Ухвала суду № 75203520, 09.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/4136/18 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 11-сс/783/481/18 Доповідач: Галин В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області

під головуванням судді Галина В.П.,

суддів Галапаца І.І., Михалюка В.О.

при секретарі Кубішин І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника – адвоката ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19 червня 2018 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваному у кримінальному провадженні №12018140000000167 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.199 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, -

з участю прокурора Бучинської К.П.

захисника ОСОБА_1

В С Т А Н О В И Л А:

ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19 червня 2018 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області капітан поліції ОСОБА_3 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19».

Строк дії ухвали становить шістдесят днів з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_2, тобто до 17.08.2018 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4

Захисник ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19 червня 2018 року. Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 19 червня 2018 року у справі №461/4136/18 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

Вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необгрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що є підставою для її скасування.

Стверджує, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 18 червня 2018 року не відповідає вимогам, передбаченим ст.184 КПК, до матеріалів клопотання додано низку нечитабельних копій документів, зокрема витяг з ЄРДР від 18 червня 2018 року, на якому відсутній підпис реєстратора, що унеможливлює перевірити достовірність викладених у ньому відомостей.

Відтак, витяг з ЄРДР від 18 червня 2018 року не є належним та допустимим доказом, що свідчить про невиконання слідчим та прокурором вимог ч.6 ст.132 КПК України.

Також, апелянт підкреслює, що у матеріалах поданого клопотання відсутні: повідомлення про початок досудового розслідування, доручення про проведення досудового розслідування, постанова про створення слідчої групи та постанова про призначення групи прокурорів.

Таким чином, слідчий суддя здійснив розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності належного підтвердження повноважень прокурора та слідчого на подання такого клопотання та участь у його розгляді.

Захисник звертає увагу на те, що слідчим чи прокурором не доведено наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не обгрунтовано неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_2 більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, зазначених у клопотанні.

Зазначає, що підозрюваний ОСОБА_2 має постійне місце проживання. міцні соціальні зв’язки та не має судимостей, одружений, проживає разом з дружиною, разом з якою чекають на народження дитини. Згідно довідки, виданої виконкомом Луківської сільської ради (а.с.115) за час проживання в с. Луки характеризується з позитивної сторони: спокійний, працьовитий, добросовісний, уважний до потреб інших, бере активну участь у житті села, користується повагою серед односельчан, допомагає в охороні правопорядку.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на яку посилається апелянт, дані про особу підозрюваного, який притягується до кримінальної відповідальності, має визначене місце проживання, міцні соціальні зв’язки, одружений, за місцем постійного проживання характеризується позитивно, з огляду на відсутність належного обґрунтування існуючих ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, на думку захисника, відсутні переконливі аргументи на користь того, що застосування більш м’яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_2 та запобігти вказаним ризикам, а тому, застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не викликано об’єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання у його права і свободи.

Дослідивши матеріали клопотання, доводи апеляційної скарги, заслухавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.177,178,183,194,200 КПК України та п. «е» ч.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, міра запобіжного заходу у вигляді взяття під варту обирається підозрюваному, обвинуваченому судом при наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, що вказана особа може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно із ч.1 ст.183 КПК України – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Пункт 4 ч.2 ст.183 КПК України декларує, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.199 КК України максимальна міра покарання за які становить до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Згідно із ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Оскільки ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України із погрозою застосуванням насильства щодо потерпілого, то слідчий суддя прийшов до вірного переконання про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», колегія суддів вважає необхідним враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

У п.48 рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Чеботар проти Молдови», № 35615/06, від 13 листопада 2007 року, судом було зазначено, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданим відповідно до ст. 5 §1 (с), поліція не повинна мати докази, достатні для предявлення обвинувачення, ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Так само необов’язково, щоб затриманій особі в подальшому було пред’явлено обвинувачення або ця особа постала перед судом. Метою попереднього утримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозри, що є підставою для затримання.

Колегія суддів вважає, що надані слідчим та прокурором докази доводять обставини, які вказують про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 у співучасті з іншими особами кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.199 КК України. Це підтверджується, зокрема протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5 від 11 березня 2018 року (а.с.12-14); протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_5 від 13 червня 2018 року (а.с.15-18), протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 17 червня 2018 року (а.с.21-22), рапортом ОСОБА_6 від 14 червня 2018 року (а.с.24-25), протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 13 червня 2018 року (а.с.41-48), протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17 червня 2018 року (а.с.100-103), повідомленням про підозру від 18 червня 2018 року (а.с.111), іншими матеріалами кримінального провадження №12018140000000167 від 07 березня 2018 року.

Колегія суддів переконана, що у цьому кримінальному провадженні існують ризики, а саме те, що ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків чи інших підозрюваних у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про те, що призначення більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою унеможливить запобігання ризикам, передбачених ст.177 КПК України. І зазначені ризики у кримінальному провадженні жодним чином не зменшились та не відпали.

Тому доводи апелянта про безпідставність обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 у виді тримання під вартою без визначенням розміру застави не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають фактичним обставинам провадження.

При постановленні оскаржуваної ухвали слідчим суддею враховано дані, що характеризують особу ОСОБА_2, зокрема те, що підозрюваний має стійкі соціальні зв’язки, одружений, не працює, відтак не має офіційного доходу, раніше не суджений.

Відтак апеляційні доводи щодо врахування особи ОСОБА_2 жодним чином не впливають на можливість застосування до нього більш м’якого запобіжного заходу, зокрема особистого зобов’язання, для запобігання ризиків, зазначених у клопотанні.

Таким чином, враховуючи вимоги ст.183 КПК України, колегія суддів вважає клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвалу слідчого судді про його задоволення законним та обґрунтованим, і не знаходить достатніх та належних підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.177, 183, 194, 309, 376, 405, 407 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19 червня 2018 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 – без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9