Рішення № 75202645, 05.07.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1218/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова

в складі

головуючого судді Радченка В.Є.

при секретарі Сидорак М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (79000, м.Львів, вул. Чукаріна, 1б/48) до ОСОБА_2 (79000, м.Львів, вул. Патона, 19/44) про відшкодування шкоди, завданої дорожньо – транспортною пригодою,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить стягнути з останнього на його користь 40371,73 грн. матеріальної шкоди, 5000,00 грн. моральної шкоди, а всього 45371,73 грн.; Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати, в тому числі втрати на правову допомогу.

В обгрунтування поданого позову покликається на те, що 13.10.2015 р. на перехресті вул. Паркової з вул. Руткевича в м. Львові відбулась ДТП за участю належного позивачу автомобіля Ford Fusion, д.н.з. ВС 0255 CO, під керуванням ОСОБА_4 і автомобіля Skoda Octavia, д.н.з. ВС 5119 AM під керуванням ОСОБА_2 В результаті вказаної ДТП належний позивачу автомобіль отримав значні механічні пошкодження.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 22.08.2016р. ОСОБА_2 визнано винним у настанні зазначеної ДТП - вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і у зв'язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності провадження у справі закрито.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Skoda Octavia, д.н.з. ВС 5119 AM, була застрахована в СК «Глобус».

Згідно з висновком експертного дослідження, складеного уповноваженою на те особою, вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, в цінах на момент завершення експертизи, становить 40 728, 27 грн.

Вищевказану суму як страхове відшкодування було виплачено позивачу СК «Глобус» на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Разом з тим, відповідно до ОСОБА_5 здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 24 від 09.03.2016 р. і товарного чека від 09.03.2016р. фактично понесені позивачем витрати на відновлювальний ремонт належного йому автомобіля становлять 81 100 грн.

Вважає, що різниця між фактичною вартістю проведеного ремонту і страховим відшкодуванням, виплаченим позивачу страховиком, в розмірі 40 371, 73 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Крім цього, з відповідача на користь позивача слід стягнути моральну шкоду. Моральна шкода полягає в тому, що внаслідок ДТП, винним у настанні якої є відповідач, позивач та члени його сім'ї були змушені тривалий час доводити ту обставину, що саме внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу було заподіяно матеріальну шкоду. Відповідач, незважаючи на очевидність його вини, постійно затягував розгляд справи про адміністративне правопорушення, не бажав добровільно відшкодувати вартість заподіяної шкоди. Внаслідок таких дій відповідача, позивач був позбавлений можливості відремонтувати належний йому автомобіль більш ніж півроку після ДТП, так як вартість оплаченого ремонту є значною сумою коштів, а виплата страхового відшкодування, яке є вдвічі меншою за фактичну вартість ремонту.

Ухвалою суду від 20.02.2017 р. матеріали справи залишено без руху. /а.с.13/.

Ухвалою суду від 23.02.2017 р. у справі відкрито провадження та призначено до розгляду. /а.с.17/.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017 року), справи в суді першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися, оскільки 02.05.2018 р. від адвоката ОСОБА_6 надійшло клопотання, в якому просить суд проводити розгляд справи у його та позивача відсутності. Позовні вимоги підтримують повністю, та просять суд такі задовольнити. Крім цього, на підтвердження понесення позивачем судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу, надав засвідчену копію Додатку до договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_6, засвідчену копію квитанції №17811897-1 від 13.03.2017 р. про оплату позивачем вартості правової допомоги за вищезгаданим договором, а також опис робіт, виконаних адвокатом ОСОБА_6 /а.с.103-106/.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 у судове засідання не з’явилися.

Як вбачається із матеріалів справи на адресу місця проживання відповідача та на адресу його представника неодноразово надсилалася судова повістка рекомендованим поштовим відправленням. Відповідно до яких, відповідач був повідомлений про судові засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с.33, 46, 73, 80, 88, 91, 100, 102, 117, 129/. Про те, у такі не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомляв.

За клопотанням відповідача судове засідання призначене на 05.04.2017 р. о 15.30 год. було відкладено, у зв’язку із хворобою відповідача. /а.с.35/. При цьому, доказів поважності неявки у судове засідання відповідачем не було надано.

За клопотанням представника відповідача ОСОБА_7 судове засідання призначене на 13.09.2017 р. о 10.30 год. було відкладено, для підготовки відповідної правової позиції по справі. /а.с.54/.

За клопотанням представника відповідача ОСОБА_7 судове засідання призначене на 13.12.2017 р. о 10.20 год. відкладено у зв’язку із хворобою останнього. /а.с.74-75/.

За клопотання представника відповідача ОСОБА_7 судове засідання призначене на 29.01.2018 р. о 16.00 год. відкладено, у зв’язку із тим, що останній перебував в іншому судовому засіданні. /а.с.81/.

За клопотанням представника відповідача ОСОБА_7 судове засідання призначене на 23.02.2018 р. о 10.30 год. відкладено, у зв’язку із тим, що останній перебував в іншому судовому засіданні. /а.с.88/.

За клопотанням представника відповідача ОСОБА_7 судове засідання призначене на 12.04.2018 р. о 15.30 год. відкладено, у зв’язку із тим, що останній буде перебувати в іншому судовому засіданні. /а.с.93-94/.

Крім цього, виклик відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_7 було здійснено через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (через веб – сайт Галицького районного суду м.Львова). /а.с.126/

Положення ст. 43 ЦПК України визначають, що учасники справи зобов’язані, зокрема, з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Згідно ч.3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.1, п.11 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ст.9 Конституції України, ст.2 ЦПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» до даних правовідносин також можна застосувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.6), в якій закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що відповідачем ОСОБА_2 неодноразово подавалися апеляційні скарги на ухвалу про відкриття провадження. /а.с.38, 60, 95/. Однак, ухвалами апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження відмовлено.

Згідно п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Оскільки, до суду повернулися конверти «за закінченням терміну зберігання», які були скеровані на адресу представника відповідача ОСОБА_7, суд вважає за можливе застосувати аналогію закону. Тому, суд вважає, що представник відповідача ОСОБА_7 був повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

Суд враховує те, що відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_7 зловживали своїм процесуальним правом шляхом подачі неодноразових клопотань про відкладення розгляду справи та поданням апеляційних скарг на ухвалу про відкриття провадження у справі. Тому, суд з метою захисту прав позивача на справедливий і публічний розгляд його справи, вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача та його представника.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали цивільної справи, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що 13.10.2015 р. на перехресті вул. Паркової з вул. Руткевича в м. Львові відбулась ДТП за участю належного ОСОБА_1 автомобіля марки «Ford Fusion», д.н.з. ВС 0255 CO, під керуванням ОСОБА_4 і автомобіля марки «Skoda Octavia», д.н.з. ВС 5119 AM під керуванням ОСОБА_2. В результаті вказаної ДТП. належний ОСОБА_1 автомобіль отримав значні механічні пошкодження.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 22.08.2016 р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..124 КУпАП. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито. /а.с.6/.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з. ВС 5119 AM, була застрахована в СК «Глобус».

Згідно з висновком експертного дослідження, складеного експертом ОСОБА_5, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «Ford Fusion», д.н.з. ВС 0255 CO, в цінах на момент завершення експертизи, становить 40728,27 грн. /.а.с.6/.

Право на відшкодування шкоди, завданої майну фізичної та юридичної особи, має власник (ч. 3 ст. 386 ЦК) та/або особа, яка має речове право на чуже майно (ст. 396 ЦК).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з положеннями ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди.

Як зазначив позивач, вищевказану суму як страхове відшкодування, йому було виплачено СК «Глобус» на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Разом з тим, відповідно до ОСОБА_5 здачі-прийняття робіт № 24 від 09.03.2016р. і товарного чека від 09.03.2016р. фактичні понесені ОСОБА_8 витрати на відновлювальний ремонт належного йому автомобіля становлять 81 100 грн. /а.с.7,8/.

Відтак, з врахуванням наведених мотивів суд приходить до висновку про те, що різниця між фактичним розміром завданої позивачу шкоди і страховим відшкодуванням в сумі 40371,73 грн. підлягає стягненню на користь позивача з відповідача, оскільки така шкода була заподіяна позивачу неправомірними діями відповідача.

Крім того, відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Щодо стягнення моральної шкоди суд приходить до наступних висновків.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування також враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як вбачається з п. 1 Постанови ПВСУ №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказано, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди. Відповідно до п.3, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно абз.2 п.5 вказаної Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, внаслідок ДТП, винним у настанні якої є відповідач, позивач та члени його сім'ї були змушені тривалий час доводити ту обставину, що саме внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу було заподіяно матеріальну шкоду. Відповідач, незважаючи на очевидність його вини, постійно затягував розгляд справи про адміністративне правопорушення, не бажав добровільно відшкодувати вартість заподіяної шкоди. Внаслідок таких дій відповідача, позивач був позбавлений можливості відремонтувати належний йому автомобіль більш ніж півроку після ДТП, так як вартість оплаченого ремонту є значною сумою коштів, а виплата страхового відшкодування, яке є вдвічі меншою за фактичну вартість ремонту.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує вимоги розумності, виваженості та справедливості, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, ступінь вини особи, та беручи до уваги, що немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного, душевного болю, страждань, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може відповідати дійсним стражданням позивача і може мати тільки умовний вираз, суд оцінює завдану моральну шкоду позивачу ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2 у розмірі 500,00 гривень, вважаючи, що у такому розмірі компенсація моральної шкоди буде відповідати перенесеним моральним страждання позивача та буде відповідати вимогам розумності та справедливості.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати за надання правової допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 5 ст. 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Частиною 3 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В якості доказів сплати за надання правової допомоги представником позивача ОСОБА_6 надано засвідчену копію Додатку до договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_6, засвідчену копію квитанції №17811897-1 від 13.03.2017 р. про оплату позивачем вартості правової допомоги за вищезгаданим договором, а також опис робіт, виконаних адвокатом ОСОБА_6 /а.с.103-106/.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони, пропорційно до задоволених позовних вимог, понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

А тому, враховуючи вищенаведені обставини та відповідно до ст.ст.137, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 5000,00 грн. за правову допомогу згідно квитанції №17811897-1 від 13.03.2017 р., та 704,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 13, 43, 81, 82, 89, 131, 128, 133, 135, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, ст.22, 23, 386, 396, 509, 1167, 1188 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -

ухвалив

Позов ОСОБА_1 (79000, м.Львів, вул. Чукаріна, 1б/48) до ОСОБА_2 (79000, м.Львів, вул. Патона, 19/44) про відшкодування шкоди, завданої дорожньо – транспортною пригодою, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (79000, м.Львів, вул. Патона, 19/44) на користь ОСОБА_1 (79000, м.Львів, вул. Чукаріна, 1б/48) завдану матеріальну шкоду в сумі 40371,73 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (79000, м.Львів, вул. Патона, 19/44) на користь ОСОБА_1 (79000, м.Львів, вул. Чукаріна, 1б/48) завдану моральну шкоду в сумі 500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (79000, м.Львів, вул. Патона, 19/44) на користь ОСОБА_1 (79000, м.Львів, вул. Чукаріна, 1б/48) витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (79000, м.Львів, вул. Патона, 19/44) на користь ОСОБА_1 (79000, м.Львів, вул. Чукаріна, 1б/48) судовий збір у сумі 704,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст судового рішення складений 09.07.2018 р.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Радченко В.Є.