Постанова № 75204943, 09.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/3957/17 09.07.2018

Єдиний унікальний номер судової справи 484/3957/17

Номер провадження 22-ц/784/1010/18

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Категорія 53

Постанова

Іменем України

09 липня 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

з секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

за участі:

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача - Хабловської О.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Миколаївського обласного центру зайнятості рішення, яке ухвалено Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області під головуванням судді Мельничука О.В., в приміщенні цього ж суду 12 квітня 2018 року о 08 годині 46 хвилині, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Миколаївського обласного центру зайнятості про визнання незаконними та скасування наказів та відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Миколаївського обласного центру зайнятості (далі - Миколаївський ОЦЗ) про визнання незаконним і скасування наказу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 07 лютого 2010 року ОСОБА_2 працює на посаді директора Первомайського міськрайонного центру зайнятості (далі - Первомайський МРЦЗ).

10 листопада 2017 року наказом за №378-к Миколаївського ОЦЗ його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме, оголошено догану за систематичне порушення трудової дисципліни, Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Первомайського МРЦЗ.

Позивач вважає зазначений наказ незаконним, оскільки в ньому не конкретизовано, яке порушення трудової дисципліни здійснено ним, та не зазначено, які конкретно із положень Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Первомайського МРЦЗ, правил професійно етики та поведінки працівників Первомайського МРЦЗ ним порушено.

Також позивач зазначав, що фактично його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за звернення до суду, що суперечить його конституційним правам.

Більше того, позивача вже всьоме за рік притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що, як на думку останнього, свідчить про упереджене ставлення відповідача до нього.

Посилаючись на викладені обставини ОСОБА_2 просив визнати незаконним та скасувати наказ директора Миколаївського ОЦЗ №378-к від 10 листопада 2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2».

Крім того позивач зазначав, що внаслідок порушення його трудових прав та систематичних зловживань роботодавця, йому спричинено моральну шкоду, компенсацію якої він оцінив у розмірі 5 000 грн. та просив стягнути її з відповідача на свою користь.

В листопаді 2017 року ОСОБА_2 надав до суду заяву, якою збільшив позовні вимоги.

Зазначав, що 17 листопада 2017 року наказом за №393-к Миколаївського ОЦЗ його знову притягнуто до дисциплінарної відповідальності, у зв'язку з відсутністю на роботі 31 жовтня 2017 року протягом робочого часу з 10.00 год. і до 17.00 год. без поважних причин.

Посилаючись на те, що зі змісту наказу вбачається, що позивача притягнуто до дисциплінарного стягнення за його участь 31 жовтня 2017 року у судовому засіданні, ОСОБА_2 просив також визнати незаконним та скасувати наказ директора Миколаївського ОЦЗ № 393-к від 17 листопада 2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2».

Окрім того позивачем збільшено розмір компенсації моральної шкоди, який він просив стягнути на свою користь, до 10 000 грн.

Представники відповідача Миколаївського ОЦЗ проти задоволення позову заперечували. Зазначали, що оскаржувані накази про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності відповідають нормам чинного законодавства, а тому відступні підстави для визнання їх незаконними та скасування, а також стягнення 10 000 грн. на користь позивача у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано накази директора Миколаївського обласного центру зайнятості за №378-к від 10 листопада 2017 року та за №393-к від 17 листопада.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2».

В задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 280 грн. на відшкодування судових витрат.

Судове рішення міськрайонного суду мотивоване тим, що позивач не порушував трудові обов'язки встановлені Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників Первомайського міськрайонного центру зайнятості.

В апеляційній скарзі представник Миколаївського ОЦЗ посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, та порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, шо апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України №2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.147 КЗпП України догана - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника за порушення трудової дисципліни.

Частина перша ст.147-1 КЗпП України визначає, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

З наведеної норми права вбачається, що право застосування дисциплінарного стягнення надається тому органу, який здійснює прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. До керівників підприємства стягнення вправі застосовувати той орган, який відповідно до законодавства і статуту приймає керівника на роботу (власник приватного підприємства; збори господарського товариства; спостережна рада акціонерного товариства, якщо збори акціонерів делегували їй право призначати (обирати) керівника виконавчого органу товариства; міністерство, інший орган, який здійснює функції управління державним або комунальним майном тощо). Право прийняття на роботу, а отже, і право застосовувати щодо працівників дисциплінарні стягнення, керівник підприємства має право передати керівникам структурних підрозділів, що не заборонено Законом.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у строки та в порядку встановленими ст.ст.148-149 цього ж Кодексу.

За правилами ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

За змістом цієї норми, обчислення місячного строку для застосування стягнення починається саме з дня виявлення проступку. При цьому виявлення проступку означає не тільки виявлення його факту, але і дії або бездіяльності у вигляді проступку, а також встановлення характеру порушення, причинного зв'язку між діями та наслідками, та вини у цьому працівника.

Таким чином, проступок може мати місце не тільки у вигляді разового порушення одноразової дії, але і у вигляді бездіяльності, яка триває певний строк.

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Разом з тим, невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року, справа №6-2801цс15).

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до ст.150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що з 09 лютого 2010 року ОСОБА_2 працює на посаді директора Первомайського МЦЗ.

Первомайський міськрайонний центр зайнятості діє на підставі Положення, затвердженого наказом Миколаївського обласного центру зайнятості №112-23 від 30 червня 2017 року, є неприбутковою державною установою, підпорядкованою та підзвітною Миколаївському обласному центру зайнятості, який створюється за рішенням голови Державної служби зайнятості (Центральному апарату) (а.с.16-22).

Відповідно до цього Положення, директор Первомайського МРЦЗ керує діяльністю Первомайського МРЦЗ та його філіями, забезпечує виконання покладених на них завдань і функцій, цільове використання коштів Фонду в межах затвердженого кошторису видатків, належне використання виділених у розпорядження Первомайському МРЦЗ майна та матеріальних цінностей, виконання наказів і доручень Голови Центрального апарату Служби та директора Миколаївського ОЦЗ.

Згідно наказу Державної служби зайнятості (Центрального апарату) «Про реорганізацію базових центрів зайнятості Миколаївської області» від 26 жовтня 2016 року №194 розпочата реорганізація базових центрів зайнятості Миколаївської області, зокрема і Первомайського МРЦЗ, шляхом приєднання до Миколаївського ОЦЗ (а.с.66).

У зв'язку з реорганізацією наказом №285 Миколаївського ОЦЗ від 08 листопада 2016 року, головою комісії з припинення Первомайського МРЦЗ призначено Порхун О.Г., а згідно наказу Первомайського МРЦЗ від 08 листопада 2016 року №106, створено у центрі зайнятості комісію з припинення юридичної особи - Первомайського МРЦЗ в складі: голови комісії Порхун О.Г., заступника голови комісії Гончарової П.В., членів комісії Руденко І.В., Доброжан О.Г., секретаря Урсул А.О. (а.с.67-68,72).

Таким чином Первомайський МРЦЗ перебуває в стані припинення.

Наказом за №294-к від 11 вересня 2017 року «Про призначення Омельченко Л.М.», останню прийнято на посаду заступника директора Первомайського МРЦЗ з 12 вересня 2017 року, а наказом Миколаївського ОЦЗ №171-23 від 11 вересня 2017 року «Про внесення змін до наказу Миколаївського ОЦЗ від 08 листопада 2016 року № 285» Омельченко Л.М. з 11 вересня 2017 року призначено головою ліквідаційної комісії Первомайського МРЦЗ. Не погоджуючись із вищезазначеними наказам ОСОБА_2 від імені Первомайського МРЦЗ подав позов до Миколаївського окружного адміністративного суду в якому просив його вказані накази скасувати (а.с.47,77).

Наказом Миколаївського ОЦЗ за №378-к від 10 листопада 2017 року оголошено догану ОСОБА_2, директору Первомайського МРЗЦ, за систематичне порушення трудової дисципліни, Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Первомайського міськрайонного центру зайнятості (а.с.6-8).

При цьому з мотивувальної частини наказу вбачається, що підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення слугувало те, що не маючи на те повноважень, ОСОБА_2 використав бланк Первомайського МРЦЗ та пред'явив позов до Миколаївського обласного центру зайнятості, чим перевищив свої повноваження.

Крім того, з пояснень представника відповідача у суді першої інстанції вбачається, що систематичність порушень позивача полягає в тому, що він неодноразово перевищував свої повноваження звертаючись від імені Первомайського МРЦЗ з листом до Міністерства соціальної політики України та скаргою до Міністерства юстиції України.

Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Отже, з моменту призначення комісії з припинення юридичної особи, припиняються повноваження органів управління юридичної особи, що діяли відповідно до установчих документів та закону.

Згідно інформаційного листа Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, від 26 жовтня 2017 року №3.2-113-9-283, з моменту призначення комісії з припинення юридичної особи або ліквідатора припиняються повноваження органів управління юридичної особи, що діяли відповідно до установчих документів та закону, а функція управління всіма справами юридичної особи переходить до призначеної комісії або ліквідатора (а.с.88).

Крім того, згідно наказу голови комісії з припинення юридичної особи №75 від 25 травня 2017 року «Про тимчасовий розподіл обов'язків між керівництвом Первомайського МРЦЗ», затверджено тимчасовий розподіл обов'язків між керівництвом Первомайського МРЦЗ на період реорганізації юридичної особи базового центру зайнятості до припинення юридичної особи.

Відповідно до зазначеного Тимчасового положення, голова комісії з припинення юридичної особи Первомайського МРЦЗ очолює Первомайський МРЦЗ, керує діяльністю базового центру зайнятості, забезпечує виконання покладених на нього завдань і функції, виконання наказів і доручень Голови Державної служби зайнятості та керівництва Миколаївського обласного центру зайнятості. Здійснює контроль за організацією роботи колективу Первомайського МРЦЗ, дотримання працівниками трудової та технологічної дисципліни, Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Директор Первомайського МРЦЗ забезпечує виконання вимог Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства соціальної політики України з питань, що належать до сфери діяльності державної служби зайнятості, рішень правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, наказів Державної служби зайнятості (центрального апарату), наказів Миколаївського ОЦЗ, рішень місцевих органів виконавчої влади та інших нормативно-правових актів.

Виходячи з вищевикладеного, з 08 листопада 2016 року, повноваження щодо управління справами Первомайського МРЦЗ перейшли до голови комісії з припинення юридичної особи (а у разі її відсутності з поважних причин до заступника голови).

За такого, на час звернення до адміністративного суду з позовом, у директора Первомайського МРЦЗ не було повноважень представляти інтереси центру та відповідно використовувати і підписувати від імені центру зайнятості документи, а тому колегія суддів вважає, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності виданий правомірно.

До того ж, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року закрито провадження у справі за позов Первомайського МРЦЗ до Миколаївського ОЦЗ про визнання протиправним та скасування наказу № 294-к від 11 вересня 2017 року та наказу №171-23 від 11 вересня 2017 року (а.с.192).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу Первомайського МРЗЦ подану ОСОБА_2 повернуто апелянту у зв'язку із відсутністю повноважень останнього (а.с.191).

Що стосується оскаржуваного наказу Миколаївського ОЦЗ за №393-к від 17 листопада 2017 року, то колегія суддів виходить з наступного.

Так, підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни.

Порушення трудової дисципліни полягає у невиконанні або неналежному виконанні з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.

Зі змісту ст.139 КЗпП України вбачається, що до трудових обов'язків працівника, зокрема, належить обов'язок:

- виконувати роботу, обумовлену трудовим договором;

- додержувати встановленого режиму роботи та правил внутрішнього трудового розпорядку;

- додержувати правил охорони праці;

- дбайливо ставитися до майна власника;

- утримуватися від дій, які заважають іншим працівникам виконувати їх трудові обов'язки.

Наказом Миколаївського ОЦЗ за №393-к від 17 листопада 2017 року оголошено догану ОСОБА_2, директору Первомайського міськрайонного центру зайнятості, за порушення трудової дисципліни, Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Первомайського міськрайонного центру зайнятості (прогул, відсутність ОСОБА_2 на роботі 31 жовтня 2017 року протягом робочого часу з 10.00 год. до 17.00 год. без поважних причин) (а.с.44-46).

Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стали акти про відсутність його на роботі від 31 жовтня 2017 року, доповідна записка директора Первомайського МРЦЗ від 01 листопада 2017 року, акт працівників Миколаївського ОЦЗ від 01 листопада 2017 року про ненадання позивачем пояснень на доручення директора Миколаївського ОЦЗ від 01 листопада 2017 року (а.с.121,122,125,126,127).

Оскільки до повноважень директора Первомайського МРЦЗ не входить представництво інтересів центру зайнятості в судових інстанціях та таких доручень останньому не було надано, то колегія суддів вважає, що оскаржуваний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності видано правомірно, оскільки позивач без поважних причин був відсутній на роботі, а позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу не підлягають задоволенню.

За вказаних обставин, не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки не встановлено порушення трудових прав позивача.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки, то рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь Миколаївського обласного центру зайнятості підлягають стягненню 1 920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. на відшкодування судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного центру зайнятості - задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 квітня 2018 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Миколаївського обласного центру зайнятості про визнання незаконними та скасування наказів та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Миколаївського обласного центру зайнятості 1 920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. на відшкодування судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

П.П. Лисенко

Повний текст судового рішення

складено10 липня 2018 року