Постанова № 75202608, 02.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/2242/17 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.

Провадження № 22-ц/783/7636/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1О.

Категорія: 48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника ТзОВ «Вузьке» - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вузьке», третя особа Личаківський відділ державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про встановлення юридичного факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з січня 2000 року по 02 червня 2002 року; визнання квартири №8 та квартири АДРЕСА_1 спільною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3; поділ між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 спільного майна у вигляді квартири №8 та квартири АДРЕСА_1 шляхом виділення та визнання права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, а за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2; зняття арешту з квартири АДРЕСА_1, накладений державним виконавцем на підстави постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.11.2016 року.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково, встановлено юридичний факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з січня 2000 року по 02 червня 2002 року. Визнано квартиру №8 та квартиру АДРЕСА_1 спільною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3. Поділено між сторонами ОСОБА_5 та ОСОБА_3 спільне майно у вигляді квартири №8 та квартири АДРЕСА_1 шляхом виділення та визнання права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2, право власності на яку за ним зареєстровано. В решті вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, 1500,00 грн. судового збору, сплаченого останнім при поданні позовної заяви.

Рішення судув апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4, вважає рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем заявлено позовні вимоги про поділ спільного майна та визнання права власності за нею на квартиру АДРЕСА_3, а тому ОСОБА_3 вправі була заявляти позовну вимогу про зняття арешту із спірного майна, який накладено державним виконавцем Личаківського ВДВС м. Львова. Однак судом першої інстанції не було взято до уваги дані обставини та помилково відмовлено в задоволенні вищевказаної позовної вимоги. З вищенаведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зняття арешту з квартири АДРЕСА_4, що накладений державним виконавцем Личаківського ВДВС м. Львова і в цій частині позов задовольнити, в решті рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, заперечення представника ТзОВ «Вузьке» ОСОБА_2 щодо доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Оскільки рішення суду оскаржується представником ОСОБА_3 – ОСОБА_4 лише в частині відмови в задоволення позовної вимоги про зняття арешту з квартири АДРЕСА_4, що накладений державним виконавцем Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області, його законність та обґрунтованість в іншій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Відповідно до роз»яснень п. 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред»явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк або іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. У спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, який не погашено, в якості третіх осіб у встановленому законом порядку залучаються заставодержатель (іпотеко держатель) або кредитор.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який відмовляючи в задоволенні вимоги про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1, накладеного державним виконавцем на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.11.2016 року, виходив з того, що таку вимогу в межах даної цивільної справи неможливо вирішити, оскільки вирішення цієї позовної вимоги стосується прав та обов’язків інших осіб, які не є учасниками даного провадження, а тому вирішення цієї вимоги є можливим шляхом пред’явлення інших позовних вимог до інших осіб поза межами даного цивільного провадження.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна, виданої 22.05.2017 року, на квартиру №9 у житловому будинку № 3 по вул. Вузька у м. Львові накладено арешт на підставі постанови державного виконавця Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер ВП 41521544, виданої 09.11.2016 року. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32637185 від 30.11.2016 року, обтяжувач Личаківський ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області. Номер запису про обтяження: 17724296.

З постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.11.2016 року, вбачається, що головним державним виконавцем Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_6 в межах виконавчого провадження ВП №41521544 з метою виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07.06.2010 року, яким з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Фольксбанк» стягнуто 73185.36 дол. США, що еквівалентно 579628.05 грн. заборгованості за кредитним договором та 1820.00 грн. судових витрат, а всього 581628.05 грн., на підставі виконавчого листа №2-231/2010, виданого 12.07.2010 року, накладено арешт на все нерухоме майно, окрім: квартири АДРЕСА_5; гараж, нежитлове приміщення 1 –го поверху літ «Б-1» площею 20.1 кв.м, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Вузька,3, що належить боржнику ОСОБА_5, у межах суми звернення стягнення 581448.05 грн.

Оскільки на момент винесення головним державним виконавцем Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області постанови про накладення арешту на все належне ОСОБА_5 нерухоме майно, йому на праві власності належала квартира №9 у житловому будинку №3 по вул. Вузькій у м. Львові, то згаданою постановою в межах виконавчого провадження ВП №41521544 було накладено арешт, в тому числі і на квартиру №9 житлового будинку №3 по вул. Вузькій у м. Львові.

З постанови про накладення арешту на все нерухоме майно від 09.11.2016 року вбачається, що боржником у ВП №41521544 є ОСОБА_5, стягувачем – ПАТ «Фольксбанк».

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 серпня 2016 року у зв»язку з укладенням договорів про відступлення права вимоги, замінено стягувача по виконанню рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07.06.2010 року з ПАТ «ВіЕсБанк» на його правонаступника ТзОВ «Вузьке», боржником у виконавчому провадженні залишився ОСОБА_5

Вищенаведеним підтверджується накладення головним державним виконавцем Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_6 в межах виконавчого провадження ВП №41521544, за яким боржником є ОСОБА_5, арешту на квартиру №9 у житловому будинку №3 по вул. Вузька у м. Львові з метою примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07.06.2010 року про стягнення заборгованості.

Крім цього, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12.10.2010 року задоволено позов ПАТ «Універсал Банк», стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» 2369079.53 грн. заборгованості за кредитним договором, 170.00 грн. судового збору, 120 .00 грн. витрат за ІТЗ.

Ухвалою Залізничного районного суду від 20.09.2017 року задоволено заяву ТзОВ «Вузьке» про заміну сторони у виконавчому провадженні, замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №2-1954/10, виданого Залізничним районним судом м. Львова у справі №2-1954/10 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та інше, з ПАТ «Універсал Банк» на ТзОВ «Вузьке».

Позивачка, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності обставин, які були підставою для накладення головним державним виконавцем Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області арешту на квартиру №9 у житловому будинку № 3 по вул. Вузька у м. Львові, доказів на підтвердження виконання боржником ОСОБА_5 зобов»язань за кредитними договорами, з метою виконання яких і було накладено арешт на квартиру №9 у житловому будинку №3 по вул. Вузька у м. Львові, виконання рішень Залізничного районного суду м. Львова від 07.06.2010 року та від 12.10.2010 року.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 06.07.2018 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

ОСОБА_7