 23 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовується шкода, завдана життю та здоров’ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, зокрема шкода, що пов’язана з лікуванням потерпілого та з тимчасовою втратою працездатності.

Як убачається з матеріалів справи та пояснень позивача, постраждалих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди не було. Згідно виписки медичної картки амбулаторно (стаціонарного) хворого № 5318/1431, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 14.08.2016 року по 26.08.2016 року з діагнозом атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба /т.1 а.с. 26/. Отже, дане захворювання є загальним, яке в нього спостерігається близько 3 років, а тому не може вважатись таким, що виникло внаслідок дорожньо-транспортні пригоди.

За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача витрати пов’язані з лікуванням в сумі 1803, 22 грн.

Разом із цим, за змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вказане, визначаючи розмір моральної шкоди, яка була завдана позивачу, суд першої інстанції врахував зазначені положення закону та дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відшкодування майнової шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про стягнення з відповідача на користь позивача 1000 грн.

Також рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору необхідно змінити виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Отже, враховуючи розмір задоволених вимог та сплачений сторонами судовий збір, стягненню з позивача на користь відповідача підлягає судовий збір в розмірі 1259 грн. 50 коп. При цьому, позовна заява містить одну вимогу майнового та одну вимогу немайнового характеру, однак позивачем при поданні позовної заяви судовий збір було сплачено лише за одну вимогу, на що суд першої інстанції уваги не звернув, тому також з позивача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 лютого 2018 року змінити в частині стягнення матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1000 грн.

Рішення в частині стягнення судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1259 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 10.07.2018 року.

Головуючий:

Судді: