Рішення № 75203234, 25.06.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9696/16-ц

2/357/1025/18

Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Ліщинська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква до ОСОБА_1, третя особа : ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування комунальними послугами, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що на його балансі перебуває гуртожиток по б-ру Олександрійському № 58 та в даний гуртожиток, згідно ордеру №29 від 12.05.2000 року був вселений ОСОБА_2 з сім’єю. ОСОБА_2 розірвав шлюб з дружиною ОСОБА_1, але ОСОБА_1, яка є відповідачем по справі, продовжує проживати разом з дітьми в гуртожитку. Відповідач відмовилася укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових території, відповідач, отримує, але, взагалі, не оплачує за надані їй послуги, а тому виникла заборгованість по комунальним платежам. Позивач, неодноразово збільшуючи та уточнивши в судовому засіданні позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача основний борг за користування комунальними послугами за період з 01.04.2013 року по 01.02.2018 р., з урахуванням нарахованих відповідачу 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 58851,86 грн.

Представник позивача, за довіреністю у справі, підтримав уточнені позовні вимоги.

Відповідач позов не визнала, направила відзив, та окрім заперечень по суті позовних вимог, просила застосувати строки позовної давності, надавши відповідну заяву (Т.1а.с.142).

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомений належним чином, жодних клопотань чи заперечень суду не подав.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква є державною установою, яка створена Міністерством оборони України з метою здійснення квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, що дислокуються в межах її відповідальності. Одним з основних завдань КЕВ м. Біла Церква є організація забезпечення військових частин, установ та організацій, дислокованих у межах відповідальності КЕВ м. Біла Церква, казармено-житловим фондом, комунальними спорудами, обладнанням, земельними ділянками та майном квартирно-експлуатаційної служби.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач проживає в кімнаті №108 по б-ру Олександрійському № 58. Цей будинок має статус гуртожитку, перебуває на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, згідно повідомлення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №1904/1-13 від 06.06.2016 року.

Встановлено, що у вказаний гуртожиток, згідно ордеру №29 від 12.05.2000 року виданого лейтенанту ОСОБА_2, вселилися, також його дружина ОСОБА_1 та син - ОСОБА_3, що підтверджується копією ордеру. В подальшому, в зазначеному помешканні було зареєстровано місце проживання ще двох дітей подружжя ОСОБА_3. Шлюб між відповідачем та ОСОБА_2 розірвано. ОСОБА_2 проживає окремо. Тобто, в кімнаті №108 зазначеного гуртожитку, на даний час проживають відповідач з дітьми.

Встановленим є те, що з вересня 2013 року ніхто з мешканців кімнати №108 по б-ру Олександрійському гуртожиток № 58 не провів жодної оплати за спожиті житлово-комунальні послуги. Відповідач не заперечила факт відсутності оплат, обґрунтувавши свої заперечення тим, що позивач відмовляється надати їй повну інформацію щодо наданих послуг, позивач відмовляється укласти договір про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій на умовах, які пропонує відповідач.

Встановленим є те, що позивач направляв відповідачу в 2014 році проект договору №1755 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 28.08.2014 року. Проте відповідач відмовилася від укладення даного договору.

Встановлено, що 21.05.2016 року на адресу відповідача було направлено претензію №135/5 від 25.01.2016 року щодо необхідності оплатити борг, що підтверджується копією претензії.

Предстваник позивача суду пояснив, що за час проживання відповідача в гуртожитку, в результаті повного ігнорування свого обов’язку по оплаті житлово-комунальних послуг, за відповідачем утворилася заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, яка з урахуванням індексу інфляції за час прострочення та 3 % річних за період 01.04.2013 року по 01.02.2018 року становить суму – 58 851 грн. 86 коп., з яких сума основної заборгованості - 23 785 грн.52 коп.+ інфляційне збільшення -31 611 грн.98 коп. та + 3%річних – 3 454 грн. 36 коп.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позову. В письмово викладеній позиції відповідач вказала, що по-перше, розрахунок оплати за проживання в гуртожитку було здійснено з розрахунку на чотири особи, а фактично проживали в спірній квартирі три особи, що є доказом неправдиво заявленого позивачем розміру основної заборгованості, а звідси, як наслідок нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму 23 785, 52 гри. є незаконним, не вірним. Згідно довідки від 05.09.2017 року, виданої ОСОБА_3 Ржищивським будівельним технікумом Київської області про те, що ОСОБА_3 навчався на денній формі навчання протягом 01.09.2013 року по 01.07.2017 рік в м. Ржшців, є доказом того, що один із членів сім'ї наймача службового житла не проживав у кімнаті гуртожитку, заборгованість за якою є предметом спору; по друге, нарахування та стягнення розміру заборгованості з відповідача за її повнолітнього сина, ОСОБА_3 А, В., ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 01.07.2017 рік по січень 2018 року - є не законним, не правомірним. Також зазначила, що позивач має право на стягнення плати за житлово- комунальні послуги по виставленим рахункам, лише в межах строку позовної давності. Тобто лише за останніх 36 місяців, з січня 2018 року по листопад 2014 року. Стягнення заборгованості позивачем за період з 04.2013 року по 10.2014 рік здійснено поза межами строків позовної давності. Також, відповідач вказує, що матеріали справи не містять належних й достовірних доказів на підтвердженні кількості (розміру) наданих послуг та їх вартості, відсутні докази комерційного обліку комунальних послуг на підставі яких проводяться розрахунки за спожиті комунальні послуги в розумінні вимог ЗУ “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, докази , що свідчили б про фактично спожиті послуги відповідачем та її трьома дітьми, також, розмір житлової площі на яку позивачем здійснювалося нарахування, відповідно до ордеру на житлову кімнату, житлова площа кімнати становить 18 кв. м., разом з тим нарахування позивачем здійснювалося на житлову площу 27, 5 кв.м. з 04.2013 року, а з 01.2014 року по 01,2018р. - на 25, 63 кв.м., отже, позивачем не надано доказів на підтвердження житлової площі, з урахуванням місць загального користування, не надано належних доказів, які б свідчили про надання відповідачу розрахунків, квитанцій на оплату в розрізі кожної окремої послуги. ОСОБА_1П зазначила, що вона не є належним відповідачем у даній справі, не є договірною стороною з КЕВ м. Біла Церква. Відповідно до ордеру на службове житло №29 від 12.05.2000 року, виданого військовою частиною А-1667, наймачем спірної кімнати є ОСОБА_2, ордер виданий ОСОБА_2 на дану кімнату дійсний по тепер, договірні відносини між ОСОБА_1 та КЕВ м. Біла Церква відсутні. Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. При цьому відповідач не заперечила, що її бувший чоловік не є споживачем послуг позивача, в гуртожитку не проживає.

При вирішенні вказаного спору суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Виходячи з ст.20 Закону України “ Про житлово комунальні послуги” споживач зобов”язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.ст.66, 67 та 68 Житлового кодексу Української PCP та п.п.38,39 «Примірного положення про гуртожитки», затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №208 від 3 червня 1986 року, мешканці гуртожитку зобов’язані щомісячно у встановлені строки вносити плату за користування жилою площею та комунальними послугами.

Ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Встановленим є те, що відповідач є споживачем послуги, яку надає позивач, а отже, зобов’язана оплачувати надану послугу, а відмова від послуги можлива, лише, у встановленому порядку. На даний час відсутні правові підстави скасувати розмір заборгованості за надані та отримані відповідачем послуги, відсутність договору не є підставою для відмови в даному позові. Крім того, відповідач підтвердила, що отримує послуги та бажає укласти договір про надання послуг, але з включенням інших умов і не в тій формі, що пропонує позивач. Тимчасова відсутність мешканця гуртожитку за місцем свого проживання має бути належно зафіксована. Отже, та обставина, що син відповідача перебував на навчанні і проживав в іншій місцевості може бути підставою для перерахунку заборгованості за умови відповідної заяви заінтересованої особи та наявності поданих позивачу доказів, але зазначене не є підставою для відмови в позові.

Відповідач просила суд застосувати при вирішенні спору строки позовної давності.

За ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Позивач заперечив застосування положення про строки позовної давності, вказавши на переривання даного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, за заявою позивача 19.05.2016 року було видано судовий наказ про стягнення з відповідача заборгованості за користування житловою площею та комунальними послугами, який за ухвалою суду від 29.06.2016 року було скасовано, що слідує з копії ухвали Білоцерківського міськрайонного суду (Т.1 а.с.188).

Згідно ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

А за ч.2 цієї статті позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Отже, згідно наведених правових норм позовна давність переривається у разі пред'явлення позову, законодавством не передбачено, що позовна давність може перериватися в разі звернення до суду особи із заявою про видачу судового наказу.

Представником позивача не надано, також, доказів того, що відповідачем були вчинені дії, які свідчать про визнання нею боргу.

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги за період з 06.09.2013 року, в межах строку позовної давності, на час звернення з даним позовом до суду /07.09.2016 року/.

Відповідно до наданого позивачем розрахункового листа сума заборгованості за період з 06вересня 2013 р. по 01.02.2018 р. становить 21555,77 грн. /23785 грн. -сума боргу згідно розрахунку, починаючи – 01.04.2013 року – 2229 грн. 23 коп.- це сума боргу за межами строку позовної давності = 2555,77 грн./ (Т.1 а.с.135-138).

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом (ст. 13 ЦПК України).

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 614 ЦК України, особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов’язання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов’язання.

Відповідно до Правової позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, висловленої в постанові від 20 червня 2012 року у справі 6-68цс12, закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, судом встановлено, що з 2013 року, в період проживання відповідача з дітьми в гуртожитку, в результаті ігнорування споживачем свого обов’язку по оплаті житлово-комунальних послуг за ОСОБА_1 утворилася заборгованість і з урахування індексу інфляції за час прострочення оплати за комунальні послуги та 3% річних від суми заборгованості, сума боргу відповідача складає 34457,31 грн.

При цьому, суд брав до уваги період нарахувань 3 % від простроченої суми боргу в межах строку позовної давності, тобто з 06.09.2013 року. Отже, 3% річних від суми боргу в 21555,77 грн. за вказаний період становить 1652,83 грн.

Суд, також, не може повністю погодитися з нарахуваннями інфляційних витрат, які навів позивач в своїх розрахунках (Т.1 а.с.139). Вимога про стягнення інфляційних витрат підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII, Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. (Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015).

Згідно із інформацією про індекси інфляції розміщеної на офіційному сайті Держстандарту ( www/ukrstat.gov.ua) за період з вересня 2013 року і по лютий 2018 року величина індексу споживчих цін по Україні перевищила поріг індексації у розмірі 103%, лише, в квітні 2014 року/103,3%/, в травні 2014 року /103,8%/, в січні 2015 р. /103,1 %/, в лютому 2015 р. /105,3 %/, в березні 2015 р. /110,8 %/, в квітні 2015 р. /114 %/, в квітні 2016 р. /103,5 %/. А в інший період прострочення виконання зобов’язання перед позивачем по оплаті послуг, - величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації у розмірі 103%, а отже, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача встановленого індексу інфляції за інші періоди не підлягає до задоволення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача борг за спожиті житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції за час прострочення та 3 % річних за період 06.09.2013 року по 01.02.2018 року на загальну суму – 34457 грн. 31 коп., з яких сума основної заборгованості - 21555 грн. 77 коп.+ інфляційне збільшення за вказані сім місяців -11248грн.71 коп. та + 3%річних - 1652 грн. 83 коп.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, за рахунок відповідача компенсуються витрати позивача в разі задоволення позову, тому з ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по справі в сумі 1378 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст.257,267,610,614,625 ЦК України, ст.ст. 66, 67, 68 ЖК України, Примірним положенням про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №208 від 3.06.1986 року, ЗУ«Про житлово комунальні послуги”, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 258-259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції за час прострочення та 3 % річних за період 06.09.2013 року по 01.02.2018 року на загальну суму – 34457 грн. 31 коп. (тридцять чотири тисячі чотириста п’ятдесят сім гривень тридцять одна копійок), з яких сума основної заборгованості - 21555 грн. 77 коп.+ інфляційне збільшення -11248грн.71 коп. та + 3%річних - 1652 грн. 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква судові витрати по справі в сумі 1378 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 02.07.2018 року.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Білоцерківський міськрайонний суд.

СуддяОСОБА_4